Schlörwagen свого часу збентежив світовий автопром. Якби концептуальний вен сподобався німецьким автомобілістам, можливо, сьогодні ми б з вами їздили на інших автівках.
Про те, чому концепт з передовим типом кузова не потрапив на конвеєр, читайте в матеріалі РБК-Україна.
Schlörwagen, розроблений німецьким інженером Карлом Шльором у 1930-х роках, називають одним з перших прототипів аеродинамічного автомобіля. У нього справді обтічна форма, натхненна профілем крила літаків (коефіцієнт аеродинамічного опору – всього 0,186).
Але чомусь ніхто не говорить про те, що він був одним з перших у світі (чи таки першим?), в кого салон займає всю ширину машини. Та ще й до того ж – з вагонним компонуванням.
Вперше Schlörwagen, названий за прізвищем конструктора, був представлений публіці на Берлінському автосалоні у 1939 році.
Головною ідеєю автора проекту було зробити машину, добре пристосовану до тривалого руху швидкісними автобанами – у середині 1930-х їхня мережа в Німеччині вже була доволі розвиненою. Тому вся конструкція була підпорядкована обтічності кузова.
Кузов концепта отримав аеродинамічну форму, причому обтічна оболонка накривала і двигун, і колеса – такого раніше, здається, не робив ніхто. Салон у такий спосіб став незвично широким, адже його не "обрізали" з боків підніжки і крила.
В довжину машина теж вийшла чималенькою, в колісній базі (2600 мм) помістилося аж три ряди сидінь. Щоправда, в передньому було тільки одне крісло – водійське, адже з боків від його ніг розміщувалися передні колеса з підвіскою. Натомість два задні дивани містили по три пасажири кожен – і сиділи всі досить вільно.
Оскільки Schlörwagen був побудований на шасі задньомотрного Mercedes-Benz 170H, двигун, трансмісія і ведучі колеса були ззаду. Його довжина становила 4,33 м, ширина – 2,10 м, а висота – 1,48 м.
Були проведені порівняльні випробування цього ходового концепта і його технічного донора – серійного Mercedes 170H. І результати були дуже показовими.
По-перше, Schlörwagen вийшов на 250 кг важчим – хоча мав алюмінієвий кузов, а в "Мерседеса" кузов був на архаїчному дерев’яному каркасі.
Але при тому важчий і більший за розмірами Schlörwagen завдяки аеродинамічній формі міг розвивати швидкість до 135 км/год, що було майже на 20 км/год більше, ніж у стандартного Mercedes 170H. Крім того, концепт споживав менше пального – 8 л/100 км проти 11 л/100 км.
При тому що Schlörwagen отримав позитивні відгуки автомобільної преси (принаймні, її частини) і гучну прем’єру на Берлінському автосалоні, споживачі новинку не оцінили.
Громадськість назвала машину дивною на вигляд (і це ще найм’якіша з характеристик), і подальшого розвитку аеродинамічна ідея тоді не отримала.
Після випробувань, вже в ході Другої світової війни, експериментальний автомобіль зберігався у Німецькому аеродинамічному центрі в Геттінгені.
У 1942 році інженери встановили на Schlörwagen трофейний радянський авіаційний двигун М-11 потужністю 130 к.с. і штовхаючий авіаційний гвинт. Тестові заїзди показали певні результати, але цей проект був насправді дивним і розвитку він тим більше не отримав.
Після завершення Другої світової війни територія Німецького аерокосмічного центру в Геттінгені потрапила до окупаційної зони Великої Британії. Сам Карл Шльор робив кілька спроб забрати свою машину зі складу зберігання, але йому було відмовлено.
В останнє прототип бачили 1948 року. Потім автомобіль був переданий британській військовій адміністрації і його сліди загубилися – прототип зник.
Дивно, що про Schlörwagen згадують як про машину з майже ідеальною обтічністю, але не говорять про її новаторську сутність у сенсі раціонального використання простору кузова.
Так чи інакше, Schlörwagen залишається одним із найунікальніших автомобілів в історії, демонструючи, наскільки сміливими і далекоглядними могли бути інженери у пошуках конструкцій майбутнього.
Нещодавно РБК-Україна поділилося інформацією про те, які шини підійдуть для їзди розбитими дорогами
Також нещодавно РБК-Україна розповідало, як неправильний бензин впливає на автомобіль та яким чином можна виправити ситуацію.