Що українські виробники зброї думають про механізм експорту, який пропонує влада

Виробники зброї, з якими поспілкувався "Цензор.НЕТ" одностайні в тому, що їм не потрібні закордонні "представництва-посередники".

"Натомість їм потрібно, щоб держава "відчепилася" від їхніх операційних і фінансових потоків. Кожна нова державна ланка = затримки, дублювання, корупційні ризики і витік інформації", - зазначається в публікації.

Бізнесу потрібні цифровізація процедур, прозорі й обов'язкові дедлайни, "єдине вікно" та швидкі ліцензії - аби продавати напряму, швидко отримувати кошти і вкладати їх у R&D та масштабування, що прямо конвертується у технологічну перевагу і вищу ефективність на полі бою.

Сергій Гончаров, виконавчий директор Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI) вважає, що принципи роботи експортних представництв наразі не сформовані. Але не виключає, що вони можуть отримати надмірні контролюючі функції.

Перший заступник комітету Верховної Ради з питань соціальної і ветеранської політики та заступник ТСК з питань порушень у сфері оборони Михайло Цимбалюк виказав пересторогу "щоб це знову не були зайві надбудови і корупційні годівниці".

"Або експорт, або втеча виробництв з України"

Розробники української зброї сходяться на тому, що вибір у держави невеликий: або відкрити експорт зброї або взагалі втратити виробництво зброї в Україні.

Координатор команди розробників роботизованих систем ППО Павло Гайдай наголошує: Україні потрібно швидко впроваджувати інноваційні технології, бо традиційні продукти швидко застарівають. Щоб забезпечити розвиток інженерної школи, дослідницьких центрів потрібне стабільне фінансування, яке здатен забезпечити експорт зброї. Проте існуючі обмеження на експорт можуть привести до того, що бізнеси з розробки або згаснуть, або переїдуть в інші країни. 

Павло Гайдай формулює це як вибір без особливих альтернатив.  На його думку, заради власної безпеки держава не має права прямо чи непрямо обмежувати продаж продуктів українських військових виробників.

"Але такі обмеження існують. Тож, на мій погляд, вибір у нашої держави невеликий. Або відкрити можливості для експорту, або втратити українські військові виробництва і дослідницькі центри, які неминуче мігрують в кращі для ведення бізнесу країни. Тому українські військові виробники вимагають відкриття експорту озброєння. І тому українська держава має відкрити експорт", - зазначає Гайдай. 

Водночас він різко оцінює ідею закордонних державних офісів та називає їх ще однією спробою обмежити можливість українських компаній самостійно визначати свої ринки і клієнтів.

"Як би нам не розказували про виставкові функції, по суті це обмеження і засіб контролю діяльності українських військових виробників", - висловлює думку Гайдай.

Що на кону: ризики та переваги 

Частина ринку готова прийняти державну участь як фасилітацію, але за дуже чітких рамок.

Михайло Рудомінський (Himera) наголошує, що такі офіси можуть бути корисними лише як інструмент довіри та контролю кінцевого користувача, але, за його словами "вони не підміняють ролі самого виробника, який залишається ключовим у технічному, інженерному та комерційному супроводі контракту". І додає, аби уникнути затримок чи зайвої бюрократії має бути чіткі публічні критерії, зрозумілі процедури та механізми відповідальності. 

Що ж до ризиків надмірного обмеження - на цьому сходяться одразу кілька експертів. Представництва можуть почати втручатися в бізнес-процеси самих виробників, і стати просто обтяжливими посередниками, якщо зможуть впливати на умови контрактів та мати доступ до фінансових потоків. 

"Якщо ці офіси матимуть доступ саме до грошових потоків і до фінансових умов, існує великий ризик перетворити ці установи на все тих же спецекспортерів, які раніше у нас були обов'язковими і просто нав'язували свої умови", - вважає СЕО компанії "Квертус" Ярослав Філімонов. 

Натомість Сергій Гончаренко окремо каже про те, що держава має "не заважати", наголошуючи, що в Україні вже є механізми контролю експорту.

"У нас є Державна служба експортного контролю, яка регулює порядок експорту товарів оборонного призначення і продукції подвійного призначення. У нас є міжвідомча комісія, яка вже нарешті оновила своє положення і, можливо, навіть вже й запрацює. Вони по кожному зверненню щодо експорту отримують купу погоджень від СБУ, СЗР, Міноборони, Мінекономіки, МЗС. Тобто це вже працює", - зазначає він.

Зайва бюрократія заважає й виробникам засобів військового захисту.

"Ми повністю розуміємо й підтримуємо право держави знати, що саме експортується з її території і імпортується. Це нормальна міжнародна практика. Але бюрократичні бар'єри та складні ліцензійні процедури для нашої категорії продукції - засобів захисту, а не ураження - не мають логічного обґрунтування", - каже засновник компанії "Українська броня" Дмитро Хвиля.

Що пропонують виробники броні та зброї

Більшість експертів наголошують - у розробці оптимальної моделі експорту держава має орієнтуватись на виробників та залучити їх до обговорення.

Також потрібно звернути увагу на цифровізацію, зокрема в процедурі експертизи поданої документації, щоб виробники могли розуміти статус, терміни тощо.

На думку Ярослава Філімонова, це зніме 70% бюрократії. Інше питання - впровадження чітких термінів для всіх державних органів, залучених у процес, з відповідальністю для державних структур в разі протермінування. І як за кордоном Україна матиме представництво, важливо мати єдиний координаційний орган всередині, щоб виробники могли подавати документи не в кілька структур, а в "єдине вікно". 

Експерти також акцентують, що Україні потрібно оновити списки товарів військового та подвійного призначення та модернізувати питання захисту інтелектуальної власності. 

"Сучасна продукція - дрони, новітні засоби РЕБ - вони просто не вписуються в класифікацію. Наприклад, "окопний РЕБ": ще зовсім недавно такого поняття взагалі не існувало. Також необхідно розділити підходи до різних типів експорту. Адже на сьогодні є експорт технологій, експорт комплектуючих, є експорт готових виробів, софту сервісних послуг. Є, зрештою, співробітництво та R&D. Тобто зараз поняття "продукту" набагато більш розгалужене, що вимагає нових підходів", - перераховує необхідні кроки Філімонов.