У часи СРСР Голокост ховали за фразою "мирні радянські громадяни", щоб знищити ідентичність жертв. Тим часом з євреїв створювали внутрішнього й зовнішнього ворога.
Про це в інтерв'ю для РБК-Україна розповів історик Віталій Нахманович.
Експерт нагадав, що Голокост - це не "чужа", а українська історія.
Адже "коли ми не ділимо жертв на своїх і чужих, а пам'ятаємо всіх" - самі стаємо сильнішими.
Нахманович повідомив, що в цілому "Голокост забрав життя понад шести мільйонів євреїв у Європі".
"Серед яких щонайменше півтора мільйона - на українських землях", - уточнив науковець.
Так, у Бабиному Яру в Києві "лише за два дні вересня 1941 року було вбито понад 33 тисячі людей".
"Радянський Союз намагався забрати й стерти пам'ять про трагедію, але це зробити не вдалося. Сьогодні пам'ять про минуле нагадує: забувати уроки історії небезпечно для всіх поколінь", - наголосив історик.
Нахманович розповів, що офіційно (хоч і не "декларовано публічно") за радянських часів існували "національні відсоткові норми":
Як приклад він нагадав історію відомого радянського поета Расула Гамзатова, який у своїх спогадах ділився, як "приїхав вступати до літературного інституту в Москву".
"Здає документи, і його питають "Ви хто за національністю?". Він каже: "Я аварець". "Аварець - це абхазець?". "Ні, аварець - це аварець". "Даруйте, - кажуть йому, - але на вашу національність рознарядки немає", - розповів історик.
Така ситуація, за його словами, стосувалась і євреїв.
"Євреї були найбільш урбанізованою нацією в Радянському Союзі. Прагнення до вищої освіти, як і в будь-яких міських жителів, у євреїв було високим. Але люди стикалися з цією проблемою", - визнав науковець.
Нахманович поділився також історією власної мами, яка закінчила вечірній КПІ (оскільки на денний її не взяли) і працювала у проектному інституті легкої промисловості.
"Якось одна колега, українка, спитала її: "Оце правду кажуть, що в цей інститут беруть лише євреїв?". Мама відповіла: "Ти помиляєшся, це просто єдиний інститут, куди євреїв взагалі беруть", - розповів він.
Крім того, євреїв не брали на певну роботу.
"Наприклад у Києві дуже небагато було проектних інститутів, куди дозволяли брати на роботу євреїв. Напевно, всі вони носили "стратегічний характер" і влада боялася "агентів світового сіонізму", - повідомив фахівець.
Насамкінець історик наголосив, що "радянському режиму треба було культивувати ворожнечу між різними народами".
"Тому замовчувалися трагедії. Натомість поширювалися байки, наприклад, про "євреїв, які воювали в Ташкенті" та "українців - карателів і фашистських посіпак", - пояснив Нахманович.
Головним при цьому було, за його словами, "щоб українці і євреї ніяк не могли об'єднатися в протистоянні радянській владі".
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як українці рятували євреїв від нацистів під страхом смерті.
Крім того, ми пояснювали, чому репресії проти євреїв з боку нацистів в Україні почалися ще до Бабиного Яру.
Читайте також про гоніння на науку - як євреїв у СРСР витісняли з професій та культури.