"Хочу бути на рівних". Військовий ЗСУ розповів про труднощі життя з протезом та реакцію оточення (фото)
Олександр Дробатюк звикає до "нового" життя (колаж: РБК-Україна)
Військовий ТрО Олександр Дробатюк захищав рідну Одещину з перших днів повномасштабної війни. Згодом він перебував на позиціях у Миколаївській області, де з побратимами потрапив під мінометний обстріл. Олександр отримав складне поранення, тому лікарям довелося ампутувати ліву ногу. Тепер чоловік пристосовується до життя з протезом. І не лише фізично, а й емоційно.
РБК-Україна (проєкт Styler) дізналося, як зараз живе захисник та з якими труднощами зіштовхується.
Як проходить реабілітація
У грудні 2022 року Олександр отримав протезування та пройшов реабілітацію в клініці МСОР у Вашингтоні в рамках проєкту "Протезування українських військових 2023" від фонду Future For Ukraine.
Захисник розповідає, що важливу роль відіграє фізичне відновлення. Після того, як його виписали з лікарні, він займався в спортзалі. Якщо на повноцінні тренування не вистачає часу, все одно варто знаходити можливості для руху.
"Останнім часом я намагаюся більше ходити. У середньому проходжу до п'яти кілометрів! Ходжу без палиці, якщо є така змога. На вулиці, якщо рівна дорога, то також використовую лише протез. Хотілося б більше рівних доріг. Хто каже, що в Україні погані дороги, це вони ще по тротуарах не їздили", - сміється військовий.
Олександр Дробатюк на реабілітації з побратимами (фото: особистий архів)
Серед найбільших викликів для нього є підйом сходами, адже сама кукса - частина кінцівки, яка залишається після ампутації - не підіймається.
Проте Олександр каже, що змирився з тим, що має сьогодні.
"Так, інколи буває вранці прокинуся, подивлюся в дзеркало і "накриває" трохи. Але швидко беру себе в руки! Допомагає підтримка близьких і друзів. А ще дівчина у мене з'явилася. Тому підтримка у мене є!" - наголошує він.
Стосунки "без жалості"
Військовий розповідає, що познайомився з коханою не за дуже позитивних обставин: на поминках товариша, який також був військовим.
У стосунках вони відразу домовилися, що не варто проявляти жалість. Тому кохана Олександра називає протез його "родзинкою". Загалом, за словами чоловіка, він відчуває підтримку близьких.
"Побратими казали, що хочуть і собі такий протез. А я їм відповідаю: "Ні, хлопці, не треба вам протези - ходіть на своїх!" Це ми так жартували, звісно. Є серед своїх трохи чорного гумору. Бо без цього ніяк - він допомагає відволікатися", - каже Дробатюк.
Олександр захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення (фото: особистий архів)
Він додає, що в багатьох людей виникають запитання стосовно протеза.
"Більшість людей дивує, що моя нова "нога" заряджається, а в мобільному додатку можна змінювати налаштування. Ще треба бачити реакцію таксистів чи людей, які поруч, коли я виходжу з машини. Піднята догори протезована нога, а потім я її прокручую вниз", - усміхається воїн.
Проте додає, що часом хочеться іншої реакції від оточення. Особливо в моменти, коли йому не потрібна зайва увага.
"Повинна бути золота середина. Можливо, з часом це зміниться. Треба пояснювати людям, як реагувати на людей з протезом. Я штани опускаю, і протез інколи взагалі не видно. Не хочу це "афішувати", розумієте? Хочу, щоб мене на рівних сприймали", - пояснює захисник.
Як змінилося життя після протезування
Олександр розповідає, що проблем немає, але є побутові зміни. Водночас чоловік наголошує, що однозначно полюбив життя дужче.
"Знаєте, я дуже боявся стати інвалідом. Це звучатиме жорстко, але на передовій я собі думав: "Або живий, або на щиті". Про те, щоб залишитися з інвалідністю, я взагалі не думав. Зараз мені допомагають рідні, друзі, побратими", - ділиться військовий.
Після встановлення протеза дуже важливу роль відіграє фізична реабілітація (фото: особистий архів)
Раніше він також заявляв про бажання повернутися до служби, але сьогодні розуміє: травма може спричинити труднощі. Але щоб приносити користь Україні попри все, Олександр з побратимами відкрив фонд "Обійми героя", який працює з посттравматичним синдромом (ПТСР) у захисників і захисниць.
Досвід війн в Афганістані та В'єтнамі показав дуже велику кількість самогубств серед військових, наголошує Олександр на важливості цього питання.
Поради побратимам
"Варто знати, що життя продовжується! Це не є якоюсь проблемою. Коли я був на протезуванні у Вашингтоні, познайомився з американськими солдатами, які мають протези рук і ніг. І я зрозумів, що життя продовжується і ним можна насолоджуватися навіть з протезом!" - стверджує Олександр.
Принагідно нагадаємо, що триває збір на протезування Вадима Міщука - бійця 72 ОМБр імені Чорних запорожців, який був нагороджений орденом "За мужність" Президентом України за оборону Авдіївки на Донеччині. Військовий має надскладну ампутацію, тому протезування можливо лише за кордоном.
Олександр Дробатюк на реабілітації з побратимами (фото: особистий архів)
Раніше ми розповідали, як військовим безкоштовно отримати протез в Україні.
Читайте також, як відбувається реабілітація після ампутації кінцівки.
