Три факти про бджіл, які підтверджені наукою

Мед можна зберігати вічно

Мед - унікальний продукт, який може зберігатися століттями. Головні причини цього - висока кислотність, відсутність вологи та наявність перекису водню. Через це мед стає несприятливим середовищем для розвитку бактерій та мікроорганізмів.

У початковому вигляді нектар, з якого виробляється мед, містить багато води. Бджоли розв'язують цю проблему, випаровуючи зайву вологу, махаючи крилами, після чого процес виробництва продовжується.

Далі бджоли перетравлюють нектар і відкладають його в стільники, додаючи спеціальний фермент зі своїх шлунків. Він, своєю чергою, сприяє виділенню перекису водню - природного захисника від бактерій.

Основний ворог меду - вода, як тільки вона потрапляє в мед, він починає псуватися. Однак при правильному зберіганні цей продукт може залишатися свіжим дуже довго.

У давнину мед часто застосовували для обробки опіків і ран, оскільки, завдяки антисептичним властивостям, він запобігає розмноженню мікроорганізмів і поширенню інфекції.

Бджоли-зозулі

Бджоли-зозулі отримали свою назву через схожість з однойменними птахами, які підкладають свої яйця в чужі гнізда. Ці бджоли не будують власних гнізд, а залишають потомство у вуликах інших видів. Личинка бджоли-зозулі знищує місцеву бджолу, після чого використовує запасений пилок для свого розвитку. Дорослі бджоли цього виду живуть поодинці, не створюючи колоній.

У 2018 році науковці зробили цікаве відкриття: у музейних колекціях північноамериканських бджіл знайшли 15 нових видів бджіл-зозуль роду Epeolus. Це збільшило кількість відомих північноамериканських видів цього роду до 43. Вони більше нагадували ос, ніж звичайних бджіл, і лише за допомогою тестів ДНК вдалося ідентифікувати їх як окремі види.

Стародавній підсилювач мозку

Приблизно 2,5 мільйона років тому гомініди відокремилися від мавп і почали розвивати більший мозок. У цей період відбулися зміни, які призвели до подальшого збільшення обсягу сірої речовини та розвитку розумових здібностей, що відрізняли їх від інших тварин.

Дослідники вважають, що харчування, зокрема мед, відіграло важливу роль у процесі еволюції. Мед містить глюкозу і концентровану енергію, що зробило його ідеальним джерелом харчування для гомінідів. Тоді доступним був лише дикий мед, який мав ще більшу цінність, оскільки містив частинки личинок бджіл, мінерали, вітаміни, жири та білки.

Хоча в палеонтологічних дослідженнях немає прямих доказів споживання меду гомінідами, сучасні дослідження людей і приматів свідчать на користь цієї теорії. Дикий мед досі залишається важливою частиною раціону деяких племен, а примати використовують різноманітні інструменти, щоб добути його з вуликів.