Шанс на мир? Чому Росія буксує на фронті і чи дійсно Путін готовий до зупинки війни

Російський наступ стає повільнішим та дорожчим. Темпи просування окупаційних військ опустилися до найнижчих показників за останній рік, а їхні втрати в особовому складі та техніці продовжують непомірно зростати.

Якщо раніше головною перевагою Москви залишалась велика кількість людей та ресурсів, то зараз Україна намагається компенсувати цю перевагу за рахунок технологій.

Сили оборони тепер все частіше наносять противнику удари не лише вздовж фронту чи по оперативних тилах, а й по глибині російської території. Те, що ще в 2022-2023 роках залишалося майже винятковою перевагою Москви, поступово стало можливим і для України. Експерти американського Інституту вивчення війни називають це новим етапом війни.

При цьому Кремль наразі не демонструє готовності змінювати плани на фронті та намагається компенсувати свої проблеми ескалацією – погрозами "послідовних та системних ударів" по Києву.

Фронт без проривів

Останніми тижнями OSINT та аналітичні центри не фіксують суттєвих змін позицій на фронті, тоді як три попередні роки травень був місяцем активізації весняно-літньої кампанії Кремля.

Війна залишається переважно позиційною, локальні просування є з обох сторін. Однак вони не мають того оперативного ефекту, який російська армія демонструвала під час кампаній 2024-2025 років.

Сили оборони продовжують утримувати рубежі, а де дозволяє ситуація – проводять контратаки до десятка кілометрів у глибину позицій противника, як це, наприклад, останніми тижнями відбулось поблизу адмінмеж Дніпропетровської та Запорізької областей, на Олександрівському напрямку.

Проте ворог усе ще намагається наступати одночасно на кількох напрямках фронту, насамперед у Донецькій області.

Вже майже рік росіяни прагнуть захопити Покровсько-Мирноградську агломерацію, вийти до Добропілля, а звідти – охопити з заходу Краматорсько-Костянтинівську агломерацію.

Поки без вирішального результату – на кількох напрямках дуги навколо агломерації окупаційним військам за останні місяці вдалося просунутися лише на кілька кілометрів.

У районі Покровська, попри тиск, все ще залишаються підрозділи Сил оборони, поблизу Добропілля наступальні дії противника теж вдалось призупинити. Непроста ситуація в Костянтинівці, куди намагаються "просочуватись" російські війська, однак ні обійти, ні взяти місто вони все одно поки не можуть.

Саме захоплення Краматорсько-Костянтинівської агломерації залишається головною ціллю Москви, оскільки дозволило б Кремлю "відрапортувати" про повне захоплення Донеччини.

"Цілі росіян на літо залишаються незмінними – це повне захоплення Донецької області, зокрема Костянтинівки, Дружківки, Слов'янська та Краматорська. Спочатку Путіну обіцяли це до кінця літа, але останні обіцянки в них знову наче переносяться – вже до кінця року. Одночасно з цим влітку ворог буде намагатись тиснути і в Запорізькій, і в Харківській, і в Сумській області", – розповідає один із інформованих співрозмовників видання.

Кілька високопоставлених джерел РБК-Україна виокремлюють два фактори, що вплинули на сповільнення противника, попри те, що його тактика на фронті залишається такою ж, як і раніше – інфільтрація малих груп, накопичення і далі – штурм.

Перший з цих факторів – Сили оборони почали ліквідовувати більше росіян на фронті, довівши їхні втрати до 35 тисяч на місяць (вбитими та важкопораненими). З них, за даними видання, близько 60-62% – це саме безповоротні втрати.

Як вдалося послабити Росію у війні в 2026 році (інфографіка РБК-Україна)

За словами міністра оборони Михайла Федорова, ціна просування для росіян постійно зростає: якщо в жовтні ворог втрачав 67 військових на квадратний кілометр просування, то у квітні – уже 179.

Фактично зараз набір контрактників на війну заледве покриває їхні поточні втрати. Президент Зеленський за результатами нарад з військовими та розвідниками повідомив, що для наповнення армії Кремль може провести нову хвилю мобілізації. Наприклад, ще 100 тисяч осіб.

У самій Росії теж фіксують сигнали, що Москва готує такий крок: людям стали частіше розсилати мобілізаційні розпорядження, які зобов'язують у разі оголошення нової хвилі мобілізації з'явитися у військкомат без вручення додаткової повістки.

Існує й інший сценарій – нову мобілізацію Путін хоче використати не стільки для посилення наявного угруповання, а для наступальної операції на півночі України.

За версіями джерел видання, це може бути або спроба дій з території Білорусі за участі білоруських військ, або виключно дії росіян з території РБ, або самостійні спроби заходу Росії на Чернігівщину. Наразі це не є неминучим сценарієм.

Однак, як раніше писало РБК-Україна, якщо Путін таки накаже своїм військовим наступати, то для підготовки цих дій росіянам знадобиться щонайменше три місяці.

Причина сповільнення росіян на фронті – не лише в результативних оборонних діях української армії. За словами співрозмовників РБК-Україна, ще одна ключова зміна останніх місяців полягає в тому, що наші військові відчутно наростили використання дронів.

З одного боку, це дозволило загальновійськовим підрозділам успішніше відбивати російські штурми на лінії зіткнення. Безпілотники "чергують" у небі, виявляють переміщення противника та завдають ударів ще на підходах до українських позицій.

Фото: застосування дронів розширило "зону смерті" (Getty Images)

Водночас масове застосування БПЛА з обох сторін фактично розширило "зону смерті" – смугу, яка активно прострілюється.

Через постійну загрозу ударів російське командування було змушене відсунути значну частину логістики, особового складу та окремих елементів управління на 20-40 кілометрів від лінії бойового зіткнення.

І приблизно чотири місяці тому Україна почала системно працювати по цій зоні з російського боку – оперативній глибині, яка проходить між безпосередньою лінією фронту та стратегічним тилом противника.

Наші middle-strike дрони почали вражати все більше логістичних маршрутів ворога, його командних пунктів, аеродромів, складів з паливом та боєприпасами, місць зосередження особового складу, операторів БПЛА та техніки.

Росія для ударів на оперативну глибину використовує дрони типу "Молния". Сили оборони від початку цього року почали масово запускати більш просунуті засоби – БПЛА Hornet американської компанії колишнього CEO Google, а також їхні українські та німецькі аналоги.

З російських пабліків випливає, що Hornet має систему донаведення на ціль з елементами ШІ, поєднання супутникової та інерціально-оптичної навігації, стійкість до подавлення РЕБами і може працювати з терміналом Starlink Mini та MESH-мережами. Він заходить на ціль дуже тихо, а збити зі стрілецької зброї його складно. Такий безпілотник літає на дистанцію до 200 кілометрів.

Ще рік тому подібні дрони берегли для ударів по великих і дорогих цілях противника. Тепер їх настільки багато, що під удар потрапляють навіть окремі військові вантажівки, паливозаправники та машини забезпечення.

Сотні ударів українськими дронами почали фіксувати і в районі Горлівки, і вздовж дороги Донецьк – Маріуполь – Крим (Н-20 та М-14) – сухопутного коридору до окупованого півострова.

ГУР днями заявило, що ділянки траси між тимчасово окупованими Бердянськом, Мелітополем та Джанкоєм перебувають під вогневим контролем операторів української воєнної розвідки.

Кадри перерізання логістичних артерій росіян також публікував 1 корпус "Азов" та підрозділи Сил безпілотних систем. Як наслідок, в окупованому Криму днями вже запровадили ліміт на продаж бензину.

"За останні місяці ми вчетверо збільшили знищення ворожої логістики, складів, техніки, командних пунктів та маршрутів постачання на оперативній глибині. Уже помітна закономірність у дашбордах: що більше знищується логістики росіян – то менше штурмових дій відбувається на ЛБЗ", – днями розповів міністр Федоров.

Поки українські удари по середньому тилу не призвели до перелому на фронті, однак російській армії стає складніше накопичувати особовий склад для великих операцій та забезпечувати безперервну логістику.

І якщо Сили оборони збережуть цю тенденцію і здобудуть перевагу в небі поблизу лінії зіткнення – це може підштовхнути росіян переглянути свої амбіції і плани на фронті. Однак і ворог не стоїть на місці та прагне впровадити схожі технологічні рішення.

"Якщо говорити про саму ситуацію на фронті, то працює концепція активної оборони. Можна скільки завгодно критикувати Сирського, але його метод активної оборони реально працює. З одного боку завдяки матеріальній складовій нарощується кількість вбивств окупантів безпосерньо на передовій, плюс удари по логістиці, плюс по російській економіці та виробництву, але і Сирський не дає їм спокою та можливості їм скоцентруватись для ударів", – говорить співрозмовник РБК-Україна в президентському оточенні.

