Помер патріарх Філарет: яким був його шлях від семінариста до Героя України

Про смерть повідомив настоятель ПЦУ митрополит Єпіфаній

"Сьогодні глибокий сум і жаль у моєму серці, як і в серцях багатьох українців, бо нині завершився земний шлях Святійшого Патріарха Філарета", - написав він.

Митрополит закликав всеукраїнську паству підносити сердечні молитви за упокій душі патріарха Філарета.

"Ми завжди пам’ятатимемо настанови Патріарха Філарета про важливість підтримання єдності Української Церкви навколо Київського Престолу", - зазначив Єпіфаній.

Філарет був українським православним архієреєм, який у 1995-2018 роках очолював Київський патріархат із титулом Патріарха Київського і всієї Руси-України. З грудня 2018-го отримав титул Почесного патріарха Православної церкви України. У 2019 році йому було присвоєно звання Героя України.

Реакція спікера ПЦУ на смерть Філарета

Своєю чергою спікер ПЦУ Євстратій Зоря зазначив, що Філарет зробив значний внесок у збереження церковного життя під час радянських утисків та в роки духовного відродження України.

Втрата батька під час Другої світової війни (1943) вплинула на юного Михайла та його духовний шлях, нагадав Євстратій Зоря.

Завдяки його позиції відбувся Об’єднавчий Собор 15 грудня 2018 року, створення ПЦУ та отримання томоса про автокефалію.

Заклик до єпископату, духовенства та вірних ПЦУ підносити молитви та очікування офіційного розкладу прощання, відспівування та поховання.

У 2018 році Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату визнав апеляцію Філарета щодо рішення РПЦ 1992 року про "позбавлення сану". Від червня 2019 року - архієрей на спокої ПЦУ.

15 грудня 2018 р. скликав у храмі Малої Софії у Києві Помісний Собор УПЦ КП, який прийняв рішення про припинення окремого існування релігійного об’єднання УПЦ КП та про входження до єдиної Православної Церкви України.

На підставі прийнятого Об’єднавчим Собором 15 грудня 2018 р. Статуту ПЦУ став постійним членом Священного Синоду ПЦУ як Почесний Патріарх Київський і всієї Руси-України та керівник окремої єпархії у м. Києві.

Від червня 2019 року - архієрей на спокої Православної Церкви України.

За свою церковну, громадську та миротворчу діяльність нагороджений численними церковними та світськими нагородами.

Дитинство та освіта

Майбутній патріарх народився у селі Благодатне на Донеччині. Після школи у 1946 році вступив до Одеської духовної семінарії, яку закінчив із відзнакою.

Фото: Михайло Денисенко у молоді роки - майбутній Патріарх Філарет (wikipedia.org)

У 1952 році завершив навчання в Московській духовній академії та отримав ступінь кандидата богослов’я.

Початок церковного служіння

1 січня 1950 року він прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет. Уже 15 січня того ж року був висвячений у сан ієродиякона, а в червні 1951-го - у сан ієромонаха. З 1953 року викладав у Московській духовній академії, а в 1956-му отримав посаду інспектора Саратовської духовної семінарії зі зведенням у сан ігумена.

Фото: перші кроки чернечого служіння Філарета: ієродиякон та ієромонах у 1951 році (wikipedia.org)

Згодом його перевели до Києва, де він став інспектором духовної семінарії, а з 1958 року - її ректором у сані архімандрита.

Служіння в Україні та за кордоном

У 1960 році Філарета призначили керуючим справами Українського екзархату та настоятелем Свято-Володимирського кафедрального собору в Києві. У 1961-1962 роках він служив настоятелем подвір'я Російської Православної Церкви при Олександрійському Патріархаті у місті Олександрії (ОАР).

Філарет народився на Донеччині (facebook.com KyivPatriarchate)

12 січня 1962 року ухваленням Святішого Патріарха Алексія і Священного Синоду архімандрит Філарет був обраний єпископом Лузьким, вікарієм Ленінградської єпархії, з дорученням керувати Ризькою єпархією. Згодом був єпископом Віденським і Австрійським. У грудні 19640-го призначений єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московської духовної академії і семінарії.

14 травня 1966 року возведений у сан архієпископа і призначений Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким, постійним членом Священного Синоду.

У 1968 році Патріарх Олексій звів його у сан митрополита. Через три роки він отримав право носіння двох панагій.

Боротьба за незалежність української церкви

У 70-80-ті роки митрополит Філарет вів активну церковну громадську діяльність. Після смерті Патріарха Пимена у 1990 році Філарет став Місцеблюстителем на Московський патріарший престолу та очолив Помісний собор РПЦ.

Він виступив з ініціативою надати Українській православній церкві незалежність в управлінні, і восени того ж року Архієрейський собор ухвалив це рішення. Філарета обрали Предстоятелем УПЦ з титулом Митрополита Київського і всієї України.

Після проголошення незалежності України в 1991 році Філарет скликав Всеукраїнський собор, який проголосив автокефалію УПЦ. Однак Російська православна церква не погоджувалася з цим. У 1992 році у Харкові відбувся собор РПЦ, що обрав митрополита Володимира (Сабодана). Філарет відмовився визнавати його та назвав рішення неканонічним.

Фото: за заслуги перед Україною Філарет відзначений найвищої державної відзнаки (facebook.com)

У червні 1992 року Всеукраїнський помісний собор оголосив про створення єдиної Української православної церкви Київського патріархату. У 1995 році Філарета обрали її патріархом. Він активно виступав за автокефалію української церкви та ініціював переклад богослужбових книг українською мовою.

Перехід до ПЦУ

15 грудня 2018 року в Києві відбувся Об’єднавчий собор, на якому було створено Православну церкву України. Філарет не висував свою кандидатуру на предстоятеля. Після обрання митрополита Епіфанія він був проголошений духовним наставником ПЦУ та отримав титул почесного патріарха.