Село Луч у Миколаївській області певний час було так званою "сірою зоною" та перебувало під обстрілами окупантів. Мама Любов з донькою Златою три місяці жили в бомбосховищі. Маленька дівчинка вже розуміє, що таке смерть і що таке війна.
РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на допис у Telegram-каналі "Новини Приазов'я" розповідає історію Любові та Злати.
Будинок Любові та Злати майже зруйнований. Їхній під'їзд розтрощений разом зі сходами. Дівчата мешкають на п'ятому поверсі, тому використовують драбину, щоб потрапити у квартиру.
Для цього спирають її на стіну будинку та залізають у вціліле вікно. Любов каже, що в стіну їхньої квартири влучив снаряд. Тепер там немає ні вікон, ні дверей.
Маленька Злата розповідає, що раніше в неї була кішка. Проте тварина втекла.
"Вона втекла, мабуть, померла від війни чи голоду. Я просто не знаю, що з нею зараз", - каже дівчинка.
Мама з дитиною протягом трьох місяців жили в бомбосховищі.
"Моя дитина розуміє, що таке війна, що можна померти", - каже її мама.
Дев'ятирічна Злата одна з небагатьох дітей, хто повернувся в село Луч на Миколаївщині. Там продовжує працювати дитячий садочок, щоправда, дистанційно. Він також стоїть з розбитими стінами, плівкою замість скла на вікнах і сирістю від опадів всередині.
Сільська школа так само пошкоджена та наразі не працює.
У Лучі пошкоджено майже кожну будівлю, а по селу немає газу та опалення. Однак разом із тим місцеві мешканці не втрачають надію, вірять у відбудову села та навіть повертаються додому з евакуації.
Так зробила Валентина Василівна. Вона чекає на повернення своєї сім'ї. Одна онука вже приїхала, інша - поки дуже далеко з дитиною.
"На мир (сподіваємось - ред.). Щоб наші діти не страждали й не плакали", - висловлює свої надії Валентина Василівна.
Раніше ми розповідали про листування зрадників, які навели ракети на село Гроза в Харківській області.
Читайте також, які історії розповідають військові медикам і хірургам на передовій.