Шанси на позаземне життя зросли: у ранньому Всесвіті знайшли приховані зорі
Міжнародна група астрономів поставила під сумнів універсальність початкової функції маси зірок. Відкриття свідчить: ранні галактики містили значно більше малих зірок і були масивнішими, ніж передбачала стандартна космологічна модель.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Futura.
Науковці з Лейденського університету в Нідерландах об'єднали спектральні дані космічного телескопа James Webb із спостереженнями Дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії у Чилі.
Об'єктом аналізу стали дев'ять масивних галактик, які сформувалися у перші півтора мільярда років після Великого вибуху й уже припинили активне зореутворення.
Проблема фундаментальної математичної моделі
Понад півстоліття астрофізики керувалися припущенням, що співвідношення великих і малих зірок під час їхнього народження є однаковим для всього Всесвіту - від Чумацького Шляху до найвіддаленіших куточків.
Оцінюючи кількість яскравих зірок-гігантів, вчені екстраполювали ці дані на тьмяні малі зірки та обчислювали загальну масу всієї системи.
Однак новий спектральний аналіз розкрив величезну приховану популяцію маломасивних зірок у стародавніх галактиках.
Як це проявляється?
Ефект "хмарочосів і будинків": найяскравіші зірки засліплюють прилади, подібно до сяйва хмарочосів у нічному місті, яке ховає невеликі будівлі.
Нові методи обробки спектра дозволили пробитися крізь сліпуче світло й розгледіти тьмяні малі зірки.
Помилка у розрахунках: одна з досліджуваних галактик, що існувала вже через 1,5 мільярда років після народження Всесвіту, виявилася у чотири рази масивнішою, ніж вважалося раніше.
Виклики для космології: якщо перші галактики настільки стрімко набирали колосальну масу, це створює суттєві суперечності з актуальними теоріями формування космічних структур.
Більше зірок - більше потенційних планет?
Зсув у розумінні кількості малих зірок має важливі наслідки для астробіології та пошуку позаземного життя.
Як зазначає керівниця дослідження, професорка Маріска Крік, саме навколо маломасивних зірок (зокрема червоних карликів) найчастіше формуються кам'янисті планетні системи.
Якщо таких зірок у ранньому Всесвіті було значно більше, то й умови для виникнення екзопланет та потенційного життя з'явилися набагато раніше й у значно більших масштабах, ніж припускали досі.
Найближчим часом команда астрономів планує застосувати нову методику спектрального аналізу до ще давніших об'єктів, щоб підібратися до епохи формування найперших поколінь зірок у ранньому космосі.