Пожиттєвий термін: як Володимир Путін зібрався вічно правити Росією

Російська Держдума підтримала "обнулення" президентських термінів Володимира Путіна, відкривши йому пряму дорогу до президентства як мінімум до 2036 року.

Спроби дотримуватися хоча б видимості демократичних пристойностей у Кремлі вирішили відкинути. Про те, як це сталося і чого варто чекати Україні – у колонці оглядача РБК-Україна Мілана Лєліча.

Розмови про те, як Володимир Путін збирається зберегти владу у своїх руках після 2024 року (коли закінчиться його четвертий президентський термін), велися останні кілька років. Практика подібних російському авторитарних режимів напрацювала велику кількість можливих варіантів.

Найпростіший – пошук надійного і несамостійного наступника, з-за спини якого "старий вождь" держави зможе і далі правити, не займаючи жодної офіційної посади. Або ж конституційна реформа, яка передасть ключові повноваження в руки прем'єр-міністра, щоб цю посаду по закінченню каденції зайняв колишній президент.

Схожий сценарій – підвищити значення якогось невиборного органу, на зразок Ради нацбезпеки і оборони, без згоди якого не можна буде провести жодне важливе для країни рішення, як було зроблено в Казахстані.

В самій Росії обговорювалися і більш екзотичні варіанти, на кшталт створення "союзної держави" з Білоруссю, яку, природно, повинен очолити Путін, почавши відлік своїх термінів з нуля.

У січні в президентському посланні Путін нарешті окреслив своє бачення майбутньої передачі влади самому собі, запропонувавши змінити російську Конституцію. Президент РФ хоче закріпити її пріоритетність над міжнародними договорами, а також заборонити будь-які дії і заклики до "відчуження територій РФ", що явно спрямоване на закріплення анексії Криму.

Також Путін вирішив трохи розширити повноваження Держдуми, щоб вона змогла затверджувати прем'єр-міністра, а за його поданням – весь склад кабінету міністрів. Але найголовніша новація – ввести до Конституції РФ положення про Державну раду.

Цей орган був створений за указом Путіна ще в 2000 році, але не був наділений жодними владними повноваженнями. Його члени зрідка збиралися і обговорювали питання на кшталт розвитку сільських територій країни або мережі автодоріг.

Путін запропонував істотно підвищити статус Держради, але з дуже розмитим формулюванням: "забезпечення узгодженої взаємодії органів державної влади, визначення основних напрямків внутрішньої і зовнішньої політики".

Опозиційно налаштовані до Кремля російські оглядачі зійшлися на думці, що Держрада таким чином займе ключове місце у всій системі влади, вище обох палат парламенту, уряду і т. д. і буде нагадувати радянське Політбюро. Путін, безсумнівно, стане її беззмінним керівником.

Поки в опозиції обговорювали майбутнє Політбюро-Держраду, провладні кола активно займалися напрацюванням поправок до президентського проекту змін до Конституції. В результаті з їхньої подачі і за поданням самого Путіна до другого читання там з'явилися норми про російську мову як "мову державотворчого народу", згадки про "пам'ять предків" і "віру в Бога", а також "тисячолітню історію" РФ.

Але найголовніша поправка з'явилася тільки в день голосування Держдуми за президентську ініціативу у другому читанні, 10 березня. Її внесла депутат від "Єдиної Росії" Валентина Терешкова, перша у світі жінка-космонавт, яка отримала за це нагороду ще з рук генсека КПРС Микити Хрущова.

Терешкова запропонувала "обнулити" всі президентські терміни Путіна, відкривши йому можливість ще двічі балотуватися на пост глави держави, тобто правити Росією до 2036 року.

"Питання насправді стоїть не про Путіна, а про нас, громадян Росії і її майбутнє. А якщо так, навіщо крутити і мудрувати? Навіщо створювати якісь штучні конструкції? (наприклад, Держраду, – ред.)", – сказала космонавт-єдинорос.

В Держдуму оперативно приїхав сам Володимир Путін. Він підтримав ідею Терешкової, але з формальними застереженнями, на зразок того, що цю поправку ще повинен схвалити Конституційний суд РФ і звичайні громадяни – на загальноросійському голосуванні 22 квітня.

"Нам досить вже було революцій. Росія свій план по революціях виконала", – сказав Путін, говорячи про необхідність зберегти сильну президентську владу. Таким чином, ідея з Держрадою як фактично центральним органом влади з Путіним на чолі, судячи з усього, померла.

"Сенс всіх цих ініціатив та поправок до Конституції в тому, щоб не виникало відчуття застою, щоб було що обговорювати: ось, у нас щось змінюється, щось пропонується тощо. Кінцевий результат давно був зрозумілий – Путін керує Росією 20 років і буде керувати, поки фізично зможе. Це думали "загорнути" в одне, в інше, в третє, а потім вирішили: а навіщо?" – сказав РБК-Україна колишній посол України в РФ Костянтин Грищенко.

Варто зазначити, що в 1998 році Конституційний суд РФ вже однозначно висловився проти обнулення першого президентського терміну Бориса Єльцина у зв'язку з прийняттям нової конституції. Хоча ця лазівка дала б йому можливість стати президентом втретє поспіль.

Але навіть в Україні КС може виносити тлумачення Основного закону, які прямо суперечать одне одному, а в Росії, де він абсолютно підконтрольний особисто Путіну – і поготів. Результати квітневого "загальноросійського голосування" також не викликають сумнівів.

Таким чином, у Кремлі вирішили піти найпростішим шляхом, обійшовшись без наступників і держрад, а просто дозволивши Путіну переобратися як мінімум двічі. По схожому шляху ще в 2004 році пішов президент Білорусі Олександр Лукашенко, провівши через референдум зняття заборони на кількість президентських термінів в принципі.

"Путін ще грався в демократію, а Лукашенко з його синдромом голови колгоспу просто постановив, що все, відтепер буде так, як він вирішив", – сказав виданню екс-посол України в Білорусі Роман Безсмертний. На його думку, зараз ми є свідками становлення Росії як сучасної імперії.

"Були ж у Росії довгий час царі, а потім раз – і проголосили імперію на чолі з государем-імператором. Тепер російський народ буде святкувати його коронацію, і йому буде не до рецесії, падіння рубля та інших труднощів. Як показує історія, російський народ найбільше любить тих правителів, які над ним знущаються, на кшталт Сталіна чи Івана Грозного", – вважає Безсмертний.

Момент для "обнулення" в Кремлі дійсно вибрали вдало: і в плані відволікання уваги від падіння ціни на нафту і для того, щоб заборонити вже заявлені опозицією протестні акції, пославшись на коронавірус. Міська влада Москви вже наклала заборону на масові збори до 10 квітня.

На думку Костянтина Грищенка, безпосередньо для України поточні процеси не мають великого значення. "Будь-які ініціативи, поправки, кадрові перестановки – це все цікаво російському істеблішменту і медіа-середовищу, для України ж це не значить нічого, ми мали, маємо і будемо мати справу з тим же самим Путіним", – сказав він.

У той же час навряд чи варто виключати можливість того, що подальше зміцнення концепції "фортеця в облозі", в яку ідеально вкладається довічне президентство Путіна, призведе і до нової хвилі агресивної зовнішньої політики Кремля. Адже будь-яка імперія за визначенням прагне до розширення своїх меж та зон впливу. І для сусідів Росії, зокрема й України, це однозначно погані новини.