Невидима сила танцполу: історія аудіоінженера, який створював атмосферу в знакових клубах України
Іван Бабенко – аудіоінженер із Києва з понад 25-річним досвідом у сфері професійного звуку, який брав участь у реалізації низки знакових клубних і ресторанних проєктів України, серед яких Sky Bar Kyiv, CHI by Decadence House, HEAVEN Kyiv, Split Lviv та інші. Його ім’я рідко звучить публічно, хоча саме від таких людей великою мірою залежить те, яким буде простір для гостя: просто гучним чи по-справжньому живим. РБК-Україна розповідає докладніше про ключові проєкти Івана Бабаенка та його підхід до формування звуку.
Від технічної ролі до формування середовища
Професійний шлях Івана Бабенка починався у київських клубах початку 2000-х, де він працював у технічних командах і з часом перейшов до ролі технічного директора. У різні роки він відповідав за звукові рішення в таких закладах, як Propaganda, Patipa та D.Lux, тобто у закладах, що у той період фактично задавали ритм нічному життю столиці.
Саме в цьому середовищі сформувалося його ключове професійне переконання, яке згодом стало основою всієї подальшої роботи: клубний звук не можна зводити до окремої функції. Якщо на концертному майданчику звук рухається від сцени до слухача, то в клубі людина перебуває всередині простору, постійно змінює точку сприйняття і відчуває музику не лише слухом, а й тілом.
З роками ця ідея перестала бути лише робочим принципом і перетворилася на цілісний підхід, який Бабенко послідовно втілював у своїй практиці.
Проєкти, що задавали рівень
Подальший етап його кар’єри пов’язаний із роботою над об’єктами, які мали помітний вплив на клубну та ресторанну індустрію України. Разом із командою Grande Rent Engineering він реалізовував проєкти повного циклу, що охоплювали не лише концепцію, а й запуск і подальшу роботу систем у реальних умовах.
Серед них Sky Bar Kyiv, HEAVEN Kyiv, Decadence House Summer Terrace, THE LAB, Split Lviv та CHI by Decadence House. Це були різні за характером простори, але кожен із них вимагав точного індивідуального рішення, оскільки мав власну архітектуру, власний темп життя і свою аудиторію.
Особливе місце серед них займає Split Lviv – один із найбільш впізнаваних розважальних просторів у центрі Львова. Робота над ним відбувалася поетапно: від окремих форматів до повноцінного нічного клубу, який згодом став одним із ключових розважальних майданчиків міста. У цьому випадку важливо було не просто облаштувати простір, а зрозуміти, яким він має бути зсередини, як він має звучати, як має тримати енергію і як працювати на настрій.
Ще однією знаковою локацією став CHI by Decadence House – простір, який для української клубної сцени став символом масштабу, амбіції та високої планки. Тут значення мала не лише якість звуку, а його точність, щільність і рівномірність у всьому залі, що було критично важливим для виступів міжнародних артистів і проведення подій топового рівня. У таких закладах звук уже не може залишатися другорядним елементом, він стає частиною репутації самого місця.
Логіка, яка відрізняє
У роботі над цими проєктами роль Івана Бабенка виходила далеко за межі звичного "налаштування звуку". Його підхід передбачав роботу з простором як із цілісною системою, що включає аналіз приміщення, побудову логіки розміщення, інтеграцію звуку і світла, а також запуск і подальшу адаптацію системи до реальної роботи закладу.
Однією з ключових рис цього підходу стала відмова від суто концертної логіки побудови звуку. Замість фронтальної моделі, де звук рухається в одному напрямку, Бабенко працює з більш просторовим принципом, у якому звук не просто подається в зал, а фактично збирає сам зал в єдине середовище і спрямовується до центру танцполу.
Саме це змінює характер сприйняття. Відвідувач уже не слухає музику з певної точки, а ніби опиняється всередині неї. Для клубного простору це має принципове значення, адже коли звук працює точно, людина не аналізує його окремо, вона просто відчуває, що все відбувається правильно.
Більше, ніж технічна робота
Історія Івана Бабенка – це історія фахівця, для якого звук ніколи не був просто завданням, яке потрібно виконати. У його роботі він стає частиною архітектури, емоції та динаміки простору, і саме тому його внесок неможливо звести лише до обладнання чи схем.
Є професії, результат яких одразу видно. А є такі, чия робота проявляється лише у відчуттях. У клубному середовищі саме ці відчуття визначають усе. І коли вони зібрані правильно, людина не аналізує, чому їй добре в цьому місці. Вона просто залишається довше, повертається знову і пам’ятає цей простір навіть тоді, коли музика давно стихла.