"Мамо, я ще дуже маленька, щоб помирати". Як живуть мешканці Миколаївщини після бомбардувань (відео)

Будинок Любові та Злати майже зруйнований. Їхній під'їзд розтрощений разом зі сходами. Дівчата мешкають на п'ятому поверсі, тому використовують драбину, щоб потрапити у квартиру.

Для цього спирають її на стіну будинку та залізають у вціліле вікно. Любов каже, що в стіну їхньої квартири влучив снаряд. Тепер там немає ні вікон, ні дверей.

Маленька Злата розповідає, що раніше в неї була кішка. Проте тварина втекла.

"Вона втекла, мабуть, померла від війни чи голоду. Я просто не знаю, що з нею зараз", - каже дівчинка.

Мама з дитиною протягом трьох місяців жили в бомбосховищі. 

"Моя дитина розуміє, що таке війна, що можна померти", - каже її мама.

Дев'ятирічна Злата одна з небагатьох дітей, хто повернувся в село Луч на Миколаївщині. Там продовжує працювати дитячий садочок, щоправда, дистанційно. Він також стоїть з розбитими стінами, плівкою замість скла на вікнах і сирістю від опадів всередині.

Сільська школа так само пошкоджена та наразі не працює.

У Лучі пошкоджено майже кожну будівлю, а по селу немає газу та опалення. Однак разом із тим місцеві мешканці не втрачають надію, вірять у відбудову села та навіть повертаються додому з евакуації.

Так зробила Валентина Василівна. Вона чекає на повернення своєї сім'ї. Одна онука вже приїхала, інша - поки дуже далеко з дитиною.

"На мир (сподіваємось - ред.). Щоб наші діти не страждали й не плакали", - висловлює свої надії Валентина Василівна.