"Хто, як не ми". Вдова десантника втілює у життя мрію загиблого чоловіка: деталі зворушливої історії
На Прикарпатті вдова десантного командира Олега Перегуди реалізовує мрію чоловіка, яку він не встиг втілити за життя. Жінка облаштовує реабілітаційний центр для військових. Ідея створення такого закладу виникла в Олега, коли він брав участь в АТО у 2014 році.
Про це пише видання ТСН.
Мрія загиблого воїна
Олег Перегуда командир роти 80-тої десантно-штурмової бригади загинув торік у червні у бою за Донеччину. За вірність військовій присязі воїна посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
"В голові вже немає думок: чому я, чому він, за що це мені, за що це нам? В голові тільки його фрази: "Хто, як не ми", - каже вдова Василина.
Чоловік встав на захист Батьківщини ще 2014-го року, був добровольцем з Майдану. Воював два роки. Пройшов Попасну, Комишувате, Кримську, Курдюмівку. Дружина зізнається, що коли він повернувся додому, то вона його не впізнала.
"Це було відчуття подавленості, нерозуміння "де я зараз, що зі мною". Це була така межа, неможливість забути, що було там, і неможливість вступити нормально в цивільне життя", - згадує Василина.
Тоді десантника врятувало спілкування у спілці ветеранів разом з психологами і людьми, що на фронті пережили те, що й він. Після цього Олег поділився з дружиною ідеєю, що хотів би створити реабілітаційний центр для військових. Заявив тоді, що "на війні легше, на війні чорне і біле - ти маєш просто вижити, а в цивільному житті дуже багато проблем".
Яким буде реабілітаційний центр "4.5.0"
Реабілітаційний центр для військових облаштовують на місці, де колись була водонасосна станція Калуша. Там - велике приміщення та 2,5 га прилеглої території.
Це місце під Калушем знайшов сам Олег. Але тоді розпочалося повномасштабне вторгнення Росії і чоловік знову пішов на фронт. Навіть перебуваючи на передовій, він телефоном давав дружині настанови, як далі просувати справу із облаштування центру. Олег вибрав назву для закладу "4.5.0".
"Всі військові знають, що це означає. Він розказував, коли в рації чуєш "4.5.0", то розумієш, що все добре, все спокійно", - каже Василина.
Зараз вона взяла територію у довготермінову оренду. В реалізації мрії чоловіка їй допомагають близькі. Вони планують облаштувати тут величезний зал зі спеціальними тренажерами для реабілітації поранених, кімнати масажу та психотерапії, а також спортмайданчик, теплиці, басейн та вулики з бджолами.
Зараз близькі загиблого десантника займаються проєктно-кошторисною документацією. Його дружина закликає благодійників долучитись до облаштування центру.
Раніше ми розповідали про те, що лікарі у Дніпрі дивом врятували важкопораненого воїна з Бахмута.
Читайте також про те, що на війні загинув французький журналіст Арман Солдін.