Пауза чи глухий кут? Чи розпочнеться знову велика війна між США та Іраном

Після майже двох тижнів бомбардувань, США відкладають можливе посилення військової операції проти Ірану. Тегеран, у відповідь, призупиняє атаки на союзників США у Перській затоці.

Війна знову на паузі, проте шлях до її завершення залишається незрозумілим. Іран явно відчуває за собою достатньо сили, щоб мати змогу наполягати на дотриманні своїх інтересів. Така ситуація явно не влаштовує Сполучені Штати, проте їхній простір для маневру стає все вужчим.

Війна за протоки

На даному етапі цілком очевидною є відсутність в американського керівництва стратегії війни. Ідеї про зміну іранського режиму, які озвучувались на початку весни, уже відійшли в небуття. Позбавлення Ірану ядерного статусу також перестало бути головною темою порядку денного. Основним же питанням став контроль над Ормузькою протокою.

Це майже прямим текстом підтвердив Держсекретар Марко Рубіо під час свого виступу на саміті АСЕАН 23 липня.

"Якщо ми створимо прецедент на Близькому Сході, де держава може вирішити, що вона контролюватиме міжнародний водний шлях, стягуватиме плату, а якщо ви її не сплатите, підриватиме кораблі, ми створимо дуже небезпечний прецедент, який повториться в інших частинах світу", – сказав Рубіо на саміті в Манілі.

Разом з тим, Рубіо чомусь не згадав, що Дональд Трамп і сам кілька разів заявляв про плани встановити американський протекторат над протокою і стягати з суден плату "за її охорону".

Певний абсурд цієї ситуації полягає в тому, що проблема Ормузу постала тільки після початку американо-ізраїльської операції. Більше того, в останні тижні до конфлікту також приєднались сили союзних Ірану хуситів у Ємені, які створюють загрозу блокування Баб-ель-Мандебської протоки – ще одного вузького коридору, через який проходить понад 10% світової морської торгівлі.

Баб-ель-Мандебська протока, зокрема, використовувалась Саудівською Аравією як обхідний маршрут для експорту нафти, яку вона не могла вивезти через заблокований Ормуз.

Фото: Авіаносець ВМС США Авраам Лінкольн (centcom.mil)

Дії хуситів вже викликали грізну реакцію та погрози зі сторони Дональда Трампа, проте здатність США реально запобігти блокуванню ще й цієї артерії викликає питання. Америка уже веде війну із залученням значних ресурсів, яких все одно недостатньо для досягнення поставлених керівництвом цілей.

На межі можливостей

Хоча військова міць США не викликає сумнівів, війна з Іраном продемонструвала ряд слабкостей американської армії. Насамперед, це стосується неготовності до протидії атакам великої кількості дешевих засобів ураження – ракет та БПЛА.

Американські засоби протидії виявились дуже дорогими та обмеженими в кількості, при цьому в США існує потреба захищати не тільки себе, а і своїх союзників.

21 липня Пентагон повідомив, що війна вже коштувала Штатам 37,5 мільярда доларів. Міністр війни США Піт Гексет, переконуючи представників американського Сенату схвалити додаткове фінансування військових витрат, заявив, що зараз Іран перебуває в "найслабшій позиції". Проте, посадовець не зміг адекватно відповісти, коли можна очікувати завершення військової кампанії.

Така поведінка уряду викликає явне роздратування серед американських політиків. Додатковим приводом для цього є відсутність видимих результатів американських операцій.

Деякі конгресмени справедливо зазначили, що ефективність бомбардувань має свою межу, і США не досягнуть стратегічної перемоги лише шляхом повітряних ударів.

"Я вважаю, що ми тут усвідомлюємо межі можливостей повітряних сил, оскільки, по суті, опинилися в глухому куті", – заявив на зустрічі з Гексетом один із сенаторів.

Голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн, також присутній на зустрічі, фактично погодився із цим, визнавши, що "повітряна міць має свої межі".

Вихід із глухого кута і досягнення стратегічної перемоги потребують нових рішень. В нинішніх реаліях, таким лишається тільки наземна операція, але її вірогідність малою з багатьох причин.

Як повідомляє Politico, "глухий кут" усвідомлюють і в Білому домі.

"Мені сказали дуже високопоставлені особи, що президент тепер повністю усвідомлює, що єдиний шлях до перемоги, якої він прагне, є абсолютно політично неможливим. Американський народ просто не підтримає таку ескалацію, яка була б необхідна на цьому етапі", – сказав неназваний співрозмовник, наближений до Білого дому.

Видання також фіксує скорочення підтримки війни серед простих американців. Схвалення падає навіть серед MAGA (найбільш ревних прихильниів Трампа - ред.). Ще навесні війну безумовно підтримувала половина виборців президента США, зараз це число скоротилося на 13%.

Людей непокоїть економічний ефект війни, який вони можуть відчути через ціни на заправках. На війні також продовжують гинути та отримувати поранення американські військові. Від Трампа відвернулася також частина MAGA-інфлюенсерів, які дотримуються ізоляціоніської позиції.

