Печери зберігали людську ДНК тисячі років: що відкрили вчені
Дослідники з Інституту еволюційної антропології Макса Планка в Німеччині спільно з археологами Іспанії та Португалії вперше успішно витягли автентичну ДНК стародавніх людей безпосередньо з печерних стін.
Про це інформує РБК-Україна з посиланням на дослідження, опубліковане у Nature Communications.
Як ДНК тисячоліттями була захована у камені?
Проєкт First Art спочатку створювався для аналізу пігментів і датування найдавнішого настінного живопису.
Проте вчені вирішили перевірити, чи могли надчутливі сучасні технології зафіксувати сліди слини (яку первісні люди використовували, видуваючи фарбу через кістяні трубочки) або поту від дотиків рук на скелях.
Фахівці дослідили 24 настінні панелі в 11 печерах, зібравши 54 зразки нальоту, чистої породи та осаду. Лише 5 зразків містили якісний генетичний матеріал, однак їхній аналіз дав сенсаційні результати.
Унікальні знахідки генетиків:
Чистий людський слід. У португальській печері Ескурал зразок із пігментованої кальцитової кори містив виключно людську ДНК без домішок тваринної.
Це доводить, що генетичний матеріал потрапив туди через прямий контакт із тілесними рідинами людини.
Сюрприз на голих стінах. Стародавню ДНК виявили й на звичайних ділянках скель у печерах Ескурал та Коварон (Іспанія), які спочатку брали лише для контрольного порівняння.
Визначення статі та епохи. ДНК зі зразків печери Коварон чітко вказала, що давні люди належали до західноєвропейських мисливців-збирачів. Ба більше, у трьох зразках переважала жіноча ДНК, а в одному - чоловіча.
Вік знайденої ДНК оцінюють щонайменше у 2000 років, проте історія печери Ескурал вказує на те, що мінімальний вік деяких профілів може сягати 4000-5000 років.
Стіни як живі архіви: невдача в Альтамірі
Новий метод повністю змінює уявлення про те, де палеонтологи можуть шукати сліди минулого. Кам'яні стіни виявилися довговічними архівами людської присутності, які здатні розповісти, які саме групи заходили вглиб печерних систем і чи існував поділ печерних зон між чоловіками та жінками.
Однак дослідження продемонструвало й слабкі місця технології. Наприклад, унікальний первісний інструмент - аерограф із пташиної кістки з печери Альтаміра, яким колись видували вохру на стіни, - взагалі не показав давньої ДНК.
Вчені пояснюють це тим, що через десятиліття сучасних досліджень і дотиків археологів давній еволюційний слід виявився повністю похованим під генетичним матеріалом наших сучасників.
Зараз пріоритетом для команди є вдосконалення технології мінімально інвазивного збору зразків та пошук печер із найкращими мікрокліматичними умовами для збереження молекул, особливо у місцях, де збереглися стародавні відбитки людських долонь.