Попри високий рівень тривожності та втому від війни, більшість українців не втрачають відчуття сенсу життя і продовжують морально триматися.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Антон Грушецький.
За його словами, сьогодні менше половини українців задоволені своїм життям, однак під час війни люди змінили систему координат. Багато хто порівнює власне становище з тими, хто воює на фронті, і це допомагає інакше оцінювати реальність.
Соціолог зазначив, що за даними опитувань понад 60% українців продовжують відчувати себе щасливими, і цей показник за останні роки суттєво не змінився. Також більшість респондентів відповідають, що бачать сенс у своєму житті, попри всі труднощі.
Джерелами внутрішньої мотивації для людей стають різні речі: служба в Силах оборони або участь рідних у захисті країни, відчуття корисності своєї роботи - зокрема у лікарів, вчителів, енергетиків, - а також підтримка родини та усвідомлення спільної відповідальності.
Грушецький наголосив, що втома від війни не означає готовності до капітуляції. За його словами, українці чітко розрізняють ці поняття і не готові здаватися, адже усвідомлюють, що перебувають на боці добра та продовжують чинити опір агресору.
Додатково психологічну стійкість підтримують гумор і здатність суспільства адаптуватися до складних умов. Саме відчуття сенсу у власних діях, за словами соціолога, залишається ключовим фактором, який зміцнює як окремих людей, так і українське суспільство загалом.
Раніше РБК-Україна писало, що результати опитування КМІС, які показують падіння довіри українців до США як держави-партнера на тлі збереження позитивного ставлення до американців. Водночас Європейському Союзу українці довіряють більше, хоча й із помітним скепсисом. Соціологи фіксують парадокс: більшість підтримує вступ України до ЄС, але повністю Євросоюзу довіряє лише близько половини громадян.
Також ми розповідали, що більшість українців підтримують українську як єдину державну мову та виступають проти офіційного статусу російської. Водночас суспільство найбільше схвалює модель "лагідної українізації" - із обов’язковою українською в державі й освіті, але без тиску на мову спілкування в побуті.