Стандарти жіночої краси суттєво відрізнялися у різні часи, у різні епохи та у різних країнах. Наприклад, у XVII столітті найгарнішими вважалися дами з пишними формами, схожі на героїнь картин Рубенса, а вже у XVIII в моду увійшли тоненькі фігури, які нагадують пісочний годинник, через що жінки почали носити дуже тугі корсети. А яким був ідеал краси жінок у Стародавньому Єгипті?
Як виглядали найгарніші жінки Стародавнього Єгипту, їх одяг та макіяж, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на The not soinnoctts a broad.
Єгиптяни не стидалися своєї наготи, але це не означає, що вони ходили голі. Навпаки, вони мали почуття стилю і їхній одяг був простим, з різноманітними прикрасами.
Стандарти краси у Стародавньому Єгипті були дуже цікавими, але якщо заглибитися, то стає зрозуміло, що вони схожі на сучасні ідеали.
Люди тих часів були не дуже високими й навіть трохи нижче середніх параметрів, які є зараз. Груди у жінок були маленькі та міцні, а от вигнуті стегна побачити на різноманітних малюнках можна дуже рідко.
Шкіра
Світла та бездоганна шкіра вважалася одним зі стандартів краси у жінок. І вони докладали усіх зусиль, щоб захистити її від сонячних променів. Для цього жінки робили спеціальну суміш з мигдального масла та меду і використовували її, щоб зберегти блідий колір обличчя.
Зачіски
"Дівчата розпускали волосся або заплітали його в кіски, а у хлопчиків була незвичайна зачіска - голова була поголена, за винятком одного довгого пасма збоку, яке було заплетене", - розповідає дослідниця та авторка книги про Стародавній Єгипет Барбара Мерц.
Були й інші варіанти зачісок: чоловіки носили "боб" довжиною до плечей або коротку шапку з тугих локонів, розташованих рядами.
У жінок була модною стрижка, яка мала чубчик і довге волосся з боків, підстрижене під кутом. Багаті жінки зі знаті мали інший стиль - верхній шар довгих тонких локонів або гофр, під якими були ряди коротших локонів або хвилі, що звисали до плечей.
На волосся наносили ароматичні олії, щоб приємно пахнути та відлякувати від нього комах.
Серед жінок Стародавнього Єгипту наймоднішим кольором був зелений. Наприклад, вони робили зелену фарбу з розтертого малахіту та наносили її на нігті. А на ногах малювали не тільки нігті, але й ступні ніг. І це вважалося дуже гарним.
Вени на шиї та скронях жінки також виділяли фарбою, яка мала зелено-синій колір. Очі підводили косметикою з вуглекислої міді, роблячи контур до скронь. Найбільший акцент робився саме на очах.
Ще єгиптяни любили себе змащувати маслом, але це, за словами дослідниці, пов'язано не тільки з ароматами, а й від способу зволожувати шкіру в сухому кліматі.
Одяг
Маленькі діти Стародавнього Єгипту бігали голі - враховуючи спеку та пісок, цей варіант був не найгірший. Старші діти носили одяг, схожий на одяг своїх батьків - кілт або спідниця для хлопчиків, прості лляні сукні для дівчат.
Льон фактично був єдиним матеріалом, який використовувався для одягу, у деяких випадках - вовна. Ткачі з льону виготовляли фактично усе - від грубої тканини до делікатної марлі. Яскравих кольорів чи візерунків не було, переважно увесь одяг був білого кольору.
Фасон жіночої сукні - довга, до щиколоток і з широкими лямками на грудях. За словами дослідниці Мерц, сукня була розроблена так, щоб якомога щільніше облягати фігуру. Часто такі сукні робили з тонкого матеріалу.
"Це був стандартний стиль для струнких та витончених, але цікаво, як себе у таких платтях відчували більш пишні жінки?" - додає вона.
У пізніші періоди мода стала складнішою серед заможних верств населення. У моду увійшов прозорий лляний халат зі складками-гармошкою і маленька накидка, яка перетиналася та зав'язувалася на грудях. Часто такі халати були прикрашені кольоровим бісером, сплетеним у складні візерунки.
Взуття
Більшість людей ходили босоніж, хоча мали сандалі для особливих випадків. Навіть у найбідніших були сандалі з папірусу, хоча вони були недовговічні. Усі, хто міг собі це дозволити, взували сандалі зі шкіри.
Прикраси у Стародавньому Єгипті носили усі - жінки, чоловіки та навіть хлопчики та дівчата. Це були браслети, діадеми, пояси, каблучки. Каміння - сердолік, бірюза, гранат, гірський кришталь, обсидіан та лазурит.
Найпопулярнішим матеріалом був фаянс, який складався з меленого кварцу, барвника ті інших матеріалів. З цієї суміші робили намистини, переважно синьо-зеленого кольору.
Нижчий клас використовував для прикрас мідь, вищий - золото. Обидва метали були доступні завдяки шахтам у пустелі та у сусідній Нубії. Ще для ювелірних прикрас використовували блідо-жовту суміш золота та срібла.
"Найпоширенішим орнаментом був гнучкий комір, зроблений з концентричних рядів намистин, деякі з яких могли мати форму тварин, квітів або листя. Він покривав передню частину тіла від основи шиї до середини грудей й становив важливу частину загального костюма", - пише Мерц.
Жінки навіть у Стародавньому Єгипті вважали, що ідеальна шкіра - це гладка та без жодної волосинки. А видалення волосся було цілим ритуальним процесом. Для цього використовували віск, а після зволожували шкіру оліями.
Найгарнішою жінкою у Стародавньому Єгипті вважалася висока, струнка брюнетка з широкими плечями, плоскими грудьми та довгими ногами. Вона мала бути жіночною та граціозною, а одяг мав підкреслювати переваги фігури. Риси обличчя - тонкі, великі та виразні очі, в ідеалі - мигдалеподібної форми.
З незвичних особливостей - мода на збереження дитячих рис у дорослих жінок. Для цього жінки фарбували щоки та губи соком ірису, якій надавав обличчю свіжості та дитячого рум'янцю.