Нова лінія фронту – цифровий простір

Росія продовжує використовувати цифрові інструменти та кібератаки як повноцінну зброю проти цивільної інфраструктури та державного управління. Досвід війни в Україні довів: цифрова стійкість країни є умовою її національного виживання.

Детальніше про це – в колонці міністра закордонних справ Естонії Маргуса Тсахкни для РБК-Україна. 

Головне:

• Цифрова стійкість — це умова виживання. Війна в Україні показує, що системи мають бути спроєктовані так, щоб витримувати атаки та забезпечувати безперебійну роботу державних органів навіть під час масштабних ударів.
• Кіберзахист вимагає координації екосистеми. Держава не може захистити кіберпростір самостійно: необхідне об'єднання уряду, приватного сектору та міжнародних партнерів, зокрема в межах "Талліннського механізму".
• Штучний інтелект стає стратегічним вибором. Використання ШІ в державному управлінні дає змогу скоротити бюрократію та підвищити продуктивність, проте технології мають залишатися під демократичним наглядом і людським контролем.
• Відповідальність починається з атрибуції загроз. Захист передбачає чітке визначення організаторів атак для запровадження санкцій і створення стримування, як це зробила Естонія щодо офіцерів ГРУ РФ.

Для Естонії цифрова політика – це не лише питання технологій. Війна Росії проти України продемонструвала, наскільки цифрова інфраструктура є важливою для безпеки та стійкості країни.

Протягом останнього десятиліття Талліннський цифровий саміт об’єднував уряди, компанії та фахівців у галузі технологій для вирішення питань, які зараз перебувають у центрі дискусій щодо зовнішньої політики: хто контролює критично важливу цифрову інфраструктуру, як слід регулювати штучний інтелект та як відкриті суспільства можуть залишатися в безпеці.

Читайте також: Зеленський підтвердив, що Україна зламала систему оповіщення Росії у відповідь на кібератаку

Естонія знає, що потрібно для побудови цифрової держави. Тепер нам потрібно перенести цей досвід у наступну технологічну еру.

Ці питання стали ще більш нагальними, оскільки технології розвиваються з безпрецедентною швидкістю, особливо у сфері штучного інтелекту. Війна Росії проти України продемонструвала, як цифрові інструменти та новітні технології використовуються як у військових діях, так і в цивільному житті.

Цей досвід вказує на наступний виклик у сфері цифрової політики: як сформувати розвиток та впровадження автономного ШІ таким чином, щоб посилити безпеку та стійкість, водночас зберігаючи демократичне управління та людський контроль.

Для Естонії ШІ – це стратегічний вибір. Програма Eesti.ai ставить амбітну мету: завдяки використанню ШІ в державному управлінні та сфері державних послуг подвоїти вартість естонської робочої сили до 2035 року, при цьому збільшивши ВВП на 25 % протягом 5 років і на 50 % – протягом 10 років.

Наш підхід є скоріше прагматичним, аніж утопічним: перевіряти, де автономні системи можуть скоротити паперову роботу, підтримати державних службовців та підвищити продуктивність, зберігаючи при цьому контроль у руках людей.

Але як сусіди Росії ми розуміємо, що технологічну відкритість не можна відокремлювати від стійкості. Цей урок був ще раз підкреслений уже у 2007 році, коли масштабні кібератаки на Естонію показали, що кіберзагрози – це не лише технічні інциденти, а питання національної безпеки та зовнішньої політики.

Відповіддю Естонії стало перетворення кризи на інституційну реформу: у 2008 році ми ухвалили нашу першу Стратегію кібербезпеки та створили потужніші механізми координації під егідою уряду.

Уроки України

Сьогодні Україна продовжує підтверджувати те саме: в умовах повномасштабного вторгнення Росії цифрова стійкість є умовою національного виживання.

Я на власні очі побачив, як це працює, у вересні цього року під час моєї останньої поїздки до Києва, очолюючи делегацію "П’ятірки країн Північної Європи та Балтії" (NB8).

Протягом усього візиту, вдень і вночі, лунали сирени повітряної тривоги. Російські дрони та ракети вражали магазини, АЗС, пасажирські потяги та житлові будинки. Проте українські державні органи забезпечували безперебійну роботу служб, підтримуючи довіру та зв’язок громадян із державою навіть під час атак.

Уже у 2022 році Україна продемонструвала надзвичайну цифрову стійкість, швидко адаптувавши існуючі цифрові сервіси та розробивши нові додатки й рішення для задоволення потреб у воєнний час.

По-перше, Україна демонструє, що кіберстійкість важливіша за запобігання кожній атаці. Отже, головний урок полягає в тому, щоб проектувати системи так, щоб вони витримували зриви в роботі та продовжували виконувати найважливіші функції навіть у разі порушення цілісності цифрових систем. Інший важливий урок, який дає Україна, полягає в тому, що держава не може самостійно захищати національний кіберпростір.

