Кулуарна боротьба. Чому Зеленський знімає Федорова і кому вигідне таке рішення

"Це неправильно, коли такі люди в команді спілкуються лише "через мене", а не напряму", – приблизно такий меседж президент Володимир Зеленський озвучив "слугам народу" ввечері середи, 15 липня, пояснюючи причини відставки міністра оборони Михайла Федорова.

Друга озвучена причина – закупівлі озброєнь, наприклад, артснарядів, які міністерство Федорова, за словами президента, робило врозріз із побажаннями армії.

Депутати, звісно, сприйняли новину по-різному. Для декого, на кшталт голови податкового комітету Данила Гетманцева, який давно воює з Федоровим та його командою ще з часів Мінцифри, це стало великою перемогою.

"А багато депутатів, звичайно, пішли додому з важким серцем через Федорова", – сказав РБК-Україна один із членів президентської фракції.

Дехто зі "слуг народу" навіть набрався сміливості висловити своє невдоволення в соцмережах.

Чому зняли Федорова: ключові версії

З обіду неділі, коли Зеленський анонсував перезавантаження уряду, саме збереження Федоровим свого крісла стало головною інтригою. Особливо після того, як різні джерела, зокрема й РБК-Україна, підтвердили, що воно аж ніяк не гарантоване.

У кулуарах ходили найрізноманітніші версії того, що відбувається. Починаючи від того, що ніхто Федорова знімати не буде, просто президент вирішив показати надто перспективному міністру, що вічних і незамінних людей у команді немає – а Федоров же в Кабміні ще з осені 2019 року, з уряду Олексія Гончарука.

Остаточно доля Федорова стала відома лише вчора ввечері, на зустрічі Зеленського з фракцією. І загалом процес перезавантаження уряду відбувався з набагато меншою кількістю "зливів" у медіа, ніж зазвичай.

Але поінформовані співрозмовники видання схиляються до того, що доля Федорова була вирішена не на їхній фінальній зустрічі перед самими зборами фракції, а раніше протягом дня, на інших численних зустрічах та консультаціях.

Наприклад, на ранковій нараді щодо кадрів у вузькому колі, де серед інших був присутній, наприклад, той самий Гетманцев.

Інша поширена і в кулуарах, і за їхніми межами версія – президент вирішив заздалегідь позбутися потенційного політичного конкурента, який має загалом незаплямований імідж і якось занадто вже сам собі на умі.

"Ні, ну це ж не Залужний, який ішов із 30%. У Міші вдесятеро менше", – спростовує співрозмовник у партії влади.

І далі пояснює: ще під час "карткових протестів" рік тому їхні ідейні лідери розраховували, що Федоров публічно стане на їхній бік. Тоді він від цього утримався, порушуючи питання про відставку Андрія Єрмака лише за зачиненими дверима.

Фото: протести у Києві через відставку Федорова (РБК-Україна)

А далі починається конспірологія, на якій співрозмовник видання робить особливий акцент. Мовляв, у потенційній "антикорупційній партії" у парламенті та поза ним провели соціологічні заміри, за результатами яких виявилося, що єдиний лідер, із яким цей проєкт може "злетіти" – це Федоров. І тому низка медіа нібито спеціально почали "надувати" Федорова, щоб спровокувати різку реакцію Зеленського, їхній розрив і перехід Федорова в опозицію.

Чиста конспірологія, знову підкреслює співрозмовник, але як і з будь-якою конспірологією – якщо починаєш у неї вірити, події самі собою починають укладатися в нібито логічні ланцюжки.

Але наразі не вистачає головної ланки – власне, розриву Федорова з командою президента. Поки що, за інформацією видання, дійсно передбачається, що ексміністр у ній залишиться, а з його майбутнім визначаться наступного тижня.

Ще одна, максимально приземлена версія відставки – боротьба за доступ до величезних коштів, якими розпоряджається Міноборони. Федоров із приходом на посаду міністра почав змінювати правила гри на ринку, що, звісно, не могло не викликати невдоволення багатьох ресурсних людей.

Втім, як кажуть у команді Зеленського, якщо хтось і стане фактичним бенефіціаром чергової зміни ситуації на ринку закупівель зброї, то для запуску такого політичного процесу як зміна міністра оборони, виключно такої мотивації було б недостатньо.

Нарешті, обговорюється й теорія про те, що за всім, що відбувається, можна розгледіти руку голови фракції СН Давида Арахамії, який помітно посилився останнім часом.

РБК-Україна раніше детально описувала відносини між ключовими фігурами в оточенні президента в період після відходу Єрмака. І протистояння по лінії Федоров-Арахамія – було одним із найпомітніших.

І хоча тоді і в оточенні самого міністра, і на Банковій видання запевняли, що нічого особливого не відбувається, у таких історіях диму без вогню не буває.

Як посилився парламент і Арахамія

Оголосивши про майбутню зміну уряду, Зеленський на два дні поїхав до Франції. У результаті весь початок тижня кадрові перестановки обговорювалися без президента на місці подій.

Це навіть породило жарти про те, що Україна починає жити за Конституцією, у якій вказана парламентсько-президентська республіка. Втім, співрозмовники РБК-Україна в Раді запевняють, що в цьому жарті лише частка жарту. І парламент цього разу грав куди більшу роль у процесах, ніж раніше.

Наприклад, із двома майбутніми міністрами – Олександром Кравченком (Мінекономіки) та Андрієм Бутенком (Міносвіти) – Зеленський познайомився вже безпосередньо на засіданні фракції СН учора ввечері.

"Єрмак би такого самоуправства не допустив", – іронічно коментує співрозмовник видання в президентському оточенні.

Кравченка в уряд запросив особисто майбутній прем'єр Корецький, якому потрібна своя людина на ключовому напрямку. А Бутенко – компромісне рішення низки зацікавлених у сфері освіти гравців, ухвалене навіть попри спротив ОП: профільна заступниця голови Олена Ковальська просувала на цю посаду Миколу Трофименка.

Але в цьому випадку парламент зміг продавити своє бачення. А якщо зростає роль парламенту, зростає і роль його неформального "директора" – Арахамії, який брав найактивнішу участь у всіх кулуарних переговорах.

За їхніми підсумками він не лише зміг витиснути з Кабміну недружнього важковаговика Федорова, а й отримати +1 міністра – Мінветеранів несподівано очолить його земляк, голова Миколаївської ОВА Віталій Кім.

Крім того, одразу двоє "слуг народу" пішли на підвищення в Кабмін: Віталій Безгін на відроджений Мінрегіон та Денис Маслов на Мін'юст. На депутатські маси це справляє позитивний вплив, показуючи можливість соціальних ліфтів у нинішній конструкції влади.

Таким чином, як кажуть РБК-Україна у фракції, неприємний осад від відходу Федорова вдалося частково врівноважити.

І, як очікується, склад Кабміну буде схвалений Радою, хоч і не зовсім без проблем. Найвужче місце – призначення Ігоря Клименка міністром оборони, яке відбудеться під самий кінець.

Окрім іншого, нардепи не особливо вірять, що новий міністр зможе якось навести лад із мобілізацією (оскільки повністю вирішити цю проблему навряд чи можливо в принципі).

Примітно, що перша ідея Федорова в Міноборони на цьому напрямку передбачала, що весь тягар мобілізації ляже якраз на поліцію – структуру, яку курирував Клименко з крісла голови МВС. Але тоді цей план був повністю забракований самим Зеленським. А презентувати нову концепцію Федоров як міністр оборони не встиг буквально на кілька днів.

Після гучної відставки останній із перших міністрів Зеленського навряд чи планує голосно грюкати дверима. Поки під київським театром Франка проходить мітинг на підтримку Федорова, сам політик готується до брифінгу про виконану роботу, явно не плануючи нагнітати ситуацію.

Тим часом куди гостріші слова знайшли близькі до Федорова люди з-поміж волонтерів та військових, як, наприклад, його вже колишній радник Сергій Стерненко. Або заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров, який заявив у четвер вранці про відставку та звільнення із ЗСУ.

А нинішнє скликання парламенту до відкритого бунту не особливо здатне, тихий саботаж голосувань у нього виходить краще. Але загалом, як передбачається, голосів за всі призначення все ж вистачить – "Слузі народу" активно допоможуть різні депутатські групи, можливо, й хтось із опозиції.

Примітно, що у своїй вступній промові на засіданні фракції, розповідають РБК-Україна депутати, Зеленський говорив і про те, що в перспективі може звільнити й Сирського. Але коли для цього настане слушний момент.

Поки ж у битві між "новою командою" Федорова та "старими генералами", яка тривала понад пів року, остаточно зафіксують перемогу генералів.