Системи повного приводу на пікапах та позашляховиках: які бувають та як працюють

Повний привід чи трансмісія 4х4 – це коли обертовий момент від двигуна отримують не два передні чи два задні, а всі чотири колеса автомобіля. Це потрібно для того, щоб підвищити його прохідність по поверхнях з низьким коефіцієнтам зчеплення – тобто там, де двох ведучих коліс замало, бо вони буксують.

Трансмісія 4х4, особливо серйозна, придатна для важких умов, суттєво ускладнює конструкцію машини, і це не завжди прийнятно. Тому існує кілька типів повного приводу – в залежності від його спроможностей і відповідно, складності конструкції.

Які автомобілі мають привід 4х4

Машин, заявлених виробником як повноприводні, в наш час випускається чимало. Але попри те, що зусилля від двигуна в них дійсно можуть отримувати всі колеса, реальну користь з того власник отримує не завжди. Справа, як вище вже зазначалось, у типах трансмісії, бо дуже часто сенсу встановлювати на певну модель повноцінну систему 4х4 просто немає.

Десятки моделей нинішніх кросоверів, устатковані повним приводом, мають насправді спрощені конструкції. Друга пара коліс в них вмикається або невчасно, або ненадовго, тобто так, що дієвої допомоги від них водій не отримує.

Але справжній, ефективний повний привод в наш час зустрічається на особливих автомобілях – позашляховиках та спроектованих на їхній базі пікапах. Про них ми сьогодні і поговоримо.

Як влаштований повний привід позашляховика

Усі принципові відмінності трансмісій 4х4 криються в устрої їхніх агрегатів, про що ми і поговоримо нижче. Але в цілому схема завжди більш-менш однакова і має такий вигляд.

Спочатку – двигун, який розташовано спереду під капотом. Від нього потужність передається на зчеплення (якщо коробка механічна) або на гідротрансформатор (якщо коробка автоматична). А вже звідти, після замкнення першої або другої муфти, обертовий момент прямує на коробку передач. У звичайного автомобіля коробка передач віддає потік потужності на два ведучі колеса. А у повноприводної машини перед цим його потрібно розділити між передньою і задньою осями, а потім вже роздавати попарно на колеса.

Роздавальна коробка

Саме в розподілі потужності між осями зазвичай криється секрет ефективності повного приводу, і за це відповідає роздавальна коробка (“роздатка”). Її наявність – головна ознака серйозного, високоефективного повного приводу. Крім функції розподілу, вона в більшості випадків має так звану “знижену” передачу – другу, нижчу ступінь. Яка дозволяє колесам обертатись повільніше при тих самих обертах двигуна, що корисно для кращої прохідності на слабких поверхнях типу багна, піску, снігу.

Але так само важливо, як роздавальна коробка розподіляє обертовий момент між двома осями. Є два способи, як вона це робить.

Тимчасовий повний привід: Part Time

Це система початкового, базового рівня. Більшу частину часу машина залишається моноприводною, у випадку з позашляховиками і пікапами – з заднім приводом. За потреби водій через "роздатку" вмикає передню вісь. Але її можна задіяти лише на поганій дорозі, там, де колеса можуть прослизати відносно грунту.

Справа у тому, що "роздатка" Part Time підключає “передок” жорстко (диференціала немає), без можливості осей обертатись з різною швидкістю. Якщо з трансмісією Part Time в режимі 4х4 виїхати на ділянку чистої сухої дороги, її вузли та шини зазнають прискореного зносу. Щоправда, на деяких найдорожчих моделях є система, яка автоматично вимикає повний привод при досягненні певної, на її думку високої швидкості.

Постійний 4х4: Full Time

В принципі, трансмісія типу Full Time влаштована так само, як і її більш простий аналог. Але в роздавальній коробці є диференціал, який дозволяє двом осям обертатись з різною швидкістю. Завдяки цьому машина може їхати на повному приводі по будь-якій дорозі, в тому числі по сухому асфальту.

На практиці це означає впевнений рух і адекватну керованість наприклад, на шосе, яке має почергово ділянки криги (снігу, багна) та чистого асфальту чи, скажімо, каміння.

Але вбудований диференціал Full Time має і негативний бік. На важкій слизькій дорозі, в снігу, на глині чи на ожеледі, “диф” часто призводить до надмірного пробуксовування коліс однієї осі і “уходу” всього обертового моменту на неї. Тобто машина, одне з коліс якої енергійно буксує в лунці, поперечній колії чи на плямі криги, просто зупиняється. Щоб такого не ставалося, в трансмісії багатьох позашляховиків використовують блокування диференціалу – одного чи кількох.

Блокування

Бокування "дифів" може бути автоматичним чи примусовим, інакше кажучи, за участі автоматики чи за участі водія (кнопкою або важелем). Ставити блок на кожен диференціал необов’язково, хоча такі автомобілі зустрічаються. Найчастіше блокування має міжосьовий "диф" (у роздавальній коробці), рідше зустрічається міжколісний "самоблок" на задній осі. Блокування диференціала “передка” у заводських комплектаціях не використовується, але його можна встановити самостійно.

Моделі і комплектації

Щодо комплектацій. На одній тій самій моделі позашляховика чи пікапа може бути встановлена трансмісія і Part Time, і Full Time – в залежності від рівня оснащення і ринку, для якого конкретна машина призначалася. При цьому майте на увазі, що ці два типи трансмісії у різних виробників іноді мають власні назви, відмінні від приведених вище.

Якщо коротко

Вибір типу повного приводу позашляховика чи пікапа залежить від того, в яких умовах планується експлуатувати машину. Якщо важлива в першу чергу прохідність на бездоріжжі, то цілком достатньо базової конструкцій типу Part Time. Тим більше, що її технічна простота буде додатковим плюсом для машини, яка експлуатується у складних польових умовах далеко від фірмового сервісу. А якщо автомобіль часто їздить по більш-менш рівних, але “брудних” шляхах, йому буде корисним постійний 4х4, щоб він міг крім іншого тримати високу швидкість саме в режимі повного приводу.