Наші предки уявляли душу по-різному. Вони вірили, що вона може жити в голові, або в серці і навіть в шиї. А ще вона могла покидати тіло не лише після смерті, а й уві сні. В народних уявленнях деякі люди мали дві душі, проте від цього вони не були добрішими.
Про те, як в давнину українці уявляли душу, пише РБК-Україна (проект Styler) із посиланням на публікацію етнографа Анастасії Кривенко в Instagram.
"Українці вірили, що спочатку душа дитини перебуває у тілі матері. Лише з першим порухом дитини в утробі матері душа переміщається у маля. За іншими уявленнями, дитина отримує душу в момент зачаття або одразу після народження. Також існувало уявлення, що дитина отримує душу в 7-річному віці", - розповідає етнограф.
За словами Кривенко, наші предки вірили також, що як тільки хтось народжується Бог на небі запалює його свічку - нову зорю.
"Звідси й вислів: скільки душ живе на землі, стільки свічок (зірок) горить на небі", - каже дослідниця.
Не було одностайної думки щодо місця перебування душі в тілі. Вважалося, що вона може бути у:
"Щодо того, як виглядає душа, погляди також розходилися", - зазначає етнограф.
Її уявляли так:
"Душа нібито може змінювати подобу - з'являтися як тінь, пара, бджола, пташка, ягня, муха. За уявленнями українців, душа пов'язана з людиною. Воно харчується, але не стравами, а парою з них. Душа росте з людиною, відчуває холод і спеку, біль і радість, тішиться і страждає", - пояснює Кривенко.
За народними віруваннями, душа може покидати тіло людини під час сну.
"Якщо людині сниться, що вона перебуває десь далеко, то її душа мандрує, поки тіло спить. У відьом душа покидає тіло уві сні і йде чинити різну шкоду. Якщо тіло перевернути головою туди, де були ноги, душа не зможе повернутися до тіла відьми. Тож вона не прокинеться, аж поки не повернути тіло у попереднє положення", - говорить етнограф.
"За уявленнями українців, коли людина помирає, душа покидає тіло. Вона вилітає крізь тім'я, яке в момент смерті відкривається. Якби хтось в цей момент тримав руки на тімені, то відчув би, як душа йде. Після цього кості на тімені замикаються знов", - розповідає Кривенко.
Душа також може виходити ротом, або у вигляді пари чи мухи.
"У народі вірили, що у момент смерті на небі гасне зірка людини, чия душа припинила земний шлях", - каже дослідниця.
Також предки вірили, що деякі люди мають дві душі - крім своєї, у них ще й нечиста душа.
"Це відьми, упирі. Їх ще називають дводушниками. Коли така людина помирає, її власна душа покидає тіло, а нечиста продовжує жити у тілі покійника", - говорить Кривенко.
Раніше ми писали про те, яким був Хелловін по-українськи.
Читайте також про те, якими надприродними істотами українці здавна лякали дітей.