У кожного українця нині бувають моменти, коли хочеться просто зачинити двері, вимкнути телефон і нікого не бачити. Після кількох років війни ми всі живемо у стані постійного напруження - і навіть дрібниці можуть викликати роздратування. Чому зараз українці роздратовані, спалахують як сирники, "кусають" одне одного і що з тим робити?
Як українці "скидають стрес" та випускають пар під час війни і як робити це правильно, розповіла для РБК-Україна психологиня платформи Betobee Валентина Коник.
Понад три роки війни зробили українців надзвичайно витривалими, але також - постійно напруженими.
Наш організм живе в режимі "виживання": підвищений рівень кортизолу, гіперуважність, нестача відпочинку, страх за близьких. У таких умовах навіть дрібниці можуть викликати бурю емоцій.
"Роздратування, бажання усамітнитися чи агресія - це нормальні реакції на ненормальні обставини. Проблема не в тому, що ми так відчуваємо, а в тому, як ми з цим поводимось", - каже експертка.
Вона пояснює, що це не просто емоційне виснаження, а природна реакція психіки на хронічний стрес. Ми "випускаємо пар", аби не зламатися, але часто робимо це неправильно - через агресію, сварки чи байдужість до інших.
Коли ми стикаємося з небезпекою або тривогою, активується лімбічна система - емоційний двигун мозку. Вона штовхає нас до однієї з трьох реакцій:
"Коли ці реакції тривають надто довго, вони виснажують нервову систему. Людина починає "вибухати" або замикається в собі, що лише посилює тривогу", - додає Валентина Коник.
За результатами досліджень 2024 року, майже половина українців регулярно відчуває високий рівень стресу. Люди шукають різні способи впоратися:
Фізичні дії: спорт, ремонт, прибирання, робота руками - допомагають "пропалити" надлишок енергії.
Інформаційна пауза: обмеження новин, вимкнення телефонів, час без екранів.
Соціальна активність: волонтерство, допомога іншим, розмови з близькими.
Тимчасові/некорисні компенсації: алкоголь, переїдання, цигарки - дають полегшення, але лише короткочасне.
Остання група - "швидкі способи" - часто призводить до ще більшого емоційного виснаження. КПТ (когнітивно-поведінкова терапія - ред.) якраз допомагає замінювати їх на стійкі, здорові стратегії.
Психологиня платформи Betobee Валентина Коник (фото надано автором)
"Когнітивно-поведінкова терапія працює з трьома площинами: думки, емоції, поведінка. Тому "скидання стресу" - це не просто дія, а навичка керування своїм станом", - пояснює психологиня.
Ось 5 здорових способів робити це правильно:
Дозвольте собі емоцію, але не дозволяйте їй керувати вами
Коли злість або дратівливість наростає - визнайте це: "Я зараз роздратований, бо втомився і почуваюся беззахисним". Називання емоції вже знижує її інтенсивність - мозок "перемикається" з емоційного на раціональний режим.
Рухайте тіло, щоб розрядити нервову систему
Будь-яка активність - пробіжка, швидка ходьба, прибирання, розтяжка - допомагає "вивести" гормони стресу. Якщо немає сил - просто 5 хвилин повільного дихання. Це дає сигнал тілу: "небезпеки немає, можна заспокоїтись".
Усамітнення - не втеча, якщо воно зцілює
Бажання побути наодинці - природне. Але важливо не залишатися у цьому надовго. Замість ізоляції - створіть собі "тихий простір відновлення": книга, музика, прогулянка. Це усамітнення з метою підзарядки, а не втечі.
Працюйте з думками, що підживлюють агресію
Агресія часто народжується не з події, а з інтерпретації. Наприклад:
Замінюючи деструктивну думку на більш реалістичну, ви знижуєте емоційний градус.
З’єднуйтеся з іншими
Спілкування - найсильніший антистрес. Люди, які регулярно підтримують контакт із друзями, родиною чи спільнотами, мають нижчий рівень тривоги.
"Навіть коротка розмова - це сигнал вашому мозку: "я не сам", - наголошую Валентина Коник.
Звернутися по допомогу варто, якщо:
"Це не означає що ви збожеволіли - це сигнал нервової системи, що їй потрібна підтримка. КПТ-терапія добре працює з такими станами, бо вчить розпізнавати та перепрограмовувати стресові реакції", - зазначає психологиня.
В умовах війни ми всі живемо з перевантаженням. Роздратування чи агресія - це не вада характеру, а наслідок нашого виснаження. Головне - не накопичувати, а випускати напругу без руйнування себе чи інших.
"Ми не можемо зупинити війну самі, але можемо навчатися зменшувати війну всередині себе", - резюмує Валентина Коник.