Іран погрожує не пропустити "ні літру" нафти через Ормузьку протоку, США у відповідь обіцяють "небачені наслідки” для Тегерану.
РБК-Україна розповідає, в чому значення Ормузької протоки і як США та союзники планують протидіяти Ірану.
Головне:
"США завдадуть у двадцять разів сильнішого удару!" – так президент США Дональд Трамп відреагував на іранські спроби заблокувати транспорт нафти через Ормузьку протоку.
Американо-ізраїльська операція в Ірані триває вже понад тиждень. Сусідні арабські країни страждають від іранських ударів у відповідь, а разом з цим страждає і світовий енергетичний ринок. Ціни на нафту й газ йдуть вгору, тягнучи за собою здорожчання й інших товарів по всьому світу.
Але потенціал ескалації ще не вичерпано. Бо окрім власне нафтогазової інфраструктури сусідів, під прицілом Ірану знаходиться важлива транспортна артерія – та сама Ормузька протока.
Ормузька протока шириною в 50 з гаком кілометрів у найвужчому місці – це водний шлях, що сполучає Перську затоку із Оманською та подальшим виходом в Індійський океан. Вона є основною транспортною артерією для арабських монархій, Іраку та Ірану.
Через протоку проходить близько третини світової нафтоторгівлі та більше чверті торгівлі зрідженим газом (ЗПГ). Щомісяця трафік складає близько 3000 суден.
Усі вищезгадані країни, окрім Оману та Саудівської Аравії, не мають альтернативних шляхів торгівлі. Це робить Ормузьку протоку життєво важливою не тільки для економік близькосхідних країн, а і для енергетичної безпеки практично всього світу.
3 березня 2026 року з'явилися повідомлення про те, що Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) перекрив протоку для танкерів.
Подібне відбувається не вперше. Іран погрожував перекриттям протоки під час кожного конфлікту із Ізраїлем чи США, наприклад влітку минулого року. Проте нинішнє блокування може мати набагато масштабніші наслідки.
Варто зауважити, що реальна здатність Ірану заблокувати протоку лишається під питанням. Іранські ВМС та ВПС практично знищенні американо-ізраїльскими ударами, можливості для пусків ракет також значно скоротилися. В руках Ірану знаходиться обмежена кількість інструментів.
Одним з наймасовіших засобів, який Іран може використати для блокади протоки, є морські міни. За приблизними оцінками, в розпорядженні Тегерану може бути від 2 до 6 тисяч морських мін. Джерела CBS News серед американських посадовців вже розповіли, що іранці вже почали діяти.
"Якщо Іран встановив будь-які міни в Ормузькій протоці, і ми не маємо жодних повідомлень про це, ми хочемо, щоб їх НЕГАЙНО видалили!" – написав вчора Трамп в соцмережі Truth Social.
Мінування може бути великою проблемою ще й тому, що міни становитимуть загрозу і після завершення конфлікту. Ліквідація мінних загороджень потребуватиме часу і зусиль, що сповільнить відновлення нормального судноплавства.
Конкретних даних про мінування чи будь-які інші дії, направлені на блокування протоки, наразі немає. Єдиними постраждалими судами, про які достеменно відомо, є танкери якраз іранського "тіньового флоту".
Ймовірно, їх підірвали самі іранці, із метою залякування. Проте великі морські страхові компанії вже відреагували.
Згідно з повідомленням CBS News, минулого тижня NorthStandard, Лондонський клуб приватного страхування (P&I Club) та Американський клуб попередили, що призупинять страхове покриття для суден, що працюють в іранських водах та частинах Перської затоки, посилаючись на зростаючий ризик втягування суден в конфлікт.
Головний наслідок блокування протоки вже видимий і на українських АЗС через зростання цін.
Очікуючи, що блокування буде тривалим, трейдери відреагували суттєвим зростанням цін на нафтопродукти. Ціни на сиру нафту, яка торгувалася в межах 60 доларів за кілька днів до початку військової операції, злетіли вище 100 доларів за барель. На піку ціна сягнула 120 доларів.
У вівторок ціна різко впала до 92 доларів після того, як президент США Дональд Трамп заявив, що війна в Ірані закінчиться "дуже скоро".
Попри падіння, ціна досі лишається суттєво вищою за довоєнну. Нещодавні заяви президента США дещо заспокоїли ринки, проте розслаблятися ще зарано.
