Нова держава в Європі? Чому в Молдові заговорили про об'єднання з Румунією

Президентка Молдови Мая Санду говорить, що проголосувала б за об’єднання її країни з Румунією, а віце-прем'єр називає цей сценарій "запасним".

Чому ці ідеї озвучує найвище керівництво Молдови і чи дійсно в Європі може з'явитись нова об'єднана держава – читайте в матеріалі РБК-Україна.

Ситуація, коли представник уряду суверенної держави розмірковує про приєднання до іншої держави, може здатися дещо незвичною. Проте у випадку Молдови та Румунії, для цих розмов є історичне підґрунтя, і воно достатньо глибоке, щоб ці розмови зрештою могли означати щось більше.

Днями віцепрем'єрміністр Молдови Еуджен Осмоческу в інтерв'ю Euractiv зазначив, що об'єднання з Румунією може розглядатися як альтернативний шлях розвитку держави.

На випадок, якщо перемовини щодо вступу до ЄС будуть заблоковані або істотно сповільняться. Він прямо назвав такий варіант "планом Б". Раніше схожі заяви робили й інші молдовські високопосадовці, аж до президентки Маї Санду.

І загалом ідеї об'єднати свою країну із сусідньою Румунією у Молдові є цілком легітимними і не те, що не викликають обурення, а користуються серйозною суспільною підтримкою.

І вже давно нікого не дивує, що молдовське керівництво має румунські паспорти та відкрито голосує на виборах у сусідній державі.

Фото: основні дані про Румунію і Молдову (колаж РБК-Україна)

Як Молдова так і не змогла стати Румунією

Ідеї "уніонізму" (тобто возз'єднання Молдови та Румунії як двох частин єдиного народу) сягають корінням ще ХІХ ст., коли Румунія тільки формувалася як національна держава. Тоді ті спільноти, які зрештою стануть частиною румунської нації, були розділені між кількома державами.

Зокрема, терени Бессарабії з 1812 року перебували під владою Російської імперії, яка намагалася в міру можливості русифікувати місцеве населення.

Протягом першої половини ХХ століття територія Молдови кілька разів переходила з рук у руки: то опиняючись у складі єдиної Румунії, то знову відриваючись від неї. Крапка була поставлена після Другої світової війни, коли Молдова зрештою закріпилася у статусі частини СРСР.

Саме в радянські часи остаточно оформилася окремішність "молдован" як нації. На основі кириличного алфавіту була кодифікована "молдовська" мова, а в самій республіці значно збільшилась представленість етнічних росіян та українців.

У 1980-х роках СРСР почав кришитися, в республіках розгорталися рухи за незалежність. У Молдові цей рух швидко набув прорумунської орієнтації.

Молдовські патріоти характеризували радянський період як окупацію, виступали за національне відродження (зокрема, за повернення мови на латинську абетку). З-поміж інших подібних рухів в пізньому СРСР вони виділялись кінцевою метою.

"Незалежність Молдови сприймалась політичним класом у Кишиневі, а також частиною міжнародної спільноти, лише як проміжний етап, слідом за яким скоро мало настати об'єднання із Румунією", – пояснює РБК-Україна молдовський історик Тудор Іоніце.

Страх перед підйомом "румунського націоналізму", який радо підігрівали радянська, а пізніше й російська верхівка, спричинив спалахи насильства у найбільш прорадянських територіях Молдови – Гагаузії та Придністров’ї.

У Придністров’ї все зрештою вилилося у повноцінне збройне протистояння зі спробою краю вийти зі складу незалежної Молдови. Сепаратисти отримали формальну і неформальну підтримку від Росії. Кульмінацією війни стало пряме втручання російських військ.

Мирна угода, продиктована під прицілом російських гармат, закріпила статус-кво, залишивши конфлікт замороженим (яким він залишається і понині). Румунія тоді оговтувалась від антикомуністичної революції, тому Кишинів залишився із Москвою сам на сам.

У 1994 році прорумунські сили програли вибори. Новий уряд зробив ставку на просування молдавської ідентичності, що на довгі роки поховало рух до об'єднання.

Чи є ті, хто "за"?

У нову епоху уніоністські ідеї в обох державах розвивались по-різному.

В Румунії ці ідеї завжди посідали чинне місце, хоча, як відзначає Тудор Іоніце в розмові з РБК-Україна, Бухарест не форсував цю ідею, побоюючись звинувачень у ревізіонізмі. Замість цього влада зайняла позицію "брата, який завжди прийде на допомогу", намагаючись впливати на свого меншого сусіда обережно.

Про перспективи інтеграції двох країн дуже любив говорити президент Траян Басеску, який обіймав посаду румунського президента з 2004 до 2014 рік. За його каденції було започатковано багато ініціатив, які мали на меті зблизити дві країни.

Румунія стала для багатьох молдован "містком" до ЄС, підтримала Молдову під час політичних криз і дипломатичних конфліктів із Росією. Було значно спрощено механізми отримання румунського громадянства, задяки чому на сьогодні понад мільйон громадян Молдови (зокрема й президентка Мая Санду) і мають румунські паспорти.

До ідеї об'єднання загалом позитивно ставляться усі румунські політичні сили, проте офіційно до своєї програми цю мету включила тільки ультраправа партія AUR, помічена у зв’язках із Росією.

