Чому Китай і досі підтримує Росію у війні, що роблять західні партнери України, аби це припинити та чому у них поки нічого не вдається – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Головне:
"Сподіваюся, Китай зможе допомогти нам зупинити війну, зокрема, між Росією й Україною. Вони мають великий вплив на цю ситуацію, і ми будемо працювати з ними", – таку заяву зробив Дональд Трамп ще 23 січня, у перші дні свого президентства.
Ці слова були очікуваними. Україна давно намагається донести до партнерів тезу, що саме завдяки Китаю Росія досі може продовжувати війну. Як показують заяви європейських і американських політиків, у Брюсселі та Вашингтоні розуміють деструктивну роль Піднебесної, однак далі з'являються нюанси. Тож до реальних заходів з обмеження китайської ролі у війні доходить рідко.
Тим не менш, протягом останніх місяців контакти між США та Китаєм, а також Китаю з Євросоюзом активізувалися. А це дає бодай примарну, але перспективу дещо змінити позицію Піднебесної.
Офіційно Пекін заявляє про свою нейтральну позицію і виступає за "переговори, припинення вогню та мир". Та як писало РБК-Україна, з КНР майже відкрито надходить все необхідне росіянам для подальшого ведення війни. За даними Служби зовнішньої розвідки України, на початок 2025 року 80% критичної електроніки для російських дронів мали китайське походження.
Зрештою, Китай із вигодою для себе опосередковано фінансує російську агресію, купуючи у Кремля нафту і газ. Москва запропонувала Пекіну знижку – за даними мінекономрозвитку РФ, до 2027 року вартість російського газу для Китаю буде на 28% нижчою порівняно з цінами для Європи та Туреччини.
Скільки саме Росія отримує прибутку від експорту в Китай – невідомо. Остаточна ціна нафти є комерційною таємницею. Проте навіть мінімальний дохід грає росіянам на руку, адже дозволяє підтримувати в робочому стані свердловини, а не проводити їх дороговартісну і складну консервацію.
"Якби така герметизація російського нафтового експорту відбулася, то, звісно, для Росії виникла б проблема – куди дівати нафту. По-друге, проблема зменшення надходження коштів за продану нафту. І по-третє, проблема, що робити з видобутком", – раніше казав РБК-Україна президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.
Але є й інші тенденції. Приміром, експорт російського вугілля до Китаю різко скоротився, починаючи з кінця минулого року. У поєднанні із закриттям європейського ринку для РФ це вже призвело до масового припинення роботи шахт у вугледобувних регіонах Росії та локальних економічних криз. Як зазначає Moscow Times, під загрозою закриття перебуває 51 з 179 вугільних підприємств в Росії. Крім того, Китай припинив закупівлі озимої пшениці та ячменю з РФ, що відчутно б'є по російських аграріях.
Така політика – коли Китай з одного боку надає РФ обмежену допомогу, а з іншого, її послаблює – має чітку логіку з погляду Пекіна.
"Для Китаю принциповим питанням є те, щоб Росія залишалася в руках того режиму, який є (під владою Путіна - ред.). