Не рекомендую навчатися за кордоном одразу після школи: президент Могилянки Сергій Квіт

Головне:

Повернення в аудиторії та виклики навчання під час війни

– Як змінилася Києво-Могилянська академія з того часу, як почалася широкомасштабна війна? Які були головні виклики?

– Тоді на кілька місяців Київ відчутно спорожнів. Ми припинили викладати в аудиторіях – через питання безпеки наших студентів, викладачів, а також тому, що академічні громади українських університетів були за короткий час розсіяні не лише по території України, але також по всьому світу. Багато хто тоді поїхав з Києва.

Тому з початком повномасштабної війни освітній процес у Могилянці відбувався онлайн, а потім нашим завданням було повернути студентів в аудиторії. Зрештою, ми відновили аудиторне навчання для бакалаврів, а на магістерських програмах та в аспірантурі маємо змішане навчання.

Причому це пов’язано не лише з обставинами війни, але більшою мірою – зі зміною способу життя, що відбулося ще під час пандемії COVID 19.

Ми відкрили дворічні магістерські програми у 1996-му році, за два роки до того, як вони з’явилися в інших українських університетах. Концепція від початку була така: наші бакалаври завжди мали вільне відвідування лекцій, але на магістерському рівні – тільки аудиторне навчання.

Тепер ситуація докорінно змінюється. Працедавці нарешті почали ставитися до бакалаврської освіти як до повноцінної вищої, не вимагаючи магістерського диплома.

Відтак, можливо, свого перегляду потребує сама концепція магістерської освіти, якщо вона для когось не буде першим кроком у науку, передусім з погляду форм навчання та організації освітнього процесу.

Повертаючись до аудиторного навчання під час повномасштабної війни, слід відзначити, що ми застосовували різні підходи. Серед інших, була, наприклад, онлайн відеотрансляція, яка на початках прирівнювалася до аудиторного заняття.

Тут у нас найбільш успішними були правники, які домоглися понад 90-відсоткового відвідування: викладач працює в аудиторії з студентами face-to-face – і якщо хтось із студентів знаходиться в іншому місці, навіть не в Україні, вони все одно повинні приєднуватися до заняття в режимі прямої відеотрансляції. Навіть з іншого континенту, без різниці, в який час доби.

Я про це з гордістю розповідав, як про могилянський винахід, давньому другові нашого університету професорові Тімоті Гартону Ешу, який відвідав з лекцією Києво-Могилянську академію у 2022 році. Він викладає одночасно в Оксфорді (UK) та Стенфорді (USA), а вперше виступив у нас під час Помаранчевої революції 2004 року.

На початку 2005 року вони з професором Єльського університету Тімоті Снайдером опублікували надзвичайно важливу статтю в The New York Review of Books, яка називалася "The Orange Revolution". Це було не так про саму революцію, як про маловідому тоді у світі Україну.

Нам треба було повернути студентів в аудиторії, бо для бакалаврів аудиторне навчання не має альтернативи, – президент НаУКМА (інфографіка РБК-Україна)

На що він мені відповів, що нічого дивного тут не має, що його студенти у форматі прямої відеотрансляції працюють вже давно, з часів пандемії, і також не важливо, де вони знаходяться – в Штатах, в Європі, в Китаї, чи ще десь: кожен в той самий час має бути на зв'язку.

Тому так, 2022 рік – це був виклик. Потім, під час соціологічних опитувань ми з’ясували чого найперше очікують від нас абітурієнти та їхні батьки.

Вони цінують могилянську спільноту і хочуть потрапити у пристойне товариство. Тому аудиторне навчання для бакалаврів не має альтернативи як з погляду забезпечення якості освітнього процесу, так і стосовно розвитку унікальної внутрішньої культури Національного університету "Києво-Могилянська академія" (НаУКМА) та відповідної соціалізації студентів.

– Зараз багато говорять про демографію в Україні і про те, що студентів мало, а пізніше буде ще менше. Чи зменшується у вас кількість вступників за ці роки?

