Мільйони на пальне. Хто насправді заробляє на кешбеку – держава, бізнес чи українці

Як паливна криза народила новий інструмент

Запуск паливного кешбеку 20 березня 2026 року став прямою реакцією на глобальний ціновий шок. Після загострення ситуації в Перській затоці та військових операцій за участю США та Ізраїлю проти Ірану ціни на нафту вийшли на чотирирічні максимуми, перевищивши позначку у 100 доларів за барель. Дизель на українських АЗС сягнув 95 грн за літр, а прогнози малювали ще похмуріші сценарії.

Уряд опинився перед класичним вибором: регулювати ціни – або знайти новий механізм підтримки попиту. Досвід 2022 року, коли жорстке обмеження цін призвело до масштабного дефіциту пального, був занадто свіжим.

За словами міністра економіки Олексія Соболева, саме це змусило відмовитися від регулювання на користь компенсаційного механізму. Зниження акцизів – ще один варіант, яким скористалися Австрія та Італія – в Україні виявився неприйнятним: акцизи є ключовим джерелом фінансування оборонного бюджету.

Так з'явився "єБак". Це неофіційне прізвисько програми, що нараховує від 5% до 15% компенсації залежно від виду пального при безготівковій оплаті на АЗС, що стали учасниками програми.

Ставки паливного кешбеку на 20 березня – 1 травня 2026 року:

• Дизельне пальне: 15% (до 11 грн/літр);
• Бензин: 10% (до 7 грн/літр);
• Автогаз (LPG): 5% (до 2 грн/літр).

Згідно з постановою Кабміну, нарахування кешбеку отримувачам у 2026 році припиняється з 1 травня 2026 року, виплата за квітень здійснюється у травні. При цьому кошти, вже зараховані на спеціальні рахунки "Національного кешбеку", можна використовувати до 30 червня 2026 року. Заступник міністра економіки Віталій Кіндратів уточнив, що 30 червня – це не дата завершення самої програми, а граничний термін використання вже нарахованих коштів.

Програма паливного кешбеку передбачає найбільшу компенсацію на дизель (Інфографіка РБК-Україна)

Цифри, що вражають: підсумки роботи програми

Кешбек на пальне – лише останній епізод куди ширшої програми "Зроблено в Україні", запущеної ще у вересні 2024 року. Статистика, яку уряд Мінекономіки оприлюднило наприкінці березня, справляє враження: майже 4,9 млн активних користувачів, загальний обсяг виплат – понад 6,7 млрд грн.

З 27 березня уряд розпочав черговий раунд виплат – кешбек за січень. У березні уряд додатково виділив 2,1 млрд грн з резервного фонду понад заплановані 700 млн грн у бюджеті-2026. Це свідчить: програма коштує значно більше, ніж первісно закладено.

У Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства, своєю чергою, наголошують: програма забезпечена необхідним ресурсом і "працює у плановому режимі". У відповіді на запит РБК-Україна там пояснили, що перехід з 1 березня на диференційовану модель нарахування кешбеку – 15% на непродовольчі товари та 5% на продукти харчування – дозволяє "більш точно спрямовувати бюджетний ресурс" і підвищує ефективність без збільшення загального обсягу фінансування.

"Бачимо, що кешбек впливає на споживчу поведінку громадян – більше українців обирають українське", – запевняє міністр Соболев. Дані роздрібної торгівлі підтверджують тренд на зростання споживацької активності українців: у січні-лютому 2026 року оборот роздрібної торгівлі зріс на 10,5% порівняно з аналогічним періодом 2025-го. Такі дані наводить Держстат.

Як уточнили в пресслужбі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства у відповіді на запит РБК-Україна, станом на зараз орієнтовно за програмою кешбек на пальне нараховується близько 20 млн грн щодня, тобто 600 млн грн на місяць. Це відповідає прогнозним параметрам, запевнили в міністерстві.

Уряд витратив за програмою Національного кешбеку близько 7 млрд грн (Інфографіка РБК-Україна)

Де ще працює національний кешбек

З 1 вересня 2024 до кінця лютого 2026 року програма Національний кешбек функціонувала з фіксованою ставкою 10% на всі товари з маркуванням "Зроблено в Україні", що перевіряється сканером штрих-коду. Кешбек нараховувався на спеціальну картку та міг витрачатися на комунальні послуги, транспорт, медицину, спорт і харчування.

Проте з 1 березня 2026 програма перейшла на диференційовану модель: 15% на непродовольчі товари українського виробництва, а також тверді та м'які сири, окремі категорії бакалії та одяг у сегментах із часткою імпорту понад 35%; 5% – на більшість продуктів харчування та товари для саду й аптеки. З 20 березня 2026 до 1 травня діє тимчасовий паливний компонент.

