Виробництво Storm Shadow/SCALP в Україні: що кажуть у галузі про строки та можливості

Чим Storm Shadow технологічно відрізняється від протиповітряних ракет

У липні обговорювалася можливість виробництва в Україні ракет до ППО Patriot. Авіаційний експерт, директор з розвитку оборонного підприємства Анатолій Храпчинський зазначає, що складання Storm Shadow – це інша інженерна задача, ніж локалізація ракет-перехоплювачів на кшталт PAC-2 чи PAC-3. За його словами, Storm Shadow – дозвукова ракета, тоді як PAC-3 – надшвидкісна ракета-перехоплювач.

Що стосується двигуна, зазначив Храпчинський, у Storm Shadow це звичайний турбореактивний двигун, а у PAC-3 – твердопаливний, для реалізації якого потрібен зовсім інший підхід до виробництва.

Відрізняється й матеріал корпусу та конструкція: у Storm Shadow це композитний матеріал і складне крило, розраховане на дозвукове навантаження, тоді як ракета ППО потребує високоміцного жаростійкого сплаву, здатного витримувати екстремальні перевантаження під час різкої зміни напрямку під час перехоплення.

Система наведення також різна – у Storm Shadow це тепловізійна головка з кореляцією рельєфу та GPS, підхід, який в Україні вже реалізований у ракетах "Нептун", тоді як ППО-ракети використовують активну радіолокаційну головку самонаведення міліметрового діапазону.

Окремо Храпчинський виділив тип бойової частини: у Storm Shadow – проникаючий кумулятивний заряд, у PAC-2 – осколково-фугасний, у PAC-3 – вольфрамові уражаючі елементи. За його словами, досвід роботи саме з вольфрамовими уражаючими елементами в України вже є – його має компанія Fire Point.

Наскільки готова українська оборонна промисловість

Українська Рада зброярів вважає, що оборонна промисловість України має достатній рівень компетенцій, щоб опанувати складання ракет такого класу в Україні, хоча багато залежатиме від конкретної моделі співпраці, умов контракту, обсягу передачі технологій та специфікацій виробництва.

Якщо йдеться про крупновузлове складання Storm Shadow/SCALP із готових функціональних блоків – бойової частини, двигуна, апаратної частини та інших компонентів, – українські підприємства, на думку Ради, мають необхідний виробничий і кадровий потенціал для такого проєкту.

Анатолій Храпчинський зазначив, що Україна вже виготовляє "Нептуни", і назвав це плюсом: у країні є КБ "Луч", а також "Мотор Січ", яка виготовляє двигуни.

CEO NAUDI Сергій Гончаров звертає увагу, що частина ключових компонентів зазначених ракет продовжуватиме вироблятися іноземними виробниками – зокрема двигун, найімовірніше, від французької Safran, а також вузли від MBDA, Leonardo, Thales чи американських компаній, які продовжуватимуть їх випускати.

Тому, за словами Гончарова, ключове питання – який відсоток локалізації вдасться забезпечити фактично, адже саме собою складання ракети з готових вузлів він назвав "викрутковим виробництвом".

За оцінкою Гончарова, українські приватні виробництва вже мають вигляд на рівні сучасних європейських, однак усі потенційні підприємства, залучені до проєкту, проходитимуть технічні аудити спроможності та оцінку готовності до виробництва відповідно до вимог партнерів – і умовний "гараж" для цього не підійде.

Скільки часу може зайняти запуск виробництва

Оцінки строків, названі трьома джерелами, різняться в деталях, але сходяться в тому, що йдеться не про тижні чи місяці, а щонайменше про рік і більше.

Українська Рада зброярів дає детальний розклад:

• підготовка й навчання персоналу відповідно до технологічних регламентів і допусків може зайняти близько трьох місяців;
• паралельно приблизно стільки ж часу знадобиться на підготовку виробничих площ, необхідного рівня виробничої культури, режиму безпеки та стійкості виробництва.

За умови передачі партнерами технологічної документації, комплектів та контрольно-випробувального обладнання і без суттєвих затримок, на налагодження крупновузлового складання в Україні, за оцінкою Ради, піде мінімум 8-10 місяців. Точніші строки, зазначають у Рад зброярів, можна буде назвати лише після розуміння конкретних технічних вимог, рівня локалізації та умов угоди.