– Так, демографічна ситуація в Україні є надзвичайно складною. Поруч з тим, в Києво-Могилянській академії все відбувається навпаки: під час повномасштабної війни щороку ми маємо в середньому на 10% абітурієнтів більше, а 2025 року їхня кількість збільшилася на 24%.

Це не означає, що ми приймаємо на навчання більшу кількість студентів. Ми не хочемо суттєво збільшувати наш контингент здобувачів вищої освіти, хіба лише з новими унікальними освітніми програмами.

Сподіваємося, що разом з реформуванням вищої освіти Могилянка, як і з початку 1990-х років, матиме більше інструментів для відбору, поруч із загальнонаціональним тестуванням, "своїх", найбільш мотивованих студентів. Адже ЗНО було запроваджене у 2008 році, спираючись на позитивний досвід незалежного вступного тестування НаУКМА.

Можливо, це не зовсім типова ситуація. Але Києво-Могилянська академія відкриває освітні програми для випускників українських шкіл, що проживають зі своїми переміщеними родинами в країнах ЄС, які потрібні університетові не заради збільшення кількості студентів. Однак подібні проєкти стратегічно важливі для нашої держави, щоб молоді люди пам’ятали про Україну, пов’язували з нею своє майбутнє.

– Які, наприклад?

– У 2024 році ми заснували в Мюнхені представництво НаУКМА та міждисциплінарну бакалаврську програму "Політичне лідерство і економічна дипломатія", яка поєднує міжнародну економіку та політичні науки. Також минулого року ми відкрили доступ до наших бакалаврських програм з хімії та міжнародних відносин у співпраці з давнім партнером – університетом Гіссена в Німеччині.

Могилянські студенти цих освітніх програм також мають можливість записуватися на вибіркові курси університету Гіссена безкоштовно.

Важливо, що мова йде не про онлайн-освіту, а про змішане навчання: окрім дистанційного формату та за занять у місцевому аудиторному форматі, ми також направляємо туди своїх викладачів.

Чи є відтік кадрів і студентів через виїзди за кордон

– Чи були за час великої війни студенти, які взагалі перервали навчання і виїхали?

– Такі приклади були. Але вони не стали статистикою. Могилянські студенти і надалі мають великі можливості для академічної мобільності.

Наші правила організації освітнього процесу однакові для всіх, в Україні і за кордоном. Якщо хтось не встигає, має надзвичайні особисті або сімейні обставини, університет завжди йде назустріч і пропонує свою допомогу. Однак якщо правила свідомо порушуються, ми кажемо – вибачте, але ви надалі перестаєте бути далі нашим студентом.

– А як щодо відтоку кадрів, фахівців-викладачів?

– Кадровий склад НаУКМА зміцнюється щороку, це можна прослідкувати за річними звітами. Після початку повномасштабної війни повернулися до Києва всі, хто викладає в аудиторному форматі, чи має якісь інші завдання. Поруч з тим, могилянські викладачі і співробітники продовжують брати участь у програмах міжнародних обмінів та підвищення кваліфікації.

Маємо інші позитивні тренди, пов’язані із суттєвим оновленням керівного складу на рівні віце-президентів, деканів, завідувачів кафедрами. У 2025-2026 роках відбуваються значні зміни у структурі й штатному розписі НаУКМА, пов’язані також з новою Стратегією НаУКМА 2026-2035, над якою ми працювали разом з Deloitte за підтримки Temerty Foundation протягом минулого року.

Повномасштабна війна, нові технологічні досягнення, виклики глобальної турбулентності та конкуренції вимагали оновлення нашого розуміння місії, візії, стратегічних амбіцій та пріоритетів НаУКМА, створення власної фінансової моделі, переходу від статусу університету в державній власності до статусу публічного, нових підходів до освітнього процесу й наукових досліджень.

За дослідженнями, серед причин неповернення в Україну війна займає лише 4 місце, – президент Могилянки (інфографіка РБК-Україна)

– Тобто недобір студентів, з яким стикається зараз багато університетів – це не про вас.

– Так, це не про нас, у нас немає недобору. Ми би хотіли, щоб у нас було, наприклад, більше студентів-фізиків, але це ж не про недобори.