Все це відбувається за три місяці до проміжних виборів, в умовах коли Трамп фактично зрадив свою обіцянку не втягувати Штати у закордонні конфлікти.

Ситуація потребує і від Ірану, і від США рішень – або більшої ескалації заради рішучої перемоги, або ж неприємних поступок.

Простір для дипломатії

Попри фактичний зрив мирної угоди, сторони продовжують робити спроби порозумітися.

Як повідомляє The New York Times, 23 липня пропозицію про припинення вогню привіз до Тегерану прем'єр-міністр Іраку Алі аль-Заїді. Щоправда, за словами видання, та пропозиція була відхилена.

Надію на відновлення переговорів плекають також у Пакистані, який виступав посередником напередодні червневих переговорів.

Нарешті, "простір для дипломатії" вирішили надати самі Штати. З 24 липня американські війська призупинили свою повітряну кампанію. Посол США в Організації Об'єднаних Націй Майк Волтц заявив, що президент Трамп "дає шанс дипломатії", правда додавши: "Але не помиляйтеся, додаткові військові ресурси переміщуються в регіон"

Іран також зробив крок назустріч, призупинивши удари у відповідь. Тож наразі військова активність в регіоні дійсно знизилась.

Залишається питанням, чи не буде цей "шанс для дипломатії" змарнований, як і попередні. Обидві сторони, вочевидь, продовжують сподіватись "дотиснути" опонента у війні на виснаження.

Свою роль грають й інші гравці. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу має відвідати Білий дім сьогодні, 28 липня, і може закликати Трампа до рішучості щодо Тегерана, зокрема в питаннях ядерної програми та іранських проксі-сил у регіоні, які загрожують самому Ізраїлю.

Тим часом Тегеран координується із РФ та Китаєм, що уже прямо визнано американськими посадовцями. Ці країни прямо зацікавлені у послаблені позицій США і цілком можуть допомогти Тегерану посилити свої переговорні позиції.

Фото: Зруйнований міст в Ірані (Getty Images)

Нафтові гойдалки

Поки Вашингтон та Тегеран з’ясовують стосунки, світові ціни на нафту відверто лихоманить. Протягом минулого тижня, поки тривали американські удари й іранські відповіді на них, ціна на нафту марки Brent зростала, на піку сягнувши майже 100 доларів за барель.

Коли на вихідних було оголошено про припинення бомбардувань, ціна за один день впала більш ніж на 6%. Проте, слід розуміти, що вона може швидко "відскочити" назад, якщо бойові дії відновляться, вірогідність чого лишається високою.

Reuters, посилаючись на анонімного іранського високопосадовця, заявляє, що Тегеран наразі не має великих надій на те, що затишшя буде тривалим.

"Щодо припинення атак переважає скептицизм, а не оптимізм. Панує думка, що ця пауза є скоріше тактичною, ніж справжньою. Іран накопичив достатньо гіркого досвіду щодо того, що він вважає обманом з боку США", – цитує його агентство.

Тим часом у Штатах розмірковують, що, можливо, незабаром Конгресу доведеться проголосувати за дозвіл на війну з Іраном. Від президента очікуть пояснення майбутнього плану дій. За словами одного з сенаторів, розмова з адміністрацією щодо подальших кроків має відбутися "відносно скоро".

***

Один громадянин Ірану передав західним журналістам, що вся країна почувається "застряглою в лімбі". Певно, аналогічні почуття зараз мають місце у всьому світі, адже іранський конфлікт б’є по світовій торгівлі та енергетиці. Відсутність економічної стабільності провокує нестабільність політичну. Динаміка війни створює загрозу застрягання у такому становищі надовго.

Україна однозначно зацікавлена у якнайшвидшому розв’язанні цієї кризи, адже конфлікт збільшує російські нафтові доходи та створює дефіцит критично важливих військових ресурсів, таких як засоби ППО.

Проте якраз український досвід наочно демонструє, наскільки складним і довгим може бути мирний процес.

Питання – відповіді (FAQ):

– Чому США вирішили зупинити бомбардування?

– Хоча офіційно Дональд Трамп "дає шанс дипломатії", на ділі Вашингтон зіткнувся з межами своїх військових можливостей, величезними фінансовими витратами (37,5 млрд доларів) та падінням підтримки серед виборців. В умовах наближення проміжних виборів, Білий дім може шукати варіанти компромісного вирішення конфлікту.

– Чи вірять сторони в успіх нинішнього перемир'я?

– І в США, і в Ірані панує сильний скептицизм. Тегеран вважає цю паузу тактичною, а не довгостроковою. Водночас обидві сторони заявляють, що діятимуть лише у відповідь на агресію іншої сторони.

– Як конфлікт впливає на глобальну економіку та Україну?

– На тлі війни ціни на нафту наближалися до 100 доларів за барель і різко падають на новинах про перемир'я, створюючи цінові гойдалки. Для України цей конфлікт також болючий, оскільки нестабільність на Близькому Сході збільшує доходи Росії від енергоносіїв та створює дефіцит критично важливих військових ресурсів.