ua en ru

Замкнуте коло: як Великобританія шукає вихід із глухого кута з Brexit

Замкнуте коло: як Великобританія шукає вихід із глухого кута з Brexit Борис Джонсон (фото: Dan Kitwood/Getty Images)
Автор: Милан Лелич

У четвер, 31 жовтня, Великобританія повинна була вийти зі складу Євросоюзу. Але цього знову не сталося. ЄС надав Лондону ще одну відстрочку – цього разу до 31 січня наступного року.

Виходом із ситуації можуть стати призначені на 12 грудня дострокові парламентські вибори, після яких Великобританія зможе визначитися зі своїм стратегічним курсом: або все ж затвердити угоду про вихід з Євросоюзу та залишити його, або оголосити повторний референдум щодо Brexit.

Але є і третій варіант, коли жодна з партій не зможе отримати в Палаті громад впевненої переваги і знайти хоч якийсь вихід із тривалої кризи. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

Під час обговорення параметрів Brexit британський парламент вже побив багато історичних рекордів, які трималися роками, а то й десятиліттями. Наприклад, попередня сесія Палати громад, на якій депутати так і не змогли ні про що домовитися, стала найдовшою за весь час існування Сполученого Королівства – з 1801 року. А призначені на 12 грудня дострокові вибори стануть першим зимовими, передріздвяними виборами з 1923 року.

Депутати погодилися на їх проведення невдовзі після того, як призначений на 31 жовтня вихід країни з ЄС знову зірвався. Прем'єр-міністр і лідер Консервативної партії Борис Джонсон все ж не зміг виконати свою головну обіцянку, з якою він зайняв цей пост – забезпечити Brexit в кінці жовтня за будь-яку ціну.

Палата громад 22 жовтня попередньо схвалила "план Джонсона" щодо виходу з ЄС, який, за словами прем'єра, знімав головну проблему Brexit – появу реального, фізично видимого, а не віртуального, кордону з митними постами і перевірками між Північною Ірландією і Республікою Ірландія, яка залишається в Євросоюзі.

В Лондоні та інших європейських столицях бояться, що це може спровокувати новий виток напруженості на острові і активізувати діяльність північноірландських бойовиків.

Але напередодні, 19 жовтня, британський парламент прийняв поправку, згідно з якою Brexit не зможе відбутися доти, поки не буде схвалений весь масив законодавства, необхідного для нормального виходу країни з ЄС. Також депутати зобов'язали Джонсона в будь-якому випадку просити Брюссель про нову відстрочку.

Прем'єр підкорився, але у своєрідній манері, відправивши до Брюсселя відразу три листи. У першому містилося прохання відкласти Brexit, але сам лист Джонсон не підписав. Натомість підписав другий, у якому назвав відстрочку Brexit помилкою, і підтвердив своє бажання все ж вивести країну з ЄС 31 жовтня. Третій лист – заява представника Великобританії при Євросоюзі, в якій підтверджується, що прохання про відстрочку – лише вимушений крок, викликаний рішенням парламенту.

У підсумку ЄС погодився дати Сполученому Королівству ще три місяці, щоб залагодити всі пов'язані з Brexit питання. Це рішення теж далося не так просто – проти виступала Франція, яка наполягала на більш короткій відстрочці. Але в підсумку Париж вдалося умовити.

Тим часом Джонсон все ж не залишав ідею провести Brexit 31 жовтня, він намагався провести свій проект угоди про вихід з ЄС через Палату громад в найкоротші терміни, але не зміг зібрати достатню кількість голосів.

Тому прем'єр перейшов до запасного плану дій, запропонувавши провести 12 грудня дострокові парламентські вибори, але й тут зазнав поразки, не отримавши необхідних двох третин голосів депутатів. Джонсон зробив другу спробу протиснути вибори, цього разу для прийняття рішення вистачило б і простої парламентської більшості.

І британському прем'єру нарешті посміхнулася вдача. Необхідна кількість голосів за дострокові вибори набралася з запасом, після того, як про свою підтримку даного рішення оголосив лідер головної опозиційної Лейбористської партії Джеремі Корбін.

Хоча і тут не обійшлося без труднощів. Лейбористи, ліберальні демократи і Шотландська національна партія пропонували дати право голосу на цих виборах 16-ти і 17-річним британцям, а також громадянам інших країн ЄС, які постійно проживають в Великобританії. Мотивація очевидна – рейтинги цих трьох партій серед британської молоді досить високі, і результати виборів для них стали більш успішними. А громадяни інших країн ЄС теж навряд чи б підтримали консерваторів, що виступають за Brexit .

Уряд виступив категорично проти, аргументуючи це тим, що таке різке розширення кількості виборців чисто технічно відтягне день голосування на півроку, і погрожував зовсім відкликати законопроект про дострокові вибори, що остаточно завело б ситуацію в глухий кут. Але ця поправка опозиціонерів в результаті не пройшла.

Формально лейбористи пояснили зміну своєї позиції тим, що ЄС офіційно надав Великобританії тримісячну відстрочку Brexit, отже, зникла загроза виходу Сполученого Королівства з Євросоюзу взагалі без угоди, проти чого категорично виступала партія.

Насправді ж опозиціонери, очевидно, вирішили ризикнути і спробувати щастя на дострокових виборах, з надією здобути перемогу над консерваторами, сформувати свій уряд і реалізувати власний план щодо Brexit.

Лейбористи хочуть переглянути угоду з Брюсселем, щоб у будь-якому випадку залишитися в єдиному митному союзі з ЄС і зберегти з ним дуже тісні торговельні відносини. Потім досягнуту угоду вони хочуть винести на повторний референдум, де другою опцією буде відмова від Brexit як такого. Передбачити результати такого референдуму вкрай складно. Згідно з проведеним у середині жовтня масштабним соцопитуванням, 50% британців хочуть виходу з ЄС, 42% виступають проти цього, 8% – не визначилися.

Ліберальні демократи, які виступають категорично проти Brexit, також розраховують серйозно збільшити своє парламентське представництво, які зараз налічує лише 19 депутатів (з 650 місць у Палаті громад). Зараз в партії говорять про свої шанси завоювати в новому парламенті "сотні місць".

У Шотландської національної партії власний порядок денний. Вони також виступають категорично проти Brexit і за проведення повторного референдуму, але стратегічна мета партії – незалежність Шотландії. Глава шотландського уряду Нікола Стерджен заявила, що в найближчі тижні запитає у Лондона дозвіл на новий референдум про незалежність регіону (попередній відбувся в 2014 році, 55% виборців виступив проти). При цьому у разі, якщо Brexit все ж відбудеться, партія буде домагатися членства Шотландії в ЄС вже як незалежної держави.

Нарешті, правлячій Консервативній партії і особисто Джонсону дострокові вибори потрібні для того, щоб отримати упевнену самостійну більшість у Палаті громад. Після серії внутрішніх конфліктів всередині консерваторів, і на тлі вкрай проблемних відносин із союзною північноірландською Демократичною юніоністської партією, Джонсон зараз очолює уряд меншості.

Високий результат на виборах дозволить прем'єру нарешті виконати обіцянку і довести Brexit до кінця на своїх умовах. Можливо, навіть до 31 січня, надана Євросоюзом відстрочка дає таку опцію.

Соціологія дає Джонсону підстави для оптимізму. З моменту його вступу на посаду в кінці липня рейтинги консерваторів почали впевнено рости. Згідно з останнім опитуванням YouGov, партію підтримують 36% британців, тоді як лейбористів – 21%, а ліберальних демократів – 18%. Четверте місце з 13% займає радикальна "партія Brexit", яка виступає за вихід Великобританії з ЄС без угоди і зараз взагалі не представлена в Палаті громад.

Втім, дані соцопитувань дають лише дуже приблизний розподіл місць у майбутньому парламенті. Справа в тому, що британська виборча система – суто мажоритарна, і депутатом стає той, хто набрав більше голосів, ніж конкуренти, другий тур виборів в округах не проводиться. Теоретично партія може мати в суспільстві значну підтримку і при цьому взагалі залишитися за бортом парламенту.

Різні методики прогнозів з урахуванням цього фактора показали свою неефективність на попередніх виборах 2017 року. Тоді майже всі соціологічні організації прогнозували консерваторам впевнену самостійну більшість у Палаті громад. Тоді як за результатами виборів цій партії до більшості не вистачило 8 депутатських крісел.

Тому не можна виключати ситуації, коли жодна партія не отримає повноцінний контроль над парламентом. І тоді є ризик, що Палата громад знову виявиться нездатною ухвалити хоч якесь рішення щодо Brexit за час, що лишився до 31 січня – і доведеться просити ЄС про нову відстрочку. Ось тільки до того моменту може закінчитися терпіння і у самого Євросоюзу.