НаУКМА – це єдиний університет, який після 1991-го року відкрив природничий факультет. В нас є хімія, фізика, біологія, екологія. Було б дуже добре, щоб більше випускників шкіл обирали природничі спеціальності. Це надзвичайно важливо для технологічної самодостатності України та розвитку національної індустрії.

З математикою стає вже трохи легше – зокрема, математика присутня там, де популярні в суспільстві інформаційні технології, комп’ютерні науки. Тобто, з нею вже не так проблемно, як з фізикою.

До речі, цього року будемо пропонувати абітурієнтам дві нові програми з фізики: бакалаврську і магістерську. Я б хотів подивитися, який ще український університет у нас може зробити таку пропозицію.

Фізика на Факультеті природничих наук концептуально узгоджується в НаУКМА з робототехнікою на Факультеті інформатики.

Ціни на навчання, найдорожчі спеціальності та держзамовлення

– Зараз у фінансуванні вищої освіти посилюється грантова складова. На яких освітніх програмах існує більша вірогідність отримати відшкодування за навчання на контрактній формі, хоча б часткове?

– Кількість державних грантів, які зможуть одержати абітурієнти, залежатиме від балів, одержаних на тестуванні НМТ. Можу додати, що минулого року понад 30% могилянських першокурсників одержали державні гранти на навчання.

– Щодо вартості контрактного навчання. Які спеціальності в Могилянці зараз найдорожчі і де вартість цього року зросте?

– У нас на факультеті інформаційних технологій є програми вартістю 100 тисяч гривень на рік. Політичне лідерство і економічна дипломатія – 110 тисяч. Право – 90 тисяч. Найнижча ціна поки що на природничому факультеті, близько 50 тисяч. Також треба розуміти, що вартість бюджетних місць на сьогоднішній день є нижчим від рівня собівартості освітніх програм.

– А як у вас працює зараз державне замовлення, чи буде зменшуватися кількість певних місць для студентів, певних спеціалістів?

– В Кабміні за формування держзамовлення відповідає Міністерство економіки, а розподіл місць між ЗВО – це вже справа Міністерства освіти і науки України.

Уряд поки що не прийняв відповідні рішення. Але ми вже знаємо про те, що держзамовлення на практично всі бакалаврські та магістерські програми буде розподілятися за принципами широкого конкурсу, залежно від балів національного мультипредметного тесту (НМТ) та пріоритетів абітурієнтів.

Кожен абітурієнт матиме можливість подаватися на 10 освітніх програм, без обмежень стосовно кількості ЗВО. Виходячи з особливостей державної політики, найбільше бюджетних місць ми очікуємо на освітні програми Факультету інформатики та філологічні програми Факультету гуманітарних наук.

Про спеціальні стипендії

– У вас є стипендії на честь Героїв Захисників, які загинули на війні. Серед інших – це стипендії Остапа Бринського, Романа Ратушного. Хто може претендувати на ці стипендії? Які ще подібні проєкти ви маєте?

– На сьогоднішній день Могилянська спільнота втратила на фронті 30 студентів, викладачів, співробітників та випускників. В межах університетської політики пам’яті в університеті та його екосистемі було засновано ряд меморіальних стипендійних проєктів.

Це меморіальна стипендія імені Романа Ратушного, призначена для студентів–правників, які займаються питаннями прав людини; стипендія імені Остапа Бринського, призначена студентам магістерської програми "Антикорупційні студії"; стипендія імені Гліба Іванова для студентів–політологів; стипендія імені Миколи Рачка для студентів магістерської програми "Теорія, історія літератури та компаративістика".

Окрім того, ми маємо Меморіальний фонд полеглих українських захисників – випускників кафедри історії НаУКМА (Євген "Елвіс" Олефіренко, Валерій "Голем" Сенько, Сергій Рибак, Леонід Боримський, Костянтин Пономаренко) для студентів магістерських програм кафедри історії; Фонд пам’яті могилянців, полеглих на російсько–українській війні зі стипендіями для студентів бакалаврських, магістерських та PhD програм, а також з відзнакою для викладачів та грантом для студентських проєктів.

