Майже 1,2 млрд доларів втрат: NYT розкрило проблеми оборонних закупівель України

У статті під назвою "В Україні шахрайство та розтрати винагороджуються новими контрактами на постачання зброї" NYT проаналізувало перевірки Державної аудиторської служби та внутрішнього аудиторського підрозділу Міністерства оборони, а також судові документи, які опинилися у розпорядженні редакції.

Браковані міни

Одним із прикладів NYT називає ситуацію з Павлоградським хімічним заводом, який постачав українським військовим тисячі непридатних мінометних мін. За даними судових документів, підприємство продало армії 233 тисячі непридатних мін, частина з яких мала проблеми з підривачами або пороховим зарядом.

Директора підприємства Леоніда Шимана у квітні 2025 року затримали та звинуватили у шахрайстві на близько 68 млн доларів. У серпні його засудили до п’яти років ув’язнення в окремій справі про організацію схеми з продажу вибухівки за завищеними цінами. Водночас його адвокат заявив, що Шиман має намір оскаржити вирок і заперечує провину у справі щодо мінометних мін.

За даними аудитів, проблеми з продукцією заводу стали відомі посадовцям, однак Агенція оборонних закупівель (АОЗ) продовжила укладати з підприємством нові контракти. Зокрема, завод отримав замовлення на постачання майже всіх 122-мм артилерійських снарядів для українських військових у 2025 році.

Аудитори також встановили, що сім із десяти найбільших військових підрядників України отримували нові замовлення попри відкриті кримінальні провадження, невиконання попередніх контрактів або арешти керівників за корупційними звинуваченнями.

Україна переплачувала за зброю

Урядові аудити, які охоплюють 2024 і 2025 роки, показали, що лише у 2024 році Україна втратила близько 1,2 млрд доларів через шахрайство, розтрати та неефективне управління. Ці дані не були оприлюднені, оскільки документи мають гриф конфіденційності.

Зокрема, близько 126 млн доларів було втрачено через відмову від дешевших пропозицій та переплати за озброєння. Ще в одному випадку компанії судяться щодо щонайменше 100 млн доларів передоплати за контрактом, який у підсумку зірвався.

Аудитори виявили 18 компаній, які уклали нові угоди, попри невиконання попередніх домовленостей. Шість із них не виконали жодного контракту.

Окремо NYT звертає увагу на закупівлю артилерійських ракет турецького виробництва. У тендері 2024 року брали участь три компанії, які запропонували ціни близько 4200, 4600 та 5100 доларів за ракету.

Усі ракети були виготовлені на одному турецькому заводі. Найнижчу ціну запропонував безпосередній виробник Arca Defense, однак контракт отримала дочірня компанія чеської Czechoslovak Group, яка виступала посередником.

За оцінкою NYT, вибір найдорожчої пропозиції збільшив витрати України приблизно на 130 млн доларів. Аудитори не знайшли обґрунтування такого рішення, а попередні перевірки рекомендували уникати закупівель через посередників.

"Спецтехноекспорт" - найбільший боржник перед АОЗ

Ще один приклад стосується закупівлі ракет радянського зразка у сербського виробника. Через позицію Сербії щодо Росії Україна використовувала ланцюжок посередників.

Контракт уклали з державною компанією "Спецтехноекспорт". За даними аудиторів, вона мала історію невиконаних контрактів, а її колишні керівники були фігурантами розслідування щодо можливого розкрадання та відмивання коштів. Крім того, компанія не мала сербської експортної ліцензії на ракети.

Замість ліцензії "Спецтехноекспорт" надав "гарантійний лист" від української військової розвідки. Аудитори вказали, що таке привілейоване ставлення не мало юридичного обґрунтування та відбулося попри попередні невиконані зобов'язання компанії.

Після цього "Спецтехноекспорт" уклав субпідряд із американською Regulus Global. Ця угода була однією з кількох між компаніями на загальну суму 1,7 млрд доларів.

Фірма Regulus Global під керівництвом колишнього біржового брокера Merrill Lynch Вільяма Сомеріндайка-молодшого вже мала досвід постачання зброї українській армії, сказано в статті. Однак угода щодо постачання ракет почала розпадатися.

Сомеріндайк заявив, що тодішній міністр оборони Рустем Умєров прагнув усунути посередників із бізнесу з виробництва зброї. Він попросив компанію Regulus взаємодіяти безпосередньо з державним закупівельним агентством, фактично вилучивши з процесу "Спецтехноекспорт".

У підсумку угода зірвалася, і на початок 2025 року "Спецтехноекспорт" став найбільшим боржником перед закупівельною агенцією, маючи більше невиконаних контрактів, ніж будь-який інший постачальник, з'ясували аудитори.

У результаті уряд України подав до суду на "Спецтехноекспорт" із вимогою сплати пені за прострочені штрафи та відсотки. У відповідь "Спецтехноекспорт" висунув фінансові вимоги до Regulus.

Сомеріндайк заявив NYT, що його компанія не вчиняла жодних порушень і просто "опинилася між двох вогнів" під час реорганізації системи оборонних закупівель в Україні.