Географічно програма покриває всю Україну через мережу банків-партнерів та застосунок Дія. Участь є добровільною як для громадян, так і для торгових мереж. Великі рітейлери – АТБ, Сільпо, NOVUS – входять до числа основних учасників.

Ефект для економіки: що отримала країна

Найочевидніший вимірюваний ефект від програми Національний кешбек – зростання частки безготівкових розрахунків. За перший тиждень паливного кешбеку безготівкові платежі на АЗС зросли на 12%. Кожна така транзакція автоматично фіксується податковою, що збільшує надходження роздрібного акцизу та податку на додану вартість (ПДВ).

Згідно з опитуванням Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД), у харчовій промисловості позитивний вплив програми на свій бізнес відзначили 40,3% підприємств. Оцінки поліграфічної галузі (25%) та виробників тканин, одягу і взуття (23,2%) також вищі за середні по вибірці. При цьому споживчі уподобання українців зсунулися: частка вітчизняних товарів у середньому чеку зросла.

Масштаб фіскального ефекту конкретизує Мінекономіки: загальний обсяг операцій, за якими з початку дії програми виплачено кешбек, перевищив 73 млрд грн. За підрахунками міністерства, з кожної гривні, витраченої на продукцію українського виробництва, 40% повертається до держбюджету у вигляді податків і зборів.

Дані ритейлерів підтверджують перерозподіл попиту. За дослідженням Асоціації ритейлерів України та компанії Num8erz, продажі вітчизняних продовольчих товарів – учасників програми – зросли на 9,5% у кількісному вираженні. Мережа "Аврора" фіксує аналогічну картину: товари, включені до "Національного кешбеку", продаються приблизно на 9% краще, ніж ті, що до програми не входять.

Ще один неочевидний ефект: 75% виплаченого кешбеку, за твердженням Мінекономіки, українці направляють на оплату комунальних послуг. Це перетворює програму на непряму субсидію для енергопостачальників. Тобто держава підтримує ліквідність енергетичних компаній через гаманці громадян.

Хто справді отримав вигоду

Споживачі – найочевидніші, але не єдині вигодонабувачі цієї програми. Наприклад, для власників дизельних автомобілів реальна ціна пального завдяки кешбеку опускається умовно з 90 грн до 80 грн за літр. Пенсіонери, безробітні та малозабезпечені сім'ї здебільшого скерували додаткові 500-1000 грн на комуналку.

Проте Гліб Вишлінський з Центру економічної стратегії зауважує: в умовах бюджетного дефіциту субсидування власників автомобілів, особливо преміум-класу, – сумнівний пріоритет. Максимальний ліміт отримують ті, хто більше витрачає на пальне, тобто заможніші водії.

Великий рітейл і паливні мережі – беззаперечні переможці. Великі оператори АЗС отримують конкурентну перевагу над "сірим" ринком: держава фактично субсидує їхній збут за умови повної прозорості та роботи в легальному полі.

За підрахунками галузевого видання "НафтоРинок", напередодні старту до програми приєдналися 2282 АЗС – близько 43,5% від усіх ліцензованих станцій. Серед учасників – практично всі великі мережі: "Укрнафта"; OKKO; WOG; Amic Energy тощо. За твердженням Мінекономіки, станом на 7 квітня в програмі вже працювало майже 190 мереж АЗС – від великих до локальних.

Загалом, за даними дослідження ІЕД, позитивний вплив програми відзначили 30,8% підприємств середнього бізнесу та 31,5% великого. Тоді як серед малих підприємств цей показник складає лише 3,3%.

Аналогічні оцінки бізнес має і щодо ефекту програми "зимової підтримки", в межах якої кошти у розмірі 1000 грн отримали понад 17 млн осіб. "Дизайн цієї програми, за очікуваннями бізнесу, скоріше не орієнтований ані на малі (3,3% позитивних очікувань), ані на мікропідприємства (3,2%). Тож це не є інструментом підтримки цих сегментів", – пояснювала виконавча директорка ІЕД Оксана Кузяків.

Головні бенефіциари програми паливного кешбеку – мережі АЗС (Інфографіка РБК-Україна)

У Мінекономіки із такою оцінкою не погоджуються. У відповіді РБК-Україна там наголосили, що програма "відкрита для всіх підприємств, які працюють у правовому полі": виробники будь-якого розміру – від мікробізнесу до великих компаній – можуть долучитися незалежно від системи оподаткування. Водночас для ритейлерів передбачено обов’язкову умову: робота на загальній системі оподаткування та видача фіскальних чеків. Саме ця вимога де-факто залишає більшість дискаунтерів і малих торговців за межами програми. У міністерстві це пояснюють необхідністю "спрямовувати держпідтримку у найбільш легальний сегмент економіки".

Зі свого боку, держава отримує одразу кілька вигод:

• детінізацію роздрібного ринку;
• збереження акцизних надходжень для оборонного бюджету;
• підтримку ліквідності комунального сектору.

Ризики та скептики

Критики програми вказують на кілька принципових проблем. По-перше, Україна імпортує близько 90% нафтопродуктів – тобто держава субсидує споживання переважно імпортного ресурсу, витрачаючи валютні резерви. По-друге, кешбек стимулює споживання, а не виробництво й інвестиції – порівняно зі зниженням ПДВ для українських виробників чи цільовими грантами він дає нижчий мультиплікативний ефект. По-третє, в умовах дефіциту бюджету, який у 2026 році перевищує 2 трлн грн, кожна виплата конкурує з витратами на оборону.

"Я би сприймав цю програму як інструмент, який дозволяє уникнути значного зменшення продажів пального, що несе в собі ризики зменшення надходжень податків від цього продажу", – зазначив доктор економічних наук Ярослав Жаліло.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко прогнозує такі наслідки впровадження програми для економіки:

1. Втрата до 7,5 млрд грн бюджетних коштів за півтора місяця для воєнної економіки та за дефіциту у 400 млрд грн посилить макроекономічну нестабільність в країні через знецінення національної грошової одиниці та стимулюватиме інфляційні процеси, що не тільки повністю нівелює ефект кешбеку для споживачів, але додатково спустошить їх кишені.

2. Стимулюватиметься попит на моторне паливо у період коли його необхідно економити. Більше виграють заможніші споживачі, що можуть собі дозволити більше переміщатися авто.

3. Фактично український платник податків субсидуватиме попит на імпорт, тобто іноземних видобувників та переробників нафти, адже Україна більше 90% нафтопродуктів імпортує.

4. Зниження рівня конкуренції з подальшим зростанням цін для споживачів, оскільки дискаунтери не можуть собі дозволити дорогі цифрові системи та програмні продукти інтеграції із банками, програми лояльності, а головне не мають лобістського ресурсу, яким володіє преміум-клас.

Фінансовий амортизатор чи системна помилка?

В цілому Національний кешбек – це складний компроміс між кількома суперечливими цілями. Він одночасно є інструментом соціального захисту, механізмом детінізації ринку та засобом непрямої підтримки комунального сектору. В умовах повномасштабної війни і неможливості знизити акцизи програма виконує роль "фінансового амортизатора" – дозволяє країні пройти пік цінової кризи без зупинки логістики.

Тут переможці очевидні: великі торгові мережі та АЗС отримали конкурентну перевагу і приріст обороту за рахунок бюджету; держава зберегла акцизні надходження для армії та підвищила рівень безготівкових розрахунків; "Нафтогаз" та комунальники отримали непряму підтримку ліквідності. Споживачі отримали реальну, хоча й диференційовану знижку – більшу для власників дизельних автомобілів і заможних покупців.

Програма, однак, має чіткі межі ефективності. Для малого бізнесу вона практично недоступна. Стимулювання споживання імпортного ресурсу тисне на валютні резерви. А 75% виплат, які йдуть на комуналку, перетворюють кешбек на форму соціальної допомоги, а не інструмент економічного зростання.

Після 1 травня 2026 року – коли паливний компонент Національного кешбеку завершить дію – ринок знову опиниться один на один з глобальною кон'юнктурою. Якщо ситуація на Близькому Сході не стабілізується, уряду знову доведеться шукати нові механізми підтримки. Питання в тому, чи спрямує держава кошти на точкові структурні реформи – зниження регуляторного навантаження на переробників, інвестиційні стимули, заміщення імпорту – чи продовжить роздавати "кешбек-ін'єкції", відкладаючи болючі рішення на потім.

У Мінекономіки відповідь на це питання поки що відкрита. У відповіді РБК-Україна там пояснили: кешбек на пальне від початку задумувався як тимчасовий інструмент на період зовнішнього цінового шоку, а рішення про продовження "залежатиме від економічної доцільності та актуальності підтримки". Водночас чиновники вказують на ключову перевагу: держава вже має випробувану цифрову інфраструктуру, яка дозволяє "швидко адаптувати параметри підтримки залежно від ринкової ситуації". Тобто, якщо ціни злетять знову – механізм можна запустити повторно без тривалої підготовки.

Допоки вибір між популізмом і реформою залишається невирішеним, Національний кешбек продовжуватиме виконувати свою роль – зручного інструменту, який водночас справді допомагає людям і дає уряду час.