Є грант імені Євгена Кваскова для підтримки студентських проєктів, які сприяють розвитку Могилянки та її спільноти, збереженню історичної пам’яті й консолідації українського суспільства; до політики Благодійного фонду імені українського адвоката Олександра Поліводського входять всеукраїнська стипендія для студентів–правників з метою заохочення талановитої молоді України до вивчення та розвитку аграрного та/або земельного права України.

Фонд імені Біжана Шаропова, який зараз трансформується у всеукраїнську благодійну організацію, надає стипендії молодим науковцям, аспірантам–біологам НаУКМА або Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, що дозволяють проходити стажування у провідних світових лабораторіях; формуються ендавменти для Стипендійного фонду імені Артема Свірідова, створеного для підтримки студентів, які навчаються на магістерській програмі "Менеджмент в охороні здоров'я", та Гранту ім. Олександра Вітковського для розвитку студентських ініціатив, які дозволять розвивати студентське середовище через проєктну, інституційну або дослідницьку діяльність.

Нарешті згадаю Стипендійний фонд імені Богдана Радченка для навчання ветеранів російсько–української війни на магістерських програмах НаУКМА. Він діяв з 2019 по 2021 роки – і був призупинений на час повномасштабної війни.

"Росіяни не мають ні історії, ні території". Про співпрацю з ГУР

– Ваш проект з Головним управлінням розвідки вже активно працює. Розкажіть про нього детальніше.

– Так, дотепер це дуже успішна сертифікатна програма "Російські студії", створена з ініціативи Кафедри міжнародних відносин НаУКМА. З наступного навчального року запрацює відповідна магістерська програма, також ми будемо розвивати нашу роботу у форматі аналітичного центру.

Наші зарубіжні партнери – це Джоржтаунський університет в США, в Європі – Карлів університет у Празі, ряд німецьких університетів, також у ближній перспективі буде започаткована співпраця з французами.

Російські студії – це про те, що ми повинні знати свого ворога. Не колишня так звана "совєтологія", яка дуже швидко переросла у совєтофільство і русофільство, а після колапсу Радянського Союзу зростала на грошах російських олігархів.

Росія не має ні власної історії, ні території. Лише історію імперії і вкрадене ім’я, – Сергій Квіт (інфографіка РБК-Україна)

Російські студії в НаУКМА пропонують зовсім інший кут зору, а саме, нам потрібно знати, що відбувається в економіці ворога, ідентифікувати процеси в російському суспільстві та медіа.

Поруч з тим, що вже існує велика дослідницька література про феномен радянської людини, нам потрібно описати феномен злочинної російської політичної ідентичності й поширити це розуміння серед своїх зарубіжних партнерів. Ми вже маємо ряд суголосних проєктів, серед яких фактчекінгова організація StopFake, яка працює в 14-ти мовах, аналітичний центр Школа політичної аналітики та інші.

Я тут також можу бути експертом, оскільки в радянський час був професійним спортсменом, займався фехтуванням. Відтак мав можливість їздити по всьому Радянському Союзу, з власних польових спостережень склав особисте уявлення про Москву, Санкт-Петербург, Білорусь, Татарстан, Башкортостан, Сибір.

Тому я добре розумію, що російська армія – це просто люди з російськими паспортами. І якщо це не етнічні росіяни, то у себе вдома вони не хочуть називатися ні "рускімі", ні "расіянамі".

Російське суспільство не є цілісною конструкцією, як це може здаватися на перший погляд. Між українською та російською політичними культурами існує драматична відмінність, справжня безодня.

Оскільки російський соціум ніколи не знав інших зразків політичного устрою, окрім авторитарного і тоталітарного, він не спроможний змінити власну політичну культуру. Тому потрібно зруйнувати імперію і дати можливість поневоленим народам створити власні демократичні держави.

Російське суспільство живе у фейковій медіа реальності, не розуміє, для чого потрібні свобода слова, критичне мислення і самоврядування, не має ні власної історії, ні території. На жаль, росіяни мають лише історію імперії, територію імперії та вкрадене ім’я.

Їм треба допомогти створити власну державу на власній території, яка б не була територією імперії. Щоб вони не думали як про "своє" ні про Україну, ні про Балтійські країни, ні про Білорусь, ні про Якутію, ні Татарстан, ні Башкортостан. Але ж де вона, ця власне російська територія? Я сам хотів би це зрозуміти.

– Що ви можете сказати про військовий вишкіл студентів?

– У нас працює перший в Україні військовий вишкіл імені Петра Сагайдачного, який очолює Олександр Костюк – викладач НаУКМА, директор Інформаційно-обчислювального центру, доброволець, який повернувся через поранення в боях за Бахмут на своє робоче місце у Могилянці. На початку 2025 року БЗВП (базова загальновійськова підготовка) починалася в НаУКМА як пілотний проєкт, на який добровільно зголосилося понад 70 людей.

Тобто, ми не чекали цілого року до прийняття 25 березня 2026 року Закону “Про внесення змін до до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань підготовки громадян до національного спротиву”, який змінив концепцію військової підготовки студентів ЗВО. Тепер це “Основи національного спротиву”. Могилянський вишкіл імені Петра Сагайдачного співпрацює з київськими бригадами. Всі наші інструктори мають бойовий досвід. Помічників інструкторів ми підготували самі. Маємо необхідне обладнання, можливості користуватися полігонами.

Могилянський вишкіл складається з трьох основних блоків: догоспітальна підготовка / тактична медицина; індивідуальні бойові навички та культура поводження зі зброєю; психологічна готовність. З початку 2025-2026 н.р. він поступово масштабується. Ми дивимося на військовий вишкіл також як на відродження і розвиток української мілітарної культури в Києво-Могилянській академії.

Окрім військової вишколу, наш університет приділяє спеціальну увагу ветеранській спільноті. З 2024 року в НаУКМА працює Центр лідерства захисників України, зосереджений на посиленні лідерського потенціалу ветеранів та ветеранок через освіту та спільноту. Це простір для відкритого діалогу, генерації нових ідей та побудови партнерств між ветеранами, їхніми родинами та різними секторами суспільства.

НаУКМА також має спеціальні програми, присвячені національній безпеці і обороні, зокрема адресовані Генеральному Штабу, Міністерству оборони, Військовій розвідці, Службі безпеки України, зосереджені в Києво-Могилянській Бізнес-Школі (КМБШ), також освітні програми з кібербезпеки та робототехніки. А ще ми підготували 8 тисяч бойових медиків.

"Війна – на 4 місці серед причин неповернення". Про освітні втрати та виїзди студентів

– Як ви оцінюєте нинішню демографічну ситуацію в Україні? Зокрема те, що студенти під час війни продовжують виїжджати за кордон. Часто кажуть, що вони їдуть не стільки за освітою, скільки за кращими умовами життя.

– Кожна війна виштовхує за кордон мільйони людей, і це можна зрозуміти. Ми не можемо цьому перешкодити, бо люди втікають від небезпеки, мають різні особисті обставини.

Інша справа, що ми в Києво-Могилянській академії робимо те, що можемо в теперішніх обставинах: продовжуємо свою діяльність зі зміцнення національної освіти, яка стимулює українців пов’язувати своє майбутнє з Україною.

Це стосується продовження реформування вищої освіти, включно із запровадженням нового статусу публічних інституцій для державних університетів, а також фінансової автономії.

Пані міністр освіти і науки України у 2019-2020 роках, випускниця НаУКМА Анна Новосад, посилаючись на соціологічні дослідження українських школярів за кордоном, повідомила на одному із заходів КМБШ, що серед причин, які заважають їм повертатися, війна займає четверте місце.

Тому зараз, можливо, нам слід зосередитися не лише на освітніх втратах, а також на загрозах психологічного стану українських підлітків в умовах браку живого спілкування, браку соціалізації з однолітками. У них переважає зануреність у соціальні мережі, перебування поза новинним порядком денним українського суспільства.

