Наступна зима без права на помилку: які виклики стоять перед енергетикою

Підготовка до зими 2026/2027 в Україні офіційно стартувала із затвердженням Національного плану стійкості, який передбачає залучення 5,4 млрд євро міжнародної допомоги. Про те, як уряд планує захистити критичну інфраструктуру та чи вистачить ресурсів для громад - читайте в матеріалі РБК-Україна.

Головне:

• Ціна виживання. Україна закликала партнерів надати 5,4 млрд євро на невідкладну підготовку енергосистеми до наступної зими
• Нова модель захисту. Громади зобов’язали створити автономні енерговузли, які зможуть працювати незалежно від централізованої мережі під час блекаутів
• Газова пастка. Рекордно низькі запаси газу в сховищах та дефіцит фінансування ставлять під загрозу стабільне проходження опалювального сезону
• Борговий колапс. Заборгованість перед "Укренерго" сягнула 45 млрд гривень, що фактично паралізує розвиток маневрової генерації в умовах війни
• Тіньовий вплив. Повернення "смотрящих" та управлінський хаос на стратегічній ЦЗФ можуть залишити державні ТЕС без вугілля
• Критичний дедлай. 31 березня спливає термін дії прайс-кепів на ринку електроенергії, що створює ризики для стабільного імпорту світла з ЄС

Нова модель стійкості: як громади готуються до зими

Підготовка до зими 2026/2027 в Україні стартувала задовго до завершення поточного опалювального сезону.

Після масованих атак на енергетику, проблем із теплопостачанням у частині міст і потреби тримати в резерві дедалі більше автономних рішень держава фактично переходить до нової моделі планування: не просто ремонтувати пошкоджене, а вибудовувати стійкість регіонів і громад до будь-якого сценарію.

При цьому на міжнародному рівні Україна вже окреслила і фінансову потребу цієї підготовки: Денис Шмигаль у Брюсселі закликав партнерів надати 5,4 млрд євро з ширшого пакета підтримки обсягом 90 млрд євро для реалізації невідкладних і середньострокових пріоритетів у сфері стійкості.

На початку року РНБО затвердила Національний план стійкості України на 2026/2027 роки для підтримки енергосистеми та гарантованого постачання електроенергії, води і тепла. Ключова логіка підготовки проста: країна має одночасно посилити захист критичної інфраструктури, наростити автономність громад і розподілити ризики між різними типами генерації. Саме на це зараз орієнтують регіони.

За даними уряду, області мають визначити об’єкти, які потребують першочергового захисту та автономного живлення, скласти покрокові плани з термінами виконання, порахувати потребу в обладнанні, ресурсах і фінансуванні. Окремий акцент - на розподіленій електричній і тепловій генерації, а також альтернативних джерелах живлення для критичної інфраструктури.

Частина регіонів уже представила свої рішення. Спочатку плани подали Київська, Закарпатська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька області та Київ, а згодом ще сім областей, серед яких Чернігівська, Сумська, Харківська, Полтавська, Черкаська, Вінницька та Одеська.

У фокусі - не загальні декларації, а конкретні кейси: фізичний захист об’єктів, резервні джерела живлення, децентралізована теплова генерація, автономні енергетичні вузли для критичної інфраструктури. Водночас частина планів ще потребує доопрацювання, а отже головним питанням стає швидкість переходу від презентацій до практичної реалізації.

Захист об’єктів та імпорт з ЄС: головні виклики сезону

Головний виклик залишається незмінним: Росія, ймовірно, і надалі битиме не лише по генерації, а й по мережах, підстанціях, системах водопостачання та тепловій інфраструктурі.

Саме тому уряд прямо говорить про необхідність комплексного захисту - поєднання ППО і РЕБ з фізичним укріпленням об’єктів, створення стратегічних резервів обладнання, швидкого відновлення після ударів та розвитку автономних кластерів, які можуть працювати незалежно від великої системи.

Окремий напрям - подальша інтеграція з європейською енергосистемою і розширення можливостей імпорту електроенергії з ЄС до 3,5 ГВт.

Однак поряд із ракетною загрозою є й інші ризики - управлінські. І минулорічна ситуація навколо "Укренерго" це добре показала. Наглядова рада компанії публічно заявляла про перешкоджання її роботі з боку акціонера, вказувала на багатомісячний корпоративний конфлікт, який, за її оцінкою, загрожував фінансовій стабільності компанії, залученню міжнародного фінансування та підготовці до нового осінньо-зимового періоду.

У заяві також ішлося, що зміни в корпоративному управлінні без консультацій з кредиторами продовжили технічний дефолт і ускладнили реструктуризацію "зелених" облігацій. Для енергосектору це важливий урок: навіть за наявності планів, ресурсів і зовнішньої підтримки системні конфлікти в управлінні критичною інфраструктурою здатні прямо вдарити по стійкості галузі.

Газ та прайс-кепи: фінансові ризики енергосистеми

Ще один великий виклик у підготовці до зими 2026/2027 - накопичення достатніх запасів газу. Наприкінці зими 2025/2026 у підземних сховищах залишилося лише 4-6 млрд кубометрів газу проти 8-10 млрд у попередні роки, що суттєво ускладнює вихід на цільовий рівень 13-15 млрд кубометрів до 1 листопада.