Альберто Беллорін, засновник і керуючий директор інвестиційної компанії InterCapital Energy, сказав в розмові з ВВС, що енергетичні ринки залишаються в стані "перетягування канату". За його словами, торгівля нафтою "залишатиметься неймовірно нестабільною" і ціни знову різко зростуть, якщо конфлікт загостриться.
Проблеми в енергетиці також можуть перекинутись на взаємопов’язані ринки. Конфере́нція ООН з торгівлі та розвитку заявляє про загрозу економічних потрясінь у країнах, що розвиваються. Проте під загрозою також знаходяться і розвинуті країни, такі як Австралія та КНР.
Крім того, йдеться не лише про нафту та газ, а й про іншу сировину. Приміром, через проблеми в Ормузькій протоці відчувається й брак на ринку сірки – а вона використовується в металургії, хімічній промисловості тощо.
6 березня США пообіцяли компенсувати оплату страхових ризиків для всіх суден, які продовжать торгівлю через протоку. Однак це не призвело до суттєвого пожвавлення судноплавства, тому в останні дні зі США здебільшого лунають погрози.
На обіцянки Трампа нанести "у 20 разів сильніший удар" Іран відповів доволі зухвало, пообіцявши не займати танкери тих країн, які розірвуть свої зв’язки із США та Ізраїлем.
Європейські держави, які початково лишалися нейтральними в операції проти Ірану, зараз розглядають можливість розширення своєї військової присутності на Близькому Сході із метою захисту судноплавства. Про це, зокрема, заявив у понеділок президент Еммануель Макрон, перебуваючи на борту авіаносця "Шарль де Голль". За його словами, Франція та її союзники готують "оборонну" місію з відновлення судноплавства в Ормузькій протоці.
В чому може заключатись європейська місія – наразі невідомо, проте ймовірно європейські країни могли б взяти на себе функцію по ескорту кораблів та траленню морських мін. Про готовність направити флот для супроводження торговельних суден раніше заявляли США, проте тоді це не дало видимого ефекту на трафік протокою.
Домовитися із Іраном про безпеку своїх суден намагається Китай, що дуже залежний від близькосхідної нафти. Точної інформації про можливі домовленості немає, проте відомо, що деякі танкери намагаються знизити ризики, піднімаючи китайський прапор.
А деякі судна проходять протоку, вимикаючи транспондери та приховуючи маршрут своїх пересувань. Як і під час "танкерної війни" 1980-х (під час війни Ірану з Іраком), військові ризики не зупиняють гонитву деяких компаній за прибутком.
Попри все, судноплавство в протоці досі повністю не зупинено. Проте кожен додатковий ризик вдаряє його об’ємах і операційних витратах. А це в свою чергу відбивається на цінах і стабільності ринку.
Завершується другий тиждень операції "Epic Fury" і її наслідки вже стали глобальними. Нафтові ринки "лихоманить" від непрогнозованості та ризиків. На тлі цього політики намагаються знайти якесь рішення. Спектр пропозицій коливається від супроводу танкерів силами ВМС, до зняття частини санкцій накладених на РФ.
Іран усвідомлює, що блокада Ормузької протоки є одним з найефективніших важелів тиску, тому буде прагнути створювати загрозу якомога довше. Прорив блокади потребуватиме часу і додаткових ресурсів. При цьому перспективи завершення війни, попри заяви Трампа, поки виглядають вкрай туманними.
– Чому Ормузька протока настільки важлива?
– Це єдиний морський шлях із Перської затоки до океану. Для більшості арабських країн та Іраку це безальтернативний маршрут для експорту нафти. Щомісяця через неї проходить близько 3000 суден.
– Як Іран може заблокувати рух, якщо його флот розбитий?
– Основним інструментом стали морські міни. Їх важко виявити, а процес розмінування може тривати місяці навіть після завершення бойових дій. Також Іран використовує залякування, атакуючи власні танкери "тіньового флоту".
– Як конфлікт впливає на вартість пального?
– Світове здорожчання нафти вже відобразилося на цінах на енергоносії. Попри нещодавнє падіння цін на біржах, ринок залишається нестабільним, а вартість пального безпосередньо залежить від інтенсивності боїв.
– Чи захищають танкери військові?
– США пообіцяли компенсувати страхові ризики та пропонували ескорт, проте страхові компанії все одно масово призупиняють покриття. Франція та інші європейські країни розглядають можливість проведення оборонної місії силами своїх ВМС.