Покинула життя за кордоном заради фронту: історія медикині 3-ї ОШБр із позивним "Куджо"

Вибір, який формувався роками

Інтерес до військової справи з’явився у Ліси ще у шкільні роки. Вона наполягла, щоб разом із хлопцями проходити допризовну підготовку, їздила на полігони і серйозно замислювалася про військову кар’єру.

Після школи навіть розглядала вступ до іноземних військових формувань, зокрема до Французького іноземного легіону, однак зрештою від цієї ідеї відмовилася - як через складність процесу, так і через позицію родини.

Водночас вона не відмовилася від своєї мрії. Ліса шукала себе у суміжних сферах - думала про роботу тілоохоронцем, активно займалася спортом, проходила тренування, відвідувала полігони. Вона звикла до дисципліни, навантажень і чітких команд - і визнає, що саме це їй завжди було близьким.

Ліса "Куджо" з бойовою аптечкою (фото: Ліса "Куджо")

Війна і момент, коли все стало на свої місця

Після початку повномасштабного вторгнення Ліса певний час залишалася в цивільному житті, працювала в IT і навіть виїжджала за кордон. Однак цей досвід тривав недовго.

"Я виїхала на початку 2024, але вже за 2-3 дні зрозуміла, що це не моє", - згадує вона.

Саме тоді прийшло чітке усвідомлення: її місце - в Україні і на фронті. Вона повернулася і почала шукати, де може бути максимально корисною. Спочатку думала про роботу з документами, але швидко зрозуміла, що хоче бути ближче до бойових підрозділів.

Шлях у бойову медицину

Пошук відповіді на питання "де я потрібна" Ліса почала самостійно - писала військовим, консультувалася, вивчала варіанти. Найбільше допомогли поради жінок у війську. Саме вони підказали звернути увагу на тактичну медицину.

Вона поїхала на курс TCCC і вже там зрозуміла, що знайшла своє місце. Поєднання практичних навичок, відповідальності і можливості рятувати життя стало вирішальним. Після цього - нові навчання, підготовка і, зрештою, відбір до Третьої окремої штурмової бригади, де вона залишилася служити бойовою медикинею.

Ліса з позивним "Куджо" під час навчань (фото: Ліса "Куджо")

Перші поранені і перший справжній страх

Один із перших бойових виходів став для неї моментом, який назавжди змінив сприйняття війни. Під час обстрілу група опинилася фактично без укриття - у вузькому заглибленні в землі, без нормального освітлення і з мінімумом медичних засобів.

Саме там вона вперше зіткнулася з критичними пораненнями і масивною крововтратою.

"Тоді я вперше зрозуміла, що таке, коли людина затихає і втрачає кров", - каже Ліса.

У тих умовах їй довелося швидко зібратися, надати допомогу і організувати евакуацію. Після цього - самостійно повертатися під обстрілами. Вона згадує це як момент, коли максимально "включилася" і почала працювати на межі можливостей.

Відповідальність, яка не залишає права на помилку

З часом Ліса стала старшим бійцем і почала водити групи на завдання. У таких ситуаціях її роль виходить далеко за межі медицини - це і контроль людей, і прийняття рішень, і відповідальність за кожного.

Під час одного з виходів їй довелося повертатися під обстрілами за бійцем, який відстав від групи. У той момент вона отримала контузію, але все одно виконала завдання.

"Від твоєї роботи залежить життя та здоров’я інших людей", - пояснює вона.

Межа витривалості і важливість відновлення

Попри витримку і внутрішню зібраність, Ліса відверто говорить: без психологічного відновлення довго триматися неможливо. Вона погодилася на участь у програмі Repower спочатку без особливих очікувань, але згодом змінила свою думку.

Кілька днів у безпечному середовищі, робота з психологом і спілкування з іншими військовими дали ресурс, який знадобився вже дуже скоро. Після повернення вона вирушила на складний бойовий вихід, який затягнувся майже на три місяці - з обстрілами, втратами і постійною небезпекою.

"Якби не допомога, що я отримала на програмі, я просто довго збирала би свою менталку", - зізнається вона.

"Піклуватися про себе - це необхідність"

Сьогодні Ліса чітко розуміє: щоб рятувати інших, потрібно вміти відновлювати себе. Вона регулярно працює з терапевтом, дозволяє собі паузи і не ігнорує сигнали виснаження.

У її житті є прості речі, які допомагають триматися - прогулянки на природі, легкі фільми і навіть коти, яких вона забрала з позицій.

Вона переконана: ментальне здоров’я - це не другорядна тема, а така ж важлива частина виживання, як і фізична підготовка.

Ментальне здоров’я - це теж зброя

Восени 2025 року благодійний фонд Repower стартував національну соціальну кампанію, націлену на те, щоб привернути увагу суспільства до того, що психічне здоров’я на часі, про нього важливо піклуватися як цивільним, так і військовим.

Обличчям цієї кампанії стали справжні герої - українські військові медики та лікарі. У тому числі участь у проєкті взяла Ліса "Куджо".

“Після розміщення білбордів в українських містах мені почали писати багато людей, надсилали фото бордів, футболок, плакатів. Було дуже приємно, що це помічають. По фідбеку зрозуміла, що дуже багато людей реагували на цю кампанію і це класно. Тому я так охоче погодилась поділитися тут своїми думками та власною історією, бо це супер важливо, ця тема потребує уваги і хочу допомагати її висвітлювати".