Ситуацію ускладнюють і фінансові обмеження: для закупівлі необхідних обсягів імпортного ресурсу бракує сотень мільйонів доларів.

Окремої уваги потребує питання прайс-кепів, строк дії яких спливає вже 31 березня 2026 року. Саме збереження чинного рівня граничних цін - 15 000 грн/МВт-год на ринку "на добу наперед" і внутрішньодобовому ринку та 16 000 грн/МВт-год на балансуючому ринку - ринок розглядає як одну з базових умов стабільної підготовки до зими.

У ситуації пошкодженої інфраструктури та дефіциту генеруючих потужностей передбачувані цінові межі важливі не лише для комерційної рівноваги, а й для фізичної стійкості системи: вони дають змогу зберігати економічний сенс імпорту електроенергії з ЄС, підтримувати баланс на ринку та створюють більш зрозумілі умови для інвестицій у нову розподілену і маневрову генерацію, зокрема когенераційні установки.

Повернення до жорсткіших обмежень напередодні зими стало б для ринку додатковим фактором дестабілізації.

Боргова криза та конфлікти в управлінні "Укренерго"

Не меншою проблемою залишаються і борги на балансуючому ринку, які вже набули системного характеру.

Заборгованість учасників балансуючого ринку перед “Укренерго” наприкінці лютого 2026 року сягнула рекордних 45,19 млрд грн, тоді як борг самого оператора системи передачі перед учасниками ринку зріс до 26,62 млрд грн.

Такий фінансовий дисбаланс напряму б’є по сегментах, які особливо потрібні системі в умовах війни, - маневровій генерації та системах накопичення енергії.

Саме ці технології мають швидко покривати дефіцит потужності, реагувати на пікові навантаження і підсилювати стійкість мережі, однак за умов хронічних неплатежів інвестори та оператори отримують значно менше стимулів вкладати кошти в нові проєкти.

Криза у вугільному секторі: загроза для державних ТЕС

Дана ситуація потребує перегляду підходів до державного управління державними активами потребує вся енергетична галузь. Накопичені проблеми є як у державному вугільному секторі, так і в державній генерації.

Ворог зруйнував значну частину активів "Центренерго", а сама компанія останні роки перебуває в центрі скандалів, пов’язаних із підрядниками та ефективністю управління.

Ситуація з державними шахтами виглядає ще складніше - подекуди вона наближається до критичної. Саме тут експерти фіксують системні, глибинні проблеми, які напряму впливають на енергетичну безпеку країни.

Тому важливо забезпечити належну роботу вугільної галузі, бо теплова генерація, яка підтримує енергосистему в найскладніші моменти, потребує стабільного постачання палива.

Тут варто звернути увагу на ситуацію навколо Центральної збагачувальної фабрики (ЦЗФ) "Червоноградська", від якої залежить повноцінне постачання вугілля із шахт Львівсько-Волинського басейну на державну теплову генерацію.

За оцінками джерел у галузі, підприємство опинилося в глибокій кризі: йдеться про непрозорий контроль, збої в роботі, ризики для збагачення та постачання вугілля, борги із зарплати і загрозу зупинки. Якщо ця ситуація не буде врегульована, вона може стати ще одним фактором ризику для підготовки державних ТЕС до наступного опалювального сезону.

Ситуація виглядає значно глибшою і небезпечнішою. На підприємстві фіксуються "нездорові процеси", зокрема повернення практик так званих "смотрящих", які нібито напряму втручаються в роботу і блокують управлінські рішення. Це вже створює реальні ризики остаточної зупинки не лише самої фабрики, а й суміжних виробничих ланцюгів, застерігають фахівці. І наслідком може стати різке загострення соціальної ситуації в регіоні та зрив підготовки до опалювального сезону.

Експерти стверджують: без стабільної роботи шахт Львівсько-Волинського басейну практично неможливо забезпечити надійну підготовку до зими. В умовах, коли значна частина вугілля зосереджена в Дніпропетровській області, до якої наближається лінія фронту, західний вугільний кластер стає критично важливим елементом енергетичної безпеки. Водночас сьогодні він фактично паралізований і перебуває в заручниках ситуації навколо Червоноградської ЦЗФ.

Це питання вже виходить за межі окремого підприємства і потенційно має розглядатися на рівні Ради національної безпеки.

"Рішення про повернення фабрики під ефективне державне управління і розблокування роботи державних шахт має стати предметом розгляду РНБО. Інакше всі плани стійкості можуть виявитися формальністю: державні ТЕС залишаться без вугілля, а державний вугільний сектор - у стані катастрофи", - коментують джерела з галузі.

Екзамен на витривалість: три головні завдання для енергетики

Фактично Україна входить у новий цикл підготовки до зими з трьома великими завданнями: відновити пошкоджене, захистити те, що працює, і створити резерв там, де централізована система може не витримати удару. Часу для цього небагато.

І від того, наскільки швидко держава, громади та енергокомпанії перейдуть від планів до реалізації, залежатиме не лише стабільність енергосистеми, а й здатність країни пройти ще одну воєнну зиму без масштабних провалів.