Статуси прифронтової і "ризикової" території для Києва: які переваги та виклики для бізнесу

За даними низки ЗМІ, Кабінет міністрів уже у вересні може ухвалити рішення про надання Києву та області статусу прифронтових територій. Зокрема, словами заступник голови комітету Верховної Ради з питань прав людини Руслан Горбенко зазначав, що підготовку відповідної постанови розпочали після перших ударів по продовольчих складах компаній у столичному регіоні.

Також відомо, що Мінекономіки опрацьовує зміни до постанови №1541, якими пропонується включити столицю та область до територій підвищеного ризику в межах державної програми страхування воєнних ризиків.

– Якщо Київ та Київська область отримають статус прифронтових територій, які конкретні зміни це може означати для столичного бізнесу? Які пільги, механізми підтримки або додаткові можливості можуть бути доступними підприємствам саме у зв’язку з таким статусом?

– Саме основна преференція або поштовх для процесів відновлення та бізнес-процесів – це компенсація кредитної ставки.

Якщо Київ і Київська область отримають такий статус, то за програмою ''5-7-9'' кредитна ставка буде в межах 1% річних у гривні.

Це кошти як для поповнення обігових коштів, так і для відновлення зруйнованого майна.

Ми вважаємо, що це основний критерій, який може бути. Щодо інших переваг – тут важко говорити саме про переваги, адже це, звичайно, дуже великі проблеми. Але навіть отримання всіх дозвільних документів і проходження процедур може скоротитися за строками. Це також велика перевага.

Друге – отримання документів щодо визнання форс-мажорних обставин або хардшипів через невиконання умов договору також може підпадати під цю категорію. Це може допомогти довести неможливість виконання своїх договірних зобов’язань перед постачальниками, контрагентами або банківськими установами.

Я назвав три критерії, які дають можливість бізнесу працювати далі. Це такі преференції, які можуть стати для бізнесу важливою підтримкою.

– Мінекономіки готує зміни до постанови КМУ №1541, якими Київ та Київську область планують включити до територій підвищеного ризику в межах програми страхування воєнних ризиків. Що це практично означатиме для підприємств, які працюють у столиці та області? Чи зможуть вони отримати доступ до компенсації страхових премій та інших передбачених програмою механізмів на тих самих умовах, що й бізнес у нинішніх територіях підвищеного ризику?

– Саме головне – це джерело компенсації страхових премій. Давайте будемо відвертими: зараз відсутній механізм страхування воєнних ризиків у тому вигляді, в якому він має працювати.

Основою страхування воєнних ризиків є перестрахування. Це перестрахувальні компанії, переважно закордонні, які реально можуть брати на себе воєнний ризик.

Таких ризиків зараз практично ніхто не бере, тому що Київ і Київська область є центром проведення терористичних атак на бізнес. Це і склади, і рітейл.

Тому жодна страхова компанія не може взяти на себе реальний страховий ризик, оскільки страховий тариф не може покрити зруйноване майно на мільярди гривень. Тим більше іноземні страхові та перестрахувальні компанії, такі як Lloyd’s, Munich Re, не беруть на себе такі перестрахувальні ризики.

Тому ця постанова може декларативно щось передбачати, але вона не гарантує і не компенсує ті витрати, яких може зазнати бізнес.

Ми позитивно оцінюємо намагання уряду працювати для бізнесу щодо компенсації та страхування. Але на сьогоднішній день ми не бачимо реального механізму захисту і компенсації зруйнованого майна бізнесу.

– Чи впливатиме статус прифронтової території на можливості підприємств отримувати компенсацію за пошкоджене або знищене внаслідок російських атак майно? Чи достатньо буде самого факту розташування майна на території, яка матиме відповідний статус?

– Статус прифронтового міста Києва і Київської області абсолютно не впливає на компенсацію економічних збитків бізнесу.

Для цього існує реєстр збитків, який уже почав працювати. Він працює по всій Україні й не залежить від того, чи має територія статус прифронтової. Таких критеріїв немає.

Цей реєстр формується та відображається в загальному реєстрі, який ведеться відповідною установою в Європі. Тому таких преференцій немає.

– Тобто, як і раніше, потрібно буде доводити конкретні обставини і розмір збитків?

– Так. Це потрібно доводити у встановленому законом порядку.

Є відповідна процедура: висновки ДСНС, Національної поліції, експертні звіти щодо економічних і майнових збитків.

Потім цей пакет документів подається до реєстру збитків, який аналізує український реєстр і автоматично передає інформацію до міжнародного реєстру збитків.

Статус прифронтових територій не впливає ні на строки, ні на зміст цього процесу.

– Чи матиме включення Києва до переліку прифронтових територій значення для підтвердження форс-мажорних обставин? Зокрема, чи може сам факт перебування підприємства на такій території бути додатковим підтвердженням форс-мажору, чи підприємству в кожному випадку необхідно доводити безпосередній вплив конкретної атаки, пошкодження майна, тривалої повітряної тривоги або іншої обставини на виконання конкретного зобов'язання?

– Підприємству потрібно доводити настання форс-мажорних обставин тільки індивідуально в кожному конкретному випадку відповідно до чинного контракту.

Якщо зруйноване майно, це потрібно доводити. Жоден статус прифронтової території не дає в цьому жодних преференцій.

– Чи може такий статус мати для бізнесу не лише переваги, а й негативні наслідки? Зокрема, чи може він вплинути на умови страхування, кредитування, виконання договорів, відносини з контрагентами або інші аспекти господарської діяльності?

– По факту Київ і Київська область із самого початку повномасштабного вторгнення є прифронтовою зоною. Умовно кажучи, ми всі це знаємо і в таких умовах працюємо.

Відповідно, бізнес перебуває в зоні підвищених ризиків. Це і збільшення ставок кредитування, тому що банки закладають свої ризики, і сам факт оцінювання цих ризиків, і неможливість отримання та залучення кредитних ресурсів.

Банк чітко розуміє, що в цій зоні він, наприклад, не кредитує будівництво складів, рітейлу, великих приміщень тощо.

Тому це вже є потенційним економічним збитком і призводить до неможливості втілювати нові бізнес-проєкти та дофінансовувати існуючі.

Це велика проблема.