Від емоцій до дивідендів: як перетворити любов до мистецтва на актив
Сьогодні капіталовкладення в ювелірне мистецтво, високу моду та живопис стає способом сформувати інвестиційний портфель, спираючись на власні уподобання. Про те, як перетворити естетичне задоволення на надійний фінансовий інструмент, у колонці для РБК-Україна розповіла експертка з інвестицій у мистецтво та засновниця агенції "Креативне ательє "Bifurcation" Наталія Сидоренко.
Головне:
- Сила колаборацій: проєкти на перетині брендів та мистецтва (наприклад, Жадан та Вайсберг) створюють високу додану вартість у коротші терміни.
- Пастка благодійних аукціонів: ціни на благодійних торгах часто є "артифакцією донату" і не відображають реальну ринкову вартість роботи на локальному ринку.
- Роль експерта: самостійне інвестування без допомоги art advisor підвищує ризик "пустого перегорання" – купівлі речей, що не мають ринкового потенціалу.
- Пріоритет "bespoke": у fashion-сегменті найвищу інвестиційну цінність мають вироби, виготовлені на індивідуальне замовлення у відомих дизайнерів.
- Емоційний капітал: на відміну від криптоактивів, мистецтво та коштовності – це активи, які можна відчути емоційно.
- Інвестиція "вдовгу": арт-ринок не дає миттєвого прибутку. В Україні середня результативність вкладень проявляється за 3 роки і може принести до 50% прибутку.
Більшість людей, які приходять в арт-інвестування починають свій шлях з "надивленості" та задоволення духовних потреб, після забезпечення базового комфорту. Насичення культурним досвідом через подорожі, виставки, багатошарові покази та музеї – породжує прагнення інвестувати у предмети розкоші.
І ця інвестиція, як правило, "вдовгу", тобто не варто очікувати миттєвий прибуток від такого вкладення коштів. На українському ринку середня результативність цієї інвестиції складає приблизно 3 роки, і може принести до 50 відсотків прибутку.
Часто це інвестиція, яку роблять з думкою про спадщину для своїх нащадків. Інакше кажучи, ще до Жовтневої революції, існувала така здорова тенденція, як формування свого родинного статку. Традиційно сім'ї примножували свій капітал завдяки ювелірному мистецтву. Наприклад, інвестиція у прикраси "Фаберже" чи "Van Cleef" вважалася надзвичайно статусною для колекції, і приносила хороший прибуток.
Більшість традиційних сфер інвестицій — це лише цифри на екрані. Навіть у криптопортфелі ви бачите лише цифри на моніторі, тоді як мистецтво, мода чи вартісний діамант — це активи, які можна відчути, завдяки вашій емоції.
Яскравим прикладом ювелірного високого мистецтва як інвестиційного продукту є творчий доробок Класичного ювелірного дому "Лобортас", вироби якого займають почесне місце в приватних колекціях відомих людей та інституцій, у Ватикані, у родині Британської монархії та інших.
У fashion-сегменті важливим є поняття "bespoke", тобто виріб, виготовлений на індивідуальне замовлення. Якщо родина придбає сукню, спеціально виготовлену для їхньої доньки на випускний вечір у українського дизайнера Яніса Степаненка, то таку покупку можна вважати інвестицією, адже з часом вартість на неї тільки зросте.
Авторитетні імена професійних art advisor українського арт-ринку – це Владислав Вакуленко, Євгенія Білоусова, Ігор Абрамович та інші. Варто пам'ятати, що відразу інвестувати в роботи від 10-50 тисяч доларів нераціонально, тому що такий вид інвестицій насамперед повинен базуватися на емоційній складовій та відштовхуватись від власних уподобань.
Щоб спростити такий процес капіталовкладення, ви можете звернутися до професійного art advisor, і отримати підтримку та погляд професіонала. Багато людей, які починають інвестувати самостійно, ризикують купити речі, що не принесуть ні емоційної радості, ні фінансового результату.
Тут важлива експертність та знання ринку, історія брендів, провенанс творів, тенденції на аукціонах та потенціал зростання вартості, інакше виникає ризик “пустого перегорання”.
Якщо ми говоримо про інвестування в молодих художників, тут важливо починати з невеликих сум, адже це довгий і кропіткий процес, який містить підводні камені і безліч ризиків. У індивідуального інвестора відсутні можливості, як от у арт-фундації.
Прикладом успішної української арт-фундації вважаю "Stedley Art Fundation", що створена Стеллою Беньяміновою, та вже довгий час працює з Олександром Дубовіком. Робота арт-фундації з автором допомагає йому "вирости" на ринку та отримати професійну підтримку.
Інший варіант – гібридна форма: художник цікавий інвестору, і інвестор самостійно купує роботи. Це поєднання "напів-холодної" та "теплої" інвестиції. Тобто частина колекції формується за професійними критеріями, частина – за смаком інвестора.
Ще один приклад – фабрика молодих художників. Там збирають митців, дають приміщення, матеріали, утримання, а потім проводять аукціони чи виставки найкращих робіт. Для приватного інвестора це часто занадто дорого, тому початково можна просто купити роботу для себе і відкласти її, не розраховуючи на миттєвий прибуток.
Молоді українські художники після початку повномасштабної війни отримали дуже широкий доступ до європейських арт-резиденцій, відбулося багато благодійних аукціонів.
Роботи, які в Україні коштували від 120 доларів, почали оцінюватися в тисячі євро. Але важливо пам'ятати, що продажі на благодійних аукціонах – це артифакція благодійного донату, а не реальна ринкова вартість роботи. Тому на локальному ринку високі цінові показники не відтворюються.
Співпраця з відомими брендами чи художниками позитивно впливає на ринкову вартість. Взірцевими прикладами колаборацій можна вважати: бренд "Guzema" та "Укрзалізниця", бренд "Kochut" та Євген Клопотенко; масштабні проєкти Матвія Вайсберга у співпраці з Сергієм Жаданом. Такі колаборації створюють додану вартість і роблять інвестицію більш прибутковою в коротші терміни.