Фото: ракета Storm Shadow (Wikipedia)

Анатолій Храпчинський назвав приблизно ті самі орієнтири: розгортання крупновузлової збірки з готових комплектів, коли поставлені частини просто монтуються в Україні, може зайняти 6-12 місяців, тоді як повна локалізація виробництва – до п'яти років.

Сергій Гончаров більш стриманий у прогнозах: за його оцінкою, за півроку виробництво ніхто не запустить, і навіть протягом року це буде зробити важко. Основна складність, за його словами, – у забезпеченні достатнього рівня локалізації компонентів, які наразі виробляють виключно іноземні компанії.

Ще одне питання – тривалість самого процесу передачі ліцензій і налагодження виробництва – набагато складнішого, за його словами, ніж, наприклад, зі стрілецьким озброєнням, це не робиться за "місяць-два-три".

Яку цінність цей проєкт має для України

Сергій Гончаров називає ідею передачі технологій "чудовою" і висловлює сподівання, що вона буде реалізована, а не залишиться черговою декларацією.

За його словами, для української сторони першочергово цікаве не так саме складання ракети, скільки утримання технологій – і з наведення, і зі зниження помітності в тепловому та радіолокаційному спектрах. А також – налагодження й поглиблення інтеграції українських підприємств у кооперацію з європейськими партнерами.

Саме в цьому, на думку Гончарова, і полягає найбільша ефективність і вигода, яку отримає український ОПК. Водночас він назвав це й викликом щодо відповідності технологічного рівня українських компаній вимогам партнерів.

Гончаров також звернув увагу на загальнішу тенденцію: дедалі більше країн розглядають Україну як потенційного партнера для реалізації подібних проєктів.

"Україна так само виробляє певну номенклатуру ракетного озброєння, здебільшого наземного базування. Storm Shadow – це ракета авіаційного базування. Відповідно, вона буде доповнювати той ракетний потенціал, яким ми можемо завдавати ураження нашому ворогу не тільки на тимчасово окупованих територіях, але й безпосередньо на території РФ", – каже Гончаров.

Гончаров також пояснив, чому вважає засоби ураження простішими для виробництва за засоби захисту: у ракети типу Storm Shadow, за його словами, є "право на помилку" – вона розрахована на влучання у статичну ціль з чіткими координатами, і навіть якщо частина ракет із залпу буде збита, решта досягне цілі.

Натомість засіб захисту, особливо проти балістичних цілей, такого права на помилку не має: "Він повинен бути ефективним. Він повинен обов'язково виконувати ту задачу, яку перед ним ставили розробники, якої вимагають військові".

Питання – відповіді (FAQ):

– Що саме дозволили Британія і Франція?

– Британія і Франція погодилися надати Україні ліцензію на власне виробництво Storm Shadow/SCALP. Про це заявив президент Володимир Зеленський, зазначивши, що 24 серпня президент Франції Емманюель Макрон і прем'єр-міністр Британії Енді Бернем дали згоду передати Україні відповідну ліцензію.

– Чи готова українська оборонна промисловість до складання таких ракет?

– Українська Рада зброярів вважає, що так – за умови крупновузлового складання з готових функціональних блоків. Анатолій Храпчинський вказує на наявний технологічний доробок (КБ "Луч", "Мотор Січ", досвід Fire Point із вольфрамовими уражаючими елементами).

Сергій Гончаров звертає увагу, що ключові компоненти продовжать випускати іноземні виробники, тож питання – у фактичному відсотку локалізації.

– Скільки часу піде на запуск складання?

– За оцінкою Ради зброярів – мінімум 8-10 місяців за умови отримання документації, комплектів і обладнання від партнерів. Храпчинський називає 6-12 місяців для крупновузлової збірки. Гончаров вважає, що за півроку це зробити не вдасться, і навіть за рік буде складно.

– А повна локалізація виробництва?

– За оцінкою Храпчинського, повна локалізація може зайняти до п'яти років.