Ці машини були предметом жадання драйверів кількох поколінь по всьому світу – навіть тих, хто розумів усю недосяжність цієї мрії і ніколи не бачив цих неймовірних машин на власні очі. Розбираємось, чи справді масклкари були настільки крутими і чи доступні вони сьогодні.
Про одну з відмерлих гілок американського автопрому читайте в матеріалі РБК-Україна.
Маслкар – одне з чарівних слів, які знають всі фанати автомобільної справи. Muscle cars (від англ. м’язисті автомобілі) – це особливий клас авто, який виник у США в середині XX століття. В Америці з часом вони стали символом швидкості, потужності та бунтарського духу, а для решти світу це був приклад доступної машини з потужним двигуном і високими динамічними характеристиками. Автомобільні експерти бачили в них дещо третє, не зовсім невтішне для самих машин та їхніх творців, але про все по порядку.
Основною ідеєю таких машин було поєднання відносно компактного – за американськими мірками – кузова та великого потужного двигуна, що забезпечувало машині видатну динаміку. З іншого боку, за загальною традицією тодішнього американського автопрому маслкари відрізнялись посередньою керованістю і такими собі гальмами.
Наголошуємо, що це не були спортивні автомобілі у європейському розумінні. Справа у тому, що конструювали їх за тими ж принципами, що і звичайні сімейні седани – з їхніми рамами, великою вагою, м’якою підвіскою і великими габаритами. Попри велику потужність силового агрегата, маслкари не їздили як спортивні машини – вони були хиткі на ходу і не дуже чітко тримали дорогу в поворотах.
Перші масл-кари почали з'являтися в 60-х роках. Тоді окремі з численних (на той час) американських брендів – такі як Ford, Chevrolet, Dodge та Pontiac – почали встановлювати свої великі двигуни V8, призначені для так званих повнорозмірних седанів (full size), в автомобілі середнього розміру. Вийшли динамічні і недорогі машини, доступні для молоді, яка прагнула швидкості та захоплюючих відчуттів під час поїздок. Почасти саме через молодіжну аудиторію ці машини отримували дводверні кузови з динамічною, немов спортивною формою.
Історія авто цього класу в їхньому чистому вигляді була недовгою – після нафтової кризи 1973 р. їхній розвиток зупинився. Удорожчання бензину тоді боляче вдарило по всій американській класиці. Рамні повнорозмірні седани, важкі позашляховики та пікапи, по-перше, втратили в тиражах і асортименті, а по-друге, позбулися своїх ненажерливих багатолітрових двигунів V8. Навіть ті агрегати, що залишили великий об’єм, стали менш потужними. Не обійшло це лихо і молодіжний сегмент ринку.
За великим рахунком вам необов’язково вміти відрізняти маслкар від машин інших класів, адже перелік моделей, які відносять до цієї шанованої когорти, не те що добре відомий – він практично канонізований мільйонами шанувальників. Найчастіше мають на увазі Ford Mustang, Chevrolet Camaro, Dodge Charger, Pontiac GTO, Plymouth Barracuda та інші.
Проте, видові ознаки маслкарів все одно нагадаємо:
Деякі американські автомобілі, які використовують назву колишнього маслкару, випускалися і в ХХІ столітті: Ford Mustang, Chevrolet Camaro, Dodge Challenger. Але далеко не завжди це буде те саме, що малося на увазі під маслкаром півстоліття тому: двигуни більш скромні за потужністю і об’ємом, іноді – електричні. Хоча чесно сказати, шарм тих імен все одно грає свою роль.
В принципі, якщо поставити за мету, в Україні можна придбати і класичний маслкар, випущений в епоху золотої ери американського автопрому. Але у вільному продажі таких машин немає, їх є лічені одиниці і всі вони давно перебувають в руках поціновувачів і на продаж виставляються нечасто.
При підготовці статті були використані матеріали музею "Колеса Історії".
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, яким буває повний привод на пікапах та позашляховиках.