Ми не можемо перешкодити виїздам за кордон, бо люди втікають від небезпеки, – Сергій Квіт (інфографіка РБК-Україна)

– Якщо говорити про тих, хто їде вчитися, бо вважає, що там кращі університети?

– Ми живемо в такому світі, де немає внутрішніх ринків та внутрішніх стандартів якості освіти – є один глобальний ринок. Наші університети фактично конкурують з усіма іншими університетами за кордоном. Оскільки зараз будь-хто може поїхати навчатися будь-куди.

В той же час, я дуже не рекомендую після школи відразу вступати на бакалаврську програму за кордон. В такому випадку існує загроза повністю відірватися від України, оскільки не лише професійні навички, але весь понятійний апарат молодих людей формується в інших реаліях.

Міжнародний досвід краще здобувати через численні можливості академічних обмінів, або вступати вже на магістерський рівень освіти.

Не треба легковажити українською вищою освітою, попри відчутні освітні втрати та проблеми з безпекою. Українські університети у своїй більшості дають якісну бакалаврську освіту, дуже часто – належну магістерську освіту, а також пропонують хороший рівень освітньо-наукових програм доктора філософії.

Якщо сюди додати студентську вимогливість і внутрішню дисципліну, в теперішніх критичних обставинах в українських ЗВО можна взяти для себе всі необхідні знання і уміння. Я зустрічався з могилянськими студентами, хіміками і міжнародниками, наших бакалаврських програм у Гіссені. Там були такі, що планували повертатися для продовження навчання в Україну.

"Без 12-річки не обійдемося". Про професії для відбудови України і конкуренцію між вишами

– Які професії, на вашу думку, стануть необхідними для відновлення України після війни і які з них справді популярні?

– Безперечно, потрібні будуть інженерно-будівельні спеціальності. Також це енергетика, транспорт, логістика, медична реабілітація, інформаційні технології, психічне здоров'я, економіка, право та управління.

Ми маємо в НаУКМА найкращу психологічну експертизу, зосереджену в Центрі психічного здоров'я та на кафедрі психології. В нашому університеті можна знайти для себе багато можливостей одержати найбільш запитувані професії.

Серед нових проєктів – єдиний в Україні Науковий центр “Київська лабораторія з питань енергетики та клімату (KECLab)”, який працює у співпраці з німецькими та польськими партнерами.

Це аналітичний центр, що готує "policy papers" для уряду, який невдовзі матиме власні сертифікати та магістерську програми для підготовки незалежних експертів у сфері енергетики. В контексті відбудови України цей напрям матиме дуже важливе значення.

– Через кілька років зі шкіл в Україні вперше випустяться ті, хто вчиться не 11, а 12 років. Вже зараз звучать побоювання, що абітурієнтів буде значно менше. Що ви можете сказати про перехід до 12-річної школи в Україні?

– Це давно вже мало відбутися, якби Табачник у 2010 році не намагався скасувати шкільну реформу.

Сучасний світ настільки стрімко розвивається, що виникає потреба у збільшенні часу на здобуття середньої освіти, нових підходах до організації освітнього процесу, підвищенні суб’єктності школярів. На сьогоднішній день, окрім України, на території Європи 11-річна шкільна освіта зберігається лише у Росії та Білорусі.

Водночас, нам ще треба знайти відповіді на багато питань. Зокрема, ми ще не знаємо, як вплине на структуру українських університетів поява, поряд з чотирирічними, трирічних бакалаврських програм на тлі переходу з 2027 року на профільну школу і 12-річну шкільну освіту.

У нас давно мала бути 12-річна школа, якби Табачник у 2010 році не намагався скасувати шкільну реформу, – Сергій Квіт (інфографіка РБК-Україна)

Слід пам’ятати про те, що якість шкільної освіти вимірюється не лише знаннями та вміннями, але й заохоченням ініціативності школярів, їхньої здатності мати свою точку зору, приймати відповідальні рішення, мати стрижень національної ідентичності та гордість за свою країну.