Дальні удари

Нарощування українських безпілотних спроможностей відчувається не лише на фронті, а й далеко в російському тилу – за сотні й навіть тисячі кілометрів від українського кордону.

За останній рік удари безпілотників по території РФ перетворилися на системну кампанію, яка зачіпає оборонну промисловість та паливно-енергетичний сектор країни-агресора.

За даними РБК-Україна, серед нинішніх пріоритетних цілей наших атак – об'єкти, які пов'язані з переробкою, зберіганням, транспортуванням та експортом російської нафти, а також – з виробництвом високоточної зброї та вибухових речовин.

Таким чином Сили оборони одночасно б'ють по двох критично важливих для Кремля напрямах – доходах від нафти та спроможностях російського ВПК виробляти зброю для продовження війни.

І хоча Росія першою почала застосовувати проти України далекобійні БПЛА, сама вона запізнилась з захистом проти таких дронів. Москва стикнулась з дилемою, коли їй доводиться постійно переміщати установки з глибини країни для прикриття військ на передовій, і тим самим послаблюючи захист інших регіонів.

Самих же по собі "Панцирів" та зенітних ракет до них недостатньо – деякі провоєнні російські пабліки вже розповідають про дефіцит засобів ППО для відбиття масованих "нальотів" безпілотників.

Росія, слідом за Україною, теж почала використовувати свої дрони-перехоплювачі – зокрема "Елка". Але в їх тактико-технічних характеристиках стільки обмежень, що питання більше в тому, за яких умов їх взагалі можна використовувати, ніж коли не можна.

Тобто у сфері дронів-перехоплювачів Росія поки не змогла досягти такого рівня розвитку, як Україна.

З російських пабліків можна відстежити, що на територію країни-агресора мало не щоночі залітають сотні БПЛА. Проте за останній рік Україна змінила не лише кількість та "лінійку" засобів, а й результативність ударів, експериментуючи не лише з засобами ураження, а й з тактикою атак.

"Зараз ми вже близькі до встановлення паритету за кількістю запущених дальніх БПЛА. Є кроки вперед – збільшується кількість реактивних дронів у залпах, збільшилась і бойова частина", – уточнив один із інформованих співрозмовників РБК-Україна.

Крім того, як і Росія, Україна почала застосовувати у залпах певну частку дронів-імітаторів та приманок з малим бойовим зарядом. Їхня ціль проривати та виснажувати систему ППО противника.

За даними видання, на сьогодні понад 10-12% українських далекобійних БПЛА стабільно долітає і вражає визначені об'єкти ворога. Для порівняння, серед незбитих російських "шахедів" цілей зараз досягають близько 3-5%, розповіло ще одне інформоване джерело РБК-Україна.

У середині травня українські військові здійснили найбільш масштабну атаку на Московський регіон. Міністерство оборони повідомило про успішне ураження чотирьох об'єктів паливно-енергетичного та військово-промислового комплексу росіян в результаті цього удару.

Через тиждень Росія організувала масований удар на Київ та Київську область, у результаті якої постраждало майже сотня людей. Після цього Москва пригрозила перейти до "послідовних та системних ударів" по об'єктах в українській столиці, які використовуються для потреб ЗСУ, і по центрах прийняття відповідних рішень.

У Кремлі називають це помстою за удар Сил оборони по гуртожитку в окупованому Старобільську Луганської області. Українські військові повідомили, що їхньою ціллю був один із штабів російського підрозділу безпілотників "Рубікону".

Російська влада та їхні пропагандисти натомість заявляють, що Україна нібито била по "мирних дітях". Так чи інакше, Москва використала Старобільськ лише для виправдання ударів по Києву та інших українських містах.

І хоча Росія пригрозила бити по воєнних об'єктах – це лише один з її пріоритетів. Адже протягом останнього тижня агресор намагався атакувати і енергетичні підстанції, і об'єкти газовидобутку, і аеродроми, і об'єкти залізничної та транспортної інфраструктури, і звичайні цивільні будівлі, де не було жодних "центрів прийняття рішень".

І як пояснюють джерела видання, атаки по цих об'єктах теж, ймовірно, будуть продовжуватись.

Фото: Москва пригрозила перейти до "послідовних та системних ударів" по об'єктах в Києві (Getty Images)

За оцінкою співрозмовників видання, у ворога є ресурс, аби проводити масовані ракетно-дронові удари в середньому кожні 5-10 днів з урахуванням часу на розвідку та аналіз цілей.

