Сни завжди мали ореол загадковості. Для одних народів вони були посланням богів, для інших - пророцтвом про майбутнє чи навіть спокусою диявола. У XX столітті Фройд назвав сни "королівською дорогою до несвідомого", а сьогодні вчені пояснюють їх через роботу мозку у фазі сну. І все ж попри тисячоліття пошуків відповідей, сновидіння досі залишаються однією з найбільших таємниць людини.
РБК-Україна розповідає, як змінювалось ставлення до сновидінь - від глиняних табличок шумерів до теорій Фройда, Юнга та сучасних досліджень нейробіологів.
Шумери та аккадці (III тис. до н.е.) першими записували сни на табличках. Вони вірили, що сновидіння - це прямі послання богів, а жерці у храмах були головними тлумачами сновидінь.
У Стародавньому Єгипті створювали перші сонники на папірусах і спали у "святилищах сну", щоб отримати божественне одкровення.
Месопотамія ділила сни на добрі та злі залежно від напрямку, з якого вони "приходили". Вони розділяли сновидіння на правдиві ("божественні") та хибні ("від демонів"). Якщо сон приходив "праворуч" - він вважався добрим, якщо "ліворуч" - злим.
У Греції Гіппократ і Аристотель намагалися пояснити сни фізіологічно, але водночас у храмах Асклепія люди спали, щоб уві сні отримати пораду.
Сни вважалися божим одкровенням, але перші філософи казали, що це наслідки фізичного стану людини - від їжі або здоров'я.
У Римі філософ Цицерон вважав сни відображенням думок, тоді як прості люди вірили у їхню пророчість.
Християнська традиція трактувала сни як спокусу диявола, але водночас біблійні сюжети підтверджували можливість Божих одкровень. У середньовічних сонниках перепліталися язичницькі уявлення, біблійні історії й астрологія.
Філософи епохи Просвітництва бачили у снах гру уяви й відбиток щоденного досвіду. Декарт вважав їх хаотичними образами без глибшого змісту.
Зигмунд Фройд у книзі "Тлумачення сновидінь" (1900 р.) назвав сни "королівською дорогою до несвідомого". Він вважав, що вони відкривають приховані бажання.
Карл Юнг розвинув власну концепцію - сни відображають не лише особисті переживання, а й архетипи колективного несвідомого. Його архетипи - Мати, Герой, Тінь і вони проявлялися в сновидіннях в різних культурах.
Нейробіологія пояснює сни як результат роботи мозку під час REM-фази. Саме в цей час відбувається процес упорядкування інформації.
Психологія бачить у сновидіннях відображення емоцій і тривог, а ще - підсвідомих процесів.
Попкультура зберегла популярність сонників, хоча науковці вважають їх радше символічними, ніж реальними інструментами.
Трактування снів пройшло довгий шлях - від божественних знаків до об'єкта наукових експериментів. Але одне залишилось незмінним - люди й досі хочуть розгадати, що насправді ховається за нічними образами.
Вас може це зацікавити:
Під час написання матеріалу були використані такі джерела: Oppenheim, вчення Зигмунда Фройда та Карла Юнга, American Psychological Association (APA), робота Hollis Susan про сни в античному Єгипті.