Не російський художник: музей у Амстердамі уточнив національність Казимира Малевича

Уточнена інформація про художника вже змінена у текстах на стінах та на сторінках сайту, розповів представник музею.

Так, тепер у Stedelijk Museum ідентифікують Малевича як "українського художника польського походження".

У публікації також йдеться про те, що нещодавно історик мистецтва з України Оксана Семеник запустила кампанію в соціальних мережах, щоб змусити музеї по всьому світу перекваліфікувати українських художників, яких некоректно репрезентують як російські.

Вона розповідає журналістам про успіх такої кампанії та зазначає, що допомогла увага громадськості. Так, наприклад, куратори Метрополітен-музею у Нью-Йорку визнали Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі та Іллю Рєпіна українськими художниками.

Щодо музею в столиці Нідерландів, то в колекції Stedelijk Museum зберігається близько 200 робіт Малевича. Вони потрапили до країни, коли в Україні розпочалися репресії проти представників інтелігенції. Казимир Северинович залишив усі роботи на зберігання архітектору Хуго Херінгу, а в 1958 році музей придбав у нього полотна.

Казимир Малевич та самоідентифікація українського художника

Малевич народився у Києві 1879 року в українсько-польській шляхетській католицькій родині. До 17 років жив у Вінниччині, Харківщині та Чернігівщині. Вважається, що малюванням почав займатися у Конотопі, де його родина жила у 1894-1895 роках.

Родовий герб Малевичів (фото: Мистецький Арсенал / ru.wikipedia.org)

Навчався у Київській художній школі у 1895-1897 роках. До речі, в автобіографії Малевич неодноразово згадував про те, що дитячі спогади про українські села та нашу культуру справили значний вплив на його світогляд.

Переїжджав до Курська, Москви і Санкт-Петербурга, де жив та працював, а в 1927 Малевич повернувся до Києва і близько 2 років викладав у Київському художньому інституті.

Фото: Казимир Малевич, приблизно 1900 рік

Художник писав статті та листи українською мовою, захоплювався нашою національною вишивкою та малював ескізи для неї. За спогадами його друзів, Малевич також дуже добре співав українських народних пісень, особливо, коли йому акомпанував художник Володимир Татлін.

"Мене все міцніш тягнуло до Києва. Неповторним залишався у моїй пам’яті Київ. Будинки, вимурувані з кольорової цегли, гориста місцевість, Дніпро, далекі обрії, пароплави. Усе його життя впливало на мене дедалі більше", - так писав Малевич.

А ось ще з написаних спогадів художника: "Це був Лев Квачевський. Він був студентом пейзажного класу Академії мистецтв у Петербурзі. День у день ходили ми з ним на етюди влітку, навесні і зимою, верстов по тридцять за день. Цілу дорогу сперечалися. Припиняли суперечку тільки тоді, коли сідали полуднювати. Згадували Україну. Він та я були українці".

Картина Малевича "Купальниці", 1928-29 р. (фото: uk.wikipedia.org)

Вважають, що Малевич - чи не єдиний в історії мистецтва того часу, хто у творчості відбив жахливі події 1932-33 років та трагедію Голодомору в Україні.

Існує проблема датування відповідних робіт, проте дослідники говорять про те, що причиною зміни датування більш ранні роки стало переслідування художника радянським репресивним апаратом. Так, у зв'язку з Голодомором згадують малюнок Казимира Малевича "Де серп і молот, там смерть і голод" - назва є цитатою із популярної в ті роки народної пісні, пише "Пломінь".

Фото: картина Малевича "Де серп та молот, там смерть та голод"

Дослідники біографії Малевича вказують на те, що він збирався остаточно переїхати до Києва 1930-го, але залишився в Петербурзі через тиск на київських художників, яких назвали "буржуазними інтелігентами".

При цьому відмова від переїзду нічого не змінила - Малевича зазнали тортур у Ленінградському ОГПУ, художника звинувачуючи у співпраці з Німеччиною та шпигунстві. Казимир Северинович витримав тортури, але незабаром захворів і помер від онкологічного захворювання 1935 року.

За право вважати Малевича своїм сперечаються також поляки та росіяни, і кожна сторона має свої аргументи. Відомо, що Малевич справді розмовляв із членами своєї родини польською мовою, але за свідченням очевидців, у місті він розмовляв українською, а російську мову вивчив набагато пізніше, причому до самої смерті у розмовах художника можна було почути українські слова та вирази.

Картина пензля Малевича "Точильник або Принцип миготіння", 1913 (фото: Yale University Art Gallery)