І якщо для протидії безпілотникам Україна має ресурс, то не секрет, що з ракетами для перехоплення балістичних цілей стикається з постійним дефіцитом.

"Якби не Старобільськ, вони би взяли Московський НПЗ. Для них це лише привід. Нам достеменно відомо, що такі удари вони готували ще до Старобільську", – стверджує один із інформованих співрозмовників видання.

Він та ще кілька опитаних джерел РБК-Україна називають досить схожі реальні мотиви Кремля. Один з них – це своєрідна "відплата" за удари по Московському регіону.

До того ж у такий спосіб Путін може "виторговувати" негласне перемир'я: мовляв, якщо ви не будете бити по Москві – ми не будемо обстрілювати Київ.

Інший мотив може полягати в тому, що Росія прагне послабити наші оборонні спроможності на тлі українських ударів по їхній території.

Як раніше уже писало РБК-Україна, у військовій верхівці РФ проаналізували, що поки вони взимку концентрувались на наших об'єктах енергетики, наші підприємства інтенсивно нарощували виробництво озброєння. І після цього Кремль вирішив знову змістити фокус своїх атак.

Третім – більш глобальним задумом може бути те, що шляхом регулярного терору Києва Путін хоче змусити українську владу та населення до миру на його умовах. Щоправда, джерела видання у військових колах скептично оцінюють успіхи Москви у цьому.

Чи можливе перемир'я?

"Інерційний сценарій війни вперше за довгий час схилився на нашу користь", – описує поточний момент співрозмовник РБК-Україна у керівництві країни. Простіше кажучи, це означає, що час – справді чи не вперше за час великої війни – почав працювати на Україну, а не на агресора.

Під таким кутом стають зрозумілими гучні заяви останніх днів. Зокрема і слова Володимира Зеленського про те, що є шанс на закінчення гарячої фази війни приблизно до листопада – коли у США відбудуться вибори до Конгресу.

"Карти", у відсутності яких Україні любив дорікати Дональд Трамп, насправді Київ має давно. Але зараз Україна вже не просто грає ними час від часу, а проводить планомірні комбінації, що заганяють ворога в глухий кут.

За оцінкою одного з поінформованих співрозмовників РБК-Україна, зараз РФ опинилася в певному безвиході, оскільки інерційний сценарій перестав працювати на її користь. Змінити стан справ у теорії можна, але для цього будуть потрібні різкі та ризиковані кроки.

Наприклад, нова велика хвиля мобілізації, щоб кількість "м'ясних штурмів" все ж таки переростала в якість – окупацію нових квадратних кілометрів. Або різке розширення формату конфлікту – наприклад, шляхом нападу на країни Балтії.

"У них істерика, бо не хочуть мобілізацію – бояться своїх. Не хочуть по-серйозному лізти до Балтії – теж бояться. Ядерну бомбу теж кинути не можуть. Виходить, давайте хоч Київ розбомбимо", – каже співрозмовник.

За словами іншого джерела, "у росіян залишилась остання перевага – це ракетні удари, насамперед балістика".

Тож українській столиці справді варто готуватися до того, що атаки, на кшталт тієї, що відбулась в ніч на 24 травня, стануть більш-менш регулярними.

Тому Зеленському і довелося звертатися з листом до Трампа та Конгресу США з проханням невідкладно виділити Україні необхідні засоби протибалістичного захисту.

При цьому загальну ситуацію на фронті Зеленський оцінює позитивно.

"На фронті наші позиції стали сильнішими: завдяки мужності наших людей, дронам, різним технологічним рішенням, а також мідлстрайкам та нашим далекобійним санкціям нам вдалося стабілізувати фронт", – заявив президент тиждень тому, 25 травня.

Фото: загальну ситуацію на фронті Зеленський оцінює позитивно (Getty Images)

Тоді ж він провів першу за кілька місяців зустріч зі своєю фракцією, де заявив про можливість закінчити гарячу фазу війни вже до листопада цього року.

Чому саме за такі терміни? Як пояснило джерело РБК-Україна, вся справа в американських виборах до Конгресу, призначених на 3 листопада.

"Ми припускаємо, що американці мають намір спробувати все "втихомирити" до їхніх виборів восени", – сказав співрозмовник видання.