Уряд повинен мати план для ряду нових викликів, як-от, стосовно суттєвого зменшення кількості абітурієнтів у наборі до ЗВО на 2029-2030 навчальні роки, коли коли вони переважно підуть до 12 класу профільної школи. Можливо, університетам можна буде дати якісь доручення, виконання яких стало б основою для формування бюджету ЗВО на цей рік.

Виникає ряд інших питань, зокрема які саме компетентності, у тому числі стосовно вивчення англійської мови, та поглибленої спеціалізації (STEM, гуманітарна, соціально-економічна, мистецька тощо) можуть бути перенесені з вищої освіти на рівень середньої школи.

– Чи будуть освітні заклади в майбутньому більше конкурувати за студентів, враховуючи демографію?

– Звичайно, заклади вищої освіти будуть набагато більше конкурувати не лише через демографію.

В Україні ще немає такої гострої конкуренції, як, наприклад, у Сполучених Штатах, оскільки вища освіта в нас переважно залишається соціальним проєктом. В майбутньому конкуренція буде все більше пов'язана з якістю освітніх програм та боротьбою за найкращих абітурієнтів.

Про спільноту Могилянки і шанси на вступ до академії

– Скоро почнеться нова вступна кампанія. На що варто орієнтуватися абітурієнтам, щоб підвищити шанси на вступ до Могилянки?

– Як я вже згадував, можливо, наша найбільша цінність – це спільнота Могилянки, яка, у свою чергу, спирається на власні цінності і чесноти. Тому я б радив просто намагатися потрапити в наш університет, оскільки він всередині розкриває різні можливості, у тому числі стосовно формування індивідуальної траєкторії навчання.

Якщо раніше це стосувалося переважно вибіркових курсів, тепер ми хочемо розширити поняття індивідуальної траєкторії до та планування своєї майбутньої кар’єри та нетворкінгу всередині спільноти.

З вересня цього року ми відкриваємо унікальну мультидисциплінарну програму "Могилянський трівіум Liberal Arts Education", яка включає в себе предмети з різних сфер знань, а саме одночасно гуманітарний, соціально-економічний та природничо-технологічний профілі. Це підхід, сфокусований на особистості студента, його світогляді та ціннісних орієнтирах.

Студенти першого курсу мають комплекс ввідних дисциплін, розроблених спеціально для цієї програми. До програми входять міждисциплінарні проєкти, pop-up (короткострокові актуальні) курси, менторська підтримка протягом всього періоду навчання. Починаючи з другого курсу, студенти обирають основний профіль та вибіркові дисципліни з інших профілів.

На території Європи 11-річна шкільна освіта зберігається лише у Росії та Білорусі, – президент НаУКМА (інфографіка РБК-Україна)

Ми хочемо допомогти нашим студентам насамперед знайти відповідь на питання: "Хто я є?". Від цього залежить їхнє майбутнє, у тому числі професійні спроможності, кар’єра, здатність бути лідером, мати потребу вчитися і вдосконалюватися протягом життя, краще розуміти себе самого, також природу людини і суспільства, очолювати процеси створення і трансформації важливих систем.

Щоб вступити до Києво-Могилянської академії, потрібно просто зробити для себе цей вибір. Також бути уважним, слідкувати за новинами, приходити в приймальну комісію, спілкуватися з нашими студентами і випускниками.

Ми завжди даємо таку можливість на Днях відкритих дверей, літніх і зимових школах та в інших форматах, які НаУКМА пропонує постійно, у тому числі в різних регіонах України.

Я б тут згадав видатного філософа, могилянця Григорія Сковороду, який говорив про важливість "сродної праці", яка відповідає природним здібностям і нахилам людини. Це праця за покликанням, яка приносить радість і сенс, вона є джерелом щастя, приносить користь собі та іншим.

Якщо ж людина не знайде свою сродну працю, тоді все, чим би вона не займалася протягом життя, буде отрутою і для себе, і для оточуючих. Києво-Могилянська академія сьогодні допомагає своїм студентам знайти себе у теперішньому складному і мінливому світі, відшукати власну сродну працю.