У Молдові "уніоністські" політсили протягом років незалежності послідовно дискредитували себе сумнівними політичними маневрами. Це, за словами Тудора Іоніце, призвело до своєрідного парадоксу.

"Попри постійне зростання прихильників об'єднання з Румунією, жодна "уніоністська" партія не пройшла до парламенту під час останніх електоральних циклів", – каже він в коментарі РБК-Україна.

Навесні 2026 року за об’єднання з Румунією виступали 42% громадян Молдови. Хоча цифра не надто вражаюча, вона показала приріст у майже 10% менш ніж за рік. Не останню роль тут зіграла позиція президентки Маї Санду, яка нині має найбільшу довіру серед громадян.

Санду неодноразово заявляла, що підтримала б об'єднання у разі проведення референдуму. Аналогічну заяву зробив нещодавно міністр закордонних справ Молдови Міхай Попшой.

Хоча команда Санду уникає активного обговорення цієї теми, щоб зайвий раз не лякати частину виборців, ідея завжди залишалася "на столі", зокрема й як своєрідний альтернативний спосіб увійти до ЄС.

Примітно, що коментуючи такий сценарій, єврокомісарка з питань розширення Марта Кос не виказала активних заперечень, лише заявивши, що "це вирішуватимуть самі громадяни".

Фото: президентка Молдови Мая Санду та президент Румунії Нікушор Дан (Getty Images)

Чи можливе возз'єднання і що воно означатиме?

Ситуація Молдови і Румунії по-своєму унікальна, адже в обох країнах присутня певна народна підтримка та політична воля, які формують базу для потенційного об’єднання. Питанням залишається те, як цей базис може бути використаний.

Тудор Іоніце називає два можливих сценарії: "м'який" і дещо радикальніший.

"М'який" сценарій передбачає "об'єднання" двох країн у межах ЄС. Цей сценарій обережно просуває чинна влада, адже підтримка євроінтеграції в Молдові вища, ніж підтримка "уніонізму".

За цих умов обидві держави опинилися б у складі єдиної "європейської родини", що усунуло б більшість бар’єрів, проте не вимагало б політичного злиття.

Радикальніший сценарій передбачав би пряме включення Молдови до складу Румунії. Для України такий сценарій несе як потенційні вигоди, так і певні ризики.

З одного боку, сильніша Румунія стала б кращим партнером, особливо за умови повноцінної інтеграції України до ЄС та НАТО. З іншого боку, таке возз'єднання може роздмухати апетити румунських націоналістів, територіальні претензії яких охоплюють також українську Буковину й частину Одещини.

Хоча Іоніце має оптимістичний погляд на перспективи об’єднання, експерт попереджає, що будь-який із зазначених сценаріїв потребує цілого комплексу передумов.

Насамперед стоїть питання готовності румунського і молдовського суспільств до цього процесу. Важливою залишається й позиція міжнародної спільноти, зокрема готовність ЄС інтегрувати Молдову.

Насамкінець, багато що залежить від України, адже жоден зі сценаріїв об’єднання не буде реалізований, якщо на кордоні з’явиться російська армія.

"Я думаю, що коли румуни та українці по-справжньому пізнають одне одного, ми станемо свідками геополітичного та економічного дива", – каже РБК-Україна Іоніце.

Щоправда, експерт додає: для цього румунам і українцям варто відкинути "історичні образи". А це, як показує практика, зробити не так легко.

***

Україна та Європа зацікавлені в тому, щоб Молдова була остаточно вирвана з російської сфери впливу. Гарантією прозахідного вектора може виступити залучення Кишинева до ЄС. Проте якщо раптом євроінтеграція з якихось причин забуксує, у Молдови є унікальний "план Б".

Питання злиття двох країн уже не вперше порушується в державах на найвищому рівні. Ця тема далеко не маргінальна. Тому, можливо, в середньостроковій перспективі ми й справді зможемо побачити возз'єднання румун по обидва береги Пруту. Історичний період для цього явно сприятливий.

Питання – відповіді (FAQ):

– Чому розмови про об'єднання знову стали популярними?

– Через загрозу з боку РФ та прагнення до безпеки. Для багатьох громадян Молдови об'єднання з Румунією – це найкоротший шлях до ЄС та НАТО, а також гарантія захисту від російського впливу.

– Яка позиція офіційного Кишинева?

– Мая Санду й інші топпосадовці підтримують ідею об’єднання в разі проведення референдуму. Проте влада намагається не форсувати цю тему, щоб не радикалізувати електорат та не провокувати сепаратистів у Придністров’ї.

– Чи готова Румунія прийняти Молдову?

– У Румунії ідея "братерства" є консенсусною для більшості партій. Проте Бухарест діє обережно, щоб уникнути звинувачень у "ревізіонізмі" та зберегти стабільність у відносинах із міжнародними партнерами.

– Як до цього ставиться Україна?

– Для Києва це питання має дві сторони. Сильніша Румунія – надійний союзник у НАТО, але побоювання викликає можливе підживлення румунського націоналізму, який історично мав територіальні претензії щодо українських Буковини та Одещини.

– Чи заважає російський фактор?

– Це головна перешкода. Будь-який рух до об’єднання Кремль розглядає як загрозу, тому Росія використовує заморожений конфлікт у Придністров’ї як "якір", що утримує Молдову від швидкої інтеграції з Бухарестом.