Кіберзахист – це екосистема: уряд, приватний сектор та міжнародні партнери мають діяти як єдине ціле. Підтримка України з боку Естонії ілюструє це на практиці.

Завдяки "Талліннському механізму" – рамкам міжнародного співробітництва з надання Україні допомоги у сфері цивільної кібербезпеки – Естонія допомогла об’єднати державний та приватний досвід для зміцнення кіберстійкості України.

Крім того, минулого року Естонський центр міжнародного розвитку (ESTDEV) та Шведське агентство міжнародного співробітництва з питань розвитку (Sida) підписали угоду про співпрацю на суму в кілька мільйонів євро з метою зміцнення цифрової інфраструктури українських державних установ.

По-третє, Україна також демонструє, що кіберзагрози не можна відокремлювати від ширшого контексту безпеки. Цей вплив стає ще більшим із розвитком штучного інтелекту. Естонія реагує на це, розглядаючи кіберризики, пов’язані зі штучним інтелектом, як частину національної стійкості. Ми посилюємо координацію у сфері кібербезпеки в уряді та тісно співпрацюємо з приватним сектором.

Підрозділ кіберзахисту Естонської оборонної ліги, Центр кіберзахисту НАТО (CCDCOE) у Таллінні та навчання на кшталт "Locked Shields" допомагають нам залишатися готовими та адаптуватися до нових загроз.

Однак стійкість також залежить від відповідальності, яка починається з атрибуції. Визначивши, хто стоїть за атакою, ми можемо накласти санкції, створити фактор стримування або запобігти повторним атакам з боку тих самих суб’єктів. У 2024 році Естонія вперше зробила це, приписавши кібератаки 2020 року проти державних інституцій співробітникам російської військової розвідки – ГРУ, причому трьох офіцерів ГРУ оголошено в міжнародний розшук.

Відповідальні інновації через міжнародне управління та співпрацю

Сьогодні ті самі можливості штучного інтелекту (ШІ), які можуть зміцнити управління демократичними державами та підвищити економічну конкурентоспроможність, можуть також використовуватися проти них. ШІ здатний генерувати дезінформацію у великих масштабах, автоматизувати операції з впливу та допомагати ворожим суб’єктам виявляти й використовувати соціальні розбіжності. Системи на базі ШІ також порушують нові питання щодо підзвітності та контролю.

У світі, що дедалі більше залежить від ШІ, держави повинні бути здатні розуміти технології, на які вони покладаються, здійснювати демократичний нагляд за ними та, за необхідності, контролювати їх.

Оскільки ШІ стає новим рівнем цифрової інфраструктури, ми повинні мати достатні національні можливості для задоволення критично важливих потреб, доступ до європейських ресурсів для масштабування та свободу використання надійних глобальних технологій.

Шлях Естонії від кібератак 2007 року до 51 % голосування в Інтернеті свідчить про те, що громадяни довіряють цифровим системам, коли безпека, прозорість та підзвітність вбудовані в них з самого початку.

Естонія також розглядає цифрове врядування як міжнародний проєкт. На цьогорічній Генеральній Асамблеї ООН штучний інтелект був однією з головних міжгалузевих тем, що підкреслює: його вплив більше не обмежується лише технологічними чи економічними аспектами, а має геополітичний, суспільний та безпековий характер.

Досвід Естонії як співголови Глобального діалогу ООН з питань управління штучним інтелектом підтримує цей ширший підхід, сприяючи розвитку відкритого та безпечного Інтернету й порядку, заснованого на правилах, у цифровому просторі. Ця співпраця також реалізується в таких форматах, як NB8, де Естонія очолюватиме співпрацю у 2026 році, а також у рамках тісної трансатлантичної роботи з питань кібербезпеки, надійного підключення до мережі та нових технологій.

Від обговорення до реалізації

Бажаний результат – це не лише кращий діалог. Разом із нашими союзниками та партнерами ми маємо перетворити ці дискусії та спільні висновки, отримані на Талліннському цифровому саміті, на практичну співпрацю: більш тісну співпрацю у сфері кібербезпеки, чіткіші демократичні позиції щодо управління штучним інтелектом, глибшу взаємодію з технологічними компаніями та інноваторами, а також постійну підтримку цифрової оборони та відбудови України.

Останній напрямок буде детальніше розглянуто на майбутній Конференції з питань стійкості та відновлення України (URC), яка відбудеться в Таллінні в січні 2027 року. URC надасть можливість мобілізувати ресурси для задоволення нових потреб України у технологічній сфері.

Послання з Естонії є чітким: наступний етап технологічного розвитку мають формувати демократичні держави та надійні партнери, які готові діяти швидко, водночас гарантуючи, що нові технології зміцнюватимуть свободу, економічний розвиток, стійкість та людську ініціативу.