Крім того, розрахунок будується на тому, що в найближчому майбутньому США все ж таки зможуть якось урегулювати ситуацію на Близькому Сході. Відповідно, у двох ключових переговорників, Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, як і у їхнього шефа Трампа, нарешті з'явиться час і можливість повернутися до українських справ.

Зокрема, тоді і може відбутися візит Кушнера та Віткоффа в Україну, який уже давно обговорюється.

Раніше РБК-Україна докладно писало про причини того, чому переговори зайшли в глухий кут – і справа тут не в "неправильних" посередниках, а в тому, що позиції України та РФ щодо неокупованої частини Донбасу в принципі неможливо звести до єдиного знаменника.

Та й для Дональда Трампа це буде вже n-а спроба "втихомирити" російсько-українську війну. У чому тоді надія на те, що ця спроба може принести результат?

"Американці думають, що йому буде складно на виборах. Тому намагатимуться вирішити", – каже співрозмовник на Банковій.

Згідно з опитуваннями, Палату представників Конгресу його Республіканська партія у листопаді програє майже гарантовано. А якщо поточний тренд збережеться, то цілком може програти і Сенат, хоча ще кілька місяців тому здавалося, що він точно залишається під контролем партії Трампа.

Скільки б Трамп не розповідав про численні війни по всьому світу, які він "закінчив", цілком очевидно, що закінчення російсько-української війни коштуватиме їх усіх разом узятих.

Отже, можна припустити, що цього разу господар Білого дому візьметься за справу по-серйозному, а не нескінченно призначатиме і переноситиме власні "дедлайни".

"Проблема в тому, що у Трампа не так багато інструментів, щоб змушувати росіян тут і зараз. Всі ці їхні "великі проекти великих держав" – освоєння Арктики, спільний видобуток копалин тощо – це все Москві цікаво, але це все довго. А гроші у Путіна закінчуються прямо зараз", – каже інформований співрозмовник РБК-Україна.

Тому, за його словами, Москва і спробувала грати в історію з "єдиним переговірником від Європи", коли Путін запропонував на цю позицію свідомо непрохідного Герхарда Шредера.

Поки, як повідомляють західні медіа, про єдиного переговірника домовитися не виходить, та й сама РФ в особі Дмитра Пєскова заявила, що "Європа не може бути посередником".

Водночас співрозмовники РБК-Україна і на Заході, і в українському керівництві вважають, що європейці зможуть домовитися.

"Вони у своєму стилі проведуть три саміти, хтось щось заветує, будемо багато метушні – а потім прийдуть до компромісу", – каже поінформований український співрозмовник.

Річ не тільки в персоналіях (хоча і в них теж), а й у тому, яку лінію за столом переговорів цей він втілюватиме – "яструбину" чи "голубину".

Очевидно, у радикальних представників обох підходів до Росії шансів стати компромісними постатями немає. А сам процес призначення єдиного переговірника від ЄС може активізуватись тоді, коли до мирного процесу всерйоз повернуться Штати.

"Нещодавня заява Рубіо про те, що США не бачать сенсу в безплідних переговорах – це виключно на внутрішню аудиторію. Їхні ж журналісти весь час запитують: так а що там з Україною? Ось вони і кажуть, що, мовляв навіщо зустрічатися, щоби переливати з пустого в порожнє, буде зміст – будемо зустрічатися", – говорить співрозмовник РБК-Україна у владі.

До того ж, за інформацією видання, некоректно говорити, що в переговорному процесі зараз взагалі нічого не відбувається – робочі контакти, зокрема з американцями, продовжуються.

"Якщо Путін побачить, що він застряг на Донбасі, є очікування, що він не піде в наступну зиму, тому що йому теж буде складно: по-перше, економіка, по-друге, ми ж теж вміємо блекаути робити", – продовжує співрозмовник.

Безумовно, це лише один із варіантів – що насправді на думці у кремлівського диктатора достеменно ніхто не знає.

"Путін так далеко не планує, зараз він розіграє наявні можливості, а там побачимо. Він живе війною і не хоче відпускати Україну, це для нього особисте", – каже ще один співрозмовник в президентському оточенні.

І сценарій, за якого Росія відмовиться від безрезультатних спроб взяти під контроль не те, що всю Україну, а навіть увесь Донбас, можливий лише за низки умов.

Одна з них – на якому й наголошував Зеленський на зустрічі з фракцією тиждень тому – не розвалитися зсередини. Зокрема перед парламентом президент поставив завдання голосувати за законопроекти, які потрібні для подальшої євроінтеграції та отримання західного фінансування.

Уже наступного дня після зустрічі депутати провалили одну з них – про оподаткування посилок. Втім, як постфактум пояснили співрозмовники в Раді, цей випадок може бути винятком – оскільки ухвалення саме законопроекту про посилки "нагорі" від них не так вже й сильно вимагали.

"Ми не робимо ставку на час ніколи, нам не треба довгої війни, скоріше стали працювати рішення, які були затверджені та імплементовані", – підводить загальний підсумок поточного моменту в розмові з РБК-Україна співрозмовник в оточенні Зеленського.

***

Завдання-максимум на найближчі 5-6 місяців – спробувати довести мирний процес до прийнятного для України результату. При цьому варіант заморозки по актуальній лінії фронту з отриманням Україною гарантій безпеки один із поінформованих співрозмовників видання називає "ще дуже хорошим".

"Для росіян дуже важливо, щоб у підсумку ми не відчували себе переможцями", – каже один із співрозмовників видання.

За його прогнозом, навіть якщо Росія погодиться, наприклад, на заморозку по лінії розмежування, під час переговорів вона, у своєму звичному стилі, висуне Україні якусь свідомо нездійсненну умову – наприклад, визнання російської як другої державної мови, або, наприклад, "видачу причетних до удару по Старобільську".

Ще наприкінці 2024 року, одразу після перемоги Трампа на виборах і ще до його інавгурації та подальших спроб "помирити" Україну з Росією, приблизно те ж саме говорив РБК-Україна і один з європейських дипломатів:

"Для Росії буде важливо не просто вас перемогти чи досягти якихось своїх цілей – їм буде важливо символічно вас принизити".

Небезпека полягає в тому, що деякі вимоги РФ, наприклад, у гуманітарній сфері можуть виглядати цілком прийнятними в очах США і навіть Європи – але в самій Україні викликати обурення, принаймні – у соцмережах. І таке розгойдування, безумовно, теж гратиме на руку Москви.

За словами співрозмовника РБК-Україна у президентському оточенні, у росіян є чіткий план на випадок заморозки війни або ж зниження її інтенсивності (наприклад, без ракетних ударів). "Їх план – вивести на вибори, внутрішню політичну фрагментацію України, через це на послаблення, і потім на досягнення всіх тих самих цілей Росії – політичним методом або відновленням повномасштабної війни. Але в умовах значного внутрішнього послаблення та фрагментації України", – говорить він.

Разом з тим, поки це ще відносно віддалена перспектива.

"Якщо ми маємо у щось вірити, то зараз хороший момент, щоби повірити – динаміка починає складатися на нашу користь", – резюмує інший співрозмовник видання у владі.

Питання-відповідь (FAQ)

– Чому російський наступ сповільнився?

– За даними співрозмовників РБК-Україна, головні причини – високі втрати особового складу у росіян та зростання кількості безпілотників, які дозволяють Україні ефективніше нищити російську логістику, штаби, місця накопичення ворожих військ та брати під вогневий контроль шляху.

– Що таке middle strike і як він впливає на фронт?

– Йдеться про системні удари по оперативному (середньому) тилу противника на десятки кілометрів від лінії зіткнення.

Дрони типу Hornet, які використовує Україна, атакують ворожі склади, аеродроми, командні пункти, операторів БПЛА та логістичні маршрути, ускладнюючи підготовку російських наступальних дій та постачання окупантів. Один із результатів – дефіцит пального в окупованому Криму.

– Які об'єкти Україна атакує на території Росії?

– Cеред пріоритетних цілей наших атак – об'єкти, які пов'язані з переробкою, зберіганням, транспортуванням та експортом російської нафти, а також – з виробництвом високоточної зброї та вибухових речовин.

Таким чином Сили оборони одночасно б'ють по двох критично важливих для Кремля напрямах – доходах від нафти та спроможностях російського ВПК.

– Чому Росія знову погрожує системними обстрілами Києва?

– За оцінкою джерел РБК-Україна, Кремль може переслідувати одразу кілька цілей: відповідь на українські удари по Московській області, спроба послабити українські спроможності ударів по РФ та тиск на суспільство в надії змусити Україну погодитися на мир на російських умовах.

– Чи може гаряча фаза війни завершитися цього року?

– У владних колах допускають таку можливість, однак вона залежить від багатьох чинників: ситуації на фронті, позиції США на тлі виборів до Конгресу та готовності Росії переглядати свої нинішні цілі у війні.