Літописний храм із княжими похованнями. Що приховує Кирилівська церква

Чим унікальна Кирилівська церква

Церкву заклали у ХІІ столітті на тлі міжусобних війн. Засновником храму і ктитором (меценатом, – ред.) став чернігівський князь Всеволод Ольгович, який посів на київському престолі у 1140 році. Храм він присвятив своєму небесному покровителю святому Кирилу архієпископу Александрійському.

"Святиню збудували в історичній місцевості на Дорогожичах. Саме тут колись проходили основні бої за Київ. Літопис каже, що дорогожицька земля була "кров’ю полита і кістьми осіяна". Невдовзі після заснування навколо церкви сформувався ансамбль Кирилівського монастиря", - каже Проніна.

Первинний вигляд Кирилівської церкви (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Кирилівська церква входить у попередній список ЮНЕСКО. У храмі збереглося 800 кв. м фрески ХІІ століття, деякі композиції не мають аналогів у світі.

"Система розпису центральної частини цієї церкви й Софіївського собору абсолютно ідентичні. Тільки у верхніх зонах у соборі - мозаїка, а тут - фреска. Ктитори Кирилівської церкви не могли собі дозволити мозаїку, бо вона була дуже коштовна. Храм, скоріш за все, розписували місцеві майстри - після розпису Софії в ХІ ст. в Києві сформувалась своя іконописна школа на основі візантійської", - говорить науковиця.

Крім цього, у храмі є 863 середньовічних графіті, написані старослов'янської та латиною.

"Графіті у храмі - це послання до Бога. Колись люди вважали, що молитва є тимчасовим явищем. Закінчилась молитва - закінчилось прохання. А якщо нашкрябати щось на стіні храму, то це доходитиме до вух Бога постійно. Тому кожна людина вважала за потребу зробити такий напис. У деяких графіті просили навіть про покарання недоброчинних платників. Якщо людина була не писемна, то на стіні робила хрестик, або ставила якусь емблему. У нас є навіть дитячі графіті - зображення коника", - ділиться Петренко.

Фрески у південній апсиді (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Фреска "Ангел згортає небо" (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Сцена пекла, зображена на фресках (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Які таємниці приховує храм

Літописи свідчать, що Кирилівська церква була князівською усипальницею.

"Тут поховали дружину засновника храму княгиню Марію Мстиславівну - онучку Володимира Мономаха, її старшого сина князя Святослава - героя давньоруської поеми "Слово о полку Ігоревім", а також його сина Всеволода Рудого і його дружину княжну Марію Казимирівну. Жодне поховання не дійшло до наших часів", - каже Проніна.

За її словами, скоріш за все, поховання розграбували у період з ХІІІ по ХVII ст., коли він стояв пусткою після зруйнування ордами хана Батия. Монголо-татари не могли пограбувати, оскільки у них було табу щодо могил.

Крім цього, у підземеллях храму є 21 поховання: тут покоїться родинна Тупталів. Найвідомішим представником яких є митрополит Димитрій Ростовський, з часом зарахували до лику святих. Зараз підземелля храму замуроване, так само як і вхід у печери.

"Під час реставраційних робіт у ХІХ ст. у вівтарній частині виявили тріщину, в якій були фрагменти чоловічих кісток і шматок чернечого одягу. Дослідники вважають, що це мощі когось з місцевих святих – була традиція вкладання їх у стіни храму. Є переказ, що тут у печерах жив монах Кирило, можливо його кістки були замуровані у церкві. Під час реставрації їх вилучили й де вони зараз вже невідомо", - каже Петренко.

Також у стіні храму є таємний хід, який веде на висоту 5,5 м. Колись там був балкон. Вчені припускаються, що він міг бути призначений для того, щоб князь Всеволод підіймався на нього молитись і так бути ближчим до небесного покровителя.

Додамо, що Кирилівська церква функціонує як музей, але тут також періодично проводять богослужіння.

Таємний хід у стіні (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)