Найкращий у всьому світі: чому ми ідеалізуємо партнера

Чому виникає ідеалізація у стосунках

Ідеалізація є природною в дитинстві та юності. У дорослому віці наша схильність до ідеалізації повинна почати зникати, поступаючись місцем більш цілісному та інтегрованому розумінню інших і самих себе.

Однак ті, хто мають схильність до ідеалізації партнера, мають небезпечне і дещо неправильне уявлення про любов, яке зазвичай формується в юності і нерідко залежить від самооцінки.

Наприклад, якщо дитину "любили" залежно від того, наскільки добре вона вчилася в школі, формується уявлення що потрібно досягти чогось, щоб продовжувати отримувати любов і вдячність.

Тож в цьому випадку поняття любові змінене в результаті знецінення, і позитивне ставлення може сприйматися як незаслужене, а партнер - виключно з чудового боку, адже дає необхідну турботу.

Проте згодом спокій замінюється тривогою і відчаєм, а на зміну фізичній прив'язаності приходять холодність та емоційна недоступність - коли з'являється розуміння, що інша людина не закриває певні потреби.

В іншому випадку, коли дитина бачила схожу модель поведінки, свідома ідеалізація може бути не надто альтруїстичним способом отримати увагу - це використовується в очікуванні, що інша людина буде щиро любити через лестощі.

Наслідки ідеалізації

Коли ідеалізація неправильно реалізується в дорослому віці, за нею часто слідує цикл знецінення. Це можна побачити в різних станах і проблемах, зокрема в таких наслідках:

Невиправдані очікування

Невиправдані очікування є ключовим джерелом конфліктів у багатьох пар. Більшість людей проходять через етап у своїх стосунках, коли вони змінюють свої очікування один від одного.

Однак, коли ви ідеалізуєте свого партнера, ваші амбіції перевищують те, якими вони могли б бути в успішних стосунках - адже ідеалізація перешкоджає цілісному сприйняттю партнера.

Ідеалізація може призводити до фокусування винятково на своїх потребах і бажаннях та подальших конфліктів. Проте жодна людина не може задовольнити всі очікування.

Ідеалізація перешкоджає емпатії

Якщо ідеалізація призводить до невиправданих очікувань, то цілком логічно, що вона перешкоджатиме здатності співпереживати людині.

Однією з найважливіших здібностей у стосунках і шлюбі є здатність ставити себе на місце іншого. Проте ідеалізація і зосередженість на своєму образі людини перешкоджає емпатії і розумінню недосконалості партнера.

Окрім того, що ідеалізація заважає реально оцінювати свої потреби і очікування, вона заважає об'єктивно оцінити можливі негативні наслідки певних рис або поведінки партнера.

Дегуманізація слідує за ідеалізацією

Ідеалізація передбачає, що ваш партнер бездоганний і ніколи не заподіє вам шкоди чи не підведе. Або ж що партнер буде робити те, що вигідно лише для вас, незважаючи ні на що.

Хоча стосунки неодмінно мають будуватися на взаємоповазі і взаєморозумінні, будуть моменти, коли партнер в чомусь не зможе відповідати нашим стандартам.

Адже партнер - така сама людина, зі своїми недоліками - іноді незначними, а іноді критично неприйнятними для побудови відносин, наприклад, схильності до емоційного, фізичного або іншого виду насилля.

Однак ідеалізація, яка може заважати закінчити токсичні стосунки, може й дегуманізувати нормального партнера, єдиний недолік якого - неможливість дати потрібну кількість уваги.

Саме тому своєчасна турбота про себе, свої потреби і визнання того, що люди - складні істоти з позитивними і негативними характеристиками, допомагає подолати схильність до ідеалізації.