Свідки бійок та сварок: коли дитина стає постраждалою від насильства
Фото: Насильство щодо дітей (Getty Images)
Домашнє насильство щодо дітей - це не лише побої чи інші фізичні дії. Воно може проявлятися через постійні образи, залякування, нехтування потребами дитини або навіть через атмосферу страху в родині.
РБК-Україна з посиланням на Міністерство юстиції України пояснює, що вважається домашнім насильством щодо дітей, куди звертатися по допомогу та які механізми захисту передбачені законодавством.
Головне:
- Статус дитини-свідка: Насильство не обов'язково має бути спрямоване безпосередньо на дитину. Якщо вона живе в атмосфері постійних сварок, бійок чи погроз між рідними, вона офіційно вважається постраждалою від насильства.
- Форми домашнього насильства: Окрім фізичного, насильством вважаються психологічний тиск (образи, залякування, критика), економічні обмеження (позбавлення їжі, одягу, лікування) та бездіяльність дорослих щодо догляду за дитиною.
- Куди звертатися по допомогу: У разі небезпеки слід негайно телефонувати на 102 або на Національну гарячу лінію за номерами 116 123 / 0 800 500 335. Також повідомлення приймають служби у справах дітей, школи, дитсадки та медустанови.
- Правовий захист і приписи: Діти мають право на безоплатну правничу допомогу. Суд або поліція можуть застосувати до кривдника терміновий заборонний або обмежувальний припис (заборона наближатися чи спілкуватися з дитиною).
- Як підтримати дитину: Головне - вислухати, запевнити у безпеці та показати, що їй вірять. Не можна звинувачувати дитину, сумніватися у її словах або відкладати звернення до фахівців через страх розголосу.
Коли дитина вважається постраждалою
Не обов'язково, щоб насильство було спрямоване безпосередньо на дитину. Якщо вона постійно живе в атмосфері сварок, бійок, погроз чи напружених стосунків між рідними, це також завдає їй психологічної травми.
Саме тому дитина, яка стала свідком домашнього насильства, офіційно вважається постраждалою.
Фахівці наголошують: жодна дитина не повинна залишатися наодинці з такою ситуацією. Вона має право на підтримку, а держава гарантує їй захист.
Які дії вважаються домашнім насильством
Закон визначає кілька форм домашнього насильства щодо дітей.
Фізичне насильство - це удари, штовхання, заподіяння тілесних ушкоджень та будь-які інші дії, що завдають фізичного болю.
Психологічне насильство - погрози, приниження, образи, залякування, постійна критика або ігнорування емоційних потреб дитини.
Економічне насильство - коли дитину позбавляють їжі, одягу, лікування, необхідних речей або інших умов, потрібних для нормального розвитку.
Сексуальне насильство - будь-які дії сексуального характеру щодо дитини або примушування до них.
Водночас насильством може бути і бездіяльність дорослих. Якщо вони не забезпечують дитині належного догляду та безпеки, це також вважається однією з форм домашнього насильства.
Що робити, якщо дитина зазнала насильства
Якщо дитина перебуває у небезпеці, діяти потрібно негайно.
Насамперед необхідно зателефонувати за номером 102. Поліція може оперативно втрутитися та вжити заходів для захисту дитини.
Також можна звернутися на Національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству за номерами 116 123 або 0 800 500 335. Дзвінки є безкоштовними.
Окрім цього, про випадок насильства можна повідомити:
- службу у справах дітей;
- органи опіки та піклування за місцем проживання;
- школу чи дитячий садок;
- медичний заклад;
- соціальні служби.
Їхні працівники можуть допомогти дитині та в разі потреби повідомити компетентні органи.
Яку правову допомогу можна отримати
Діти мають право на всі види правничих послуг, які надає система безоплатної правничої допомоги.
Отримати консультацію можна телефоном 0 800 213 103 або через Telegram. Також юристи консультують письмово у приватному чаті Telegram "Безоплатна правова допомога (консультації)" та через приватні повідомлення у Facebook і Instagram. Такі звернення опрацьовують у будні з 08:00 до 18:00.
За потреби можна особисто звернутися до найближчого бюро правничої допомоги. Вони працюють по всій Україні, окрім територій, де тривають бойові дії.
Крім того, дитина або її законний представник можуть звернутися до суду для застосування спеціальних заходів захисту.
Як закон захищає дитину
Одним із механізмів захисту є заборонний припис щодо кривдника. Він може передбачати, наприклад, заборону перебувати у місці спільного проживання або контактувати з постраждалою особою.
Окрім цього, суд може винести обмежувальний припис, який встановлює додаткові обмеження для кривдника, зокрема забороняє наближатися або спілкуватися з постраждалою дитиною.
Залежно від обставин особу, яка вчинила домашнє насильство, можуть притягнути до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Як підтримати дитину після пережитого
Не менш важливою є реакція дорослих після того, як дитина розповіла про насильство.
Фахівці радять насамперед вислухати дитину, дати їй зрозуміти, що їй вірять і що вона не винна у тому, що сталося.
Водночас не варто:
- звинувачувати дитину або сумніватися у її словах;
- змушувати її багато разів переказувати деталі події;
- відкладати звернення по допомогу через страх розголосу.
Натомість дитину потрібно запевнити, що вона має право на захист, та звернутися до фахівців, які можуть надати необхідну допомогу.
Захист дітей від домашнього насильства - це відповідальність не лише батьків чи опікунів. Важливу роль у цьому також відіграють педагоги, медики, правоохоронці, соціальні служби та суспільство загалом.
Нагадаємо, Міністерство соціальної політики заявило про значні проблеми з доступністю соціальних послуг для дітей в Україні. Після моніторингу з'ясувалося, що лише незначна частина громад забезпечує повний базовий пакет підтримки, через що по всій країні розпочали комплексні перевірки системи соціального захисту дітей.
Також РБК-Україна розповідало про кібергрумінг - спосіб, коли дорослі через соцмережі або месенджери входять у довіру до дітей, видаючи себе за їхніх однолітків. У поліції закликають батьків навчати дітей правилам безпечної поведінки в інтернеті, контролювати налаштування приватності та підтримувати з ними довірливе спілкування.
