Сім разів відміряй: чим небезпечна різка зміна податкових правил для бізнесу

Щоосені бізнес, затамувавши подих, чекає початку бюджетного процесу. Саме в цей час, готуючи кошторис для всієї країни, народні депутати та уряд шукають додаткові ресурси для держскарбниці. І, як правило, пошук закінчується підвищенням і/або введенням нових податків.

Іноді бізнесу вдається відбиватися від ініціатив влади, переконуючи її не переглядати ставки і не робити інші поспішні кроки, які можуть нашкодити індустріям. Коли ж бізнес не чують, часто це призводить до втрат бюджету, так і підприємств.

РБК-Україна виділила найбільш знакові для найбільших галузей економіки ініціативи, які влада вже запровадила або ще тільки планує.

У бізнесу повинно бути як мінімум півроку, щоб підготуватися до введення нових податків або зміни ставок. Це називається принципом стабільності податкового законодавства. І хоча норма з таким запобіжником прописана в Податковому кодексі, її вкрай рідко виконують, а частіше ігнорують. І цей рік не стане винятком.

З початком роботи новий Верховної ради депутати президентської партії "Слуга народу" внесли кілька законопроектів, які прямо впливають як на малий, так і великий бізнес. Частина з них знайшли підтримку у підприємців, а проти чогось бізнес-середовище виступило категорично проти, вимагаючи у влади більше часу для обговорення.

Спірних моментів багато. У партії президента Зеленського, серед іншого, пропонують підвищити ставки рентної плати на видобуток руди з 8% до 10% і переглянути базу оподатковування – замість вартості видобутої руди оподатковувати вартість товарної продукції. Металурги протягом останнього місяця просять парламент не поспішати з цим рішенням.

Це, на їх думку, сильно вдарить по доходах підприємств, зробивши їх продукцію менш конкурентоспроможною. Як результат, варто очікувати скорочення експорту (оскільки продукція подорожчає), і, відповідно, – зменшення валютних надходжень у країну. Що, в свою чергу, виллється в тиск на обмінний курс гривні.

Зміна підходу оподаткування видобутку залізної руди призведе до того, що частка податків у чистому прибутку гірничодобувних компаній зросте до 87%. Це вдвічі більше, ніж навіть рекомендує МВФ, вказують в галузі.

Металурги наполягають, що зараз не найкращий час для збільшення фіскального навантаження на компанії через ситуацію на світових ринках. Ціни і попит на металопродукцію в третьому кварталі продовжують падати, а очікування рецесії світової економіки тільки посилюються, кажуть в галузі.

В України вже є досвід вкрай поспішного зростання податкових ставок та зміни податкової політики. І далеко не завжди такі рішення супроводжувалися економічними розрахунками та узгодженням позицій з бізнесом.

Наприклад, у 2014 році в авральному режимі уряд переконав парламент підвищити ставки рентної плати на видобуток газу для приватних компаній майже в два рази – з 29-14% до 55-29% в залежності від глибини свердловин. Влада аргументувала це у тому числі потребою збільшення фінансування армії через війну, що почалася на Донбасі.

Але такий крок змусив газовидобувні компанії переглянути свої інвестиційні плани. Бізнес відреагував тим, що заморозив капіталовкладення у видобуток. Виправляючи помилки, влада вже в 2016 році повернула ставки ренти на колишній рівень для приватних компаній, а у 2017 році – і для державної "Укргазвидобування", найбільшої компанії країни в цьому сегменті.

До цього часу темпи зростання газовидобутку явно не відповідають тим очікуванням, які були у компаній ще кілька років тому. Починаючи з 2015 року, приватні компанії збільшили видобуток газу з 3,9 млрд куб. м газу до 4,4 млрд куб. м в 2018 році. Враховуючи, що в цьому бізнесі інвестиції дають результат у вигляді зростання видобутку тільки через кілька років, отримане зростання в 0,5 млрд куб. м – це швидше заслуга інвестицій, зроблених ще до перегляду ставок в 2014 році. І в наступні кілька років на швидке зростання приватного видобутку розраховувати не доводиться.

Перебуваючи в постійному пошуку компенсаторів для бюджету, уряд з 2017 року перевів аграріїв на загальну систему оподаткування, позбавивши їх спецрежиму сплати ПДВ. До цього рішення вся сума податку залишалася сільгосппідприємствам, якими вони розпоряджалися як вважали за потрібне. Ціна питання в рік становила близько 30 млрд гривень.

На необхідності скасування пільг для аграріїв наполіг МВФ, вказавши на те, що подібні преференції не по кишені країні з дефіцитом держбюджету і боргами, як у України. Не ставши чинити опір рекомендаціям кредитора, влада прибрала спецрежим ПДВ та частково компенсували його дотаціями, які у вигляді різних програм повинні діяти до 2022 року. Але, звичайно, суми підтримки галузі вже непорівнянні з тими, які були до скасування спецрежиму.

Але не всіх влаштувала тоді і не влаштовує ситуація з дотаціями зараз. Частина бізнесу обурюється, що більше за інших дотації отримують великі холдинги. Справа в тому, що в основі розподілу левової частки держдопомоги був принцип – чим більше зробив, продав і сплатив ПДВ, тим більше отримав дотацій. Зрозуміло, від цього у виграші великі компанії. Але і вони говорять про те, що запропонована система підтримки агросектору вкрай неефективна, особливо якщо говорити про успішну конкуренцію з виробниками в ЄС.

В Євросоюзі, як відомо, агрокомпанії отримують величезну підтримку у вигляді пільг і дотацій від своїх урядів. І чим ближче до 2022 року, тим невирішеність проблеми після скасування спецрежиму ПДВ все більше продовжує турбувати галузь, прийняту називати одним з локомотивів української економіки.

Беручи з бізнесу більше для потреб бюджету, уряд часто відверто ігнорує наслідки. І це вже стало системною проблемою, незалежно від того, хто перебуває при владі, який в країні прем'єр-міністр і міністр фінансів.

Останні роки на собі це відчули і виробники алкогольної і тютюнової продукції. Підвищуючи ставки акцизів для цих галузей, влада збирала більше з них до держбюджету. Але зростання платежів вийшло непропорційним зростанню податкового навантаження. Іншими словами, перегляд ставок акцизного збору не давав рівноцінного ефекту для бюджету.

По-перше, скорочувалось виробництво, по-друге, компанії частково стримували ціни, перекладаючи на себе фінансові витрати по податках, по-третє, зростала частка нелегальної торгівлі.

Наприклад, в асоціації "Укргорілка" раніше підраховували, що сукупне зростання ставок акцизу на 42,5% протягом кількох років дало до держбюджету всього на 60 млн гривень більше замість запланованих урядом 3 млрд гривень. Але при цьому частка "тіньового" ринку вже досягла 50%.

Не менш складна ситуація склалася в тютюновій галузі, де за останні десять років випуск сигарет скоротився більш ніж на 30%. Тютюнова індустрія стала одним із найбільших донорів для держбюджету, сплачуючи щороку все більше акцизів в казну.

Компанії, зрозуміло, змушені підвищувати вартість своєї продукції через збільшення податків, що знижує попит на сигарети в легальному сегменті. Частка "тіньової" торгівлі за останні три роки зросла з трохи більше ніж 1% до 7,2%. Вже за фактом цього року динаміка надходжень акцизу з тютюну до держбюджету свідчить про недобір від плану вже близько 10 млрд гривень.

І зрозуміло, що самим лише підвищенням ставок ситуацію вже не поліпшити. Крім того, останні ініціативи парламенту про держрегулювання товарної націнки на сигарети з наступного року можуть ще більше погіршити накопичені проблеми для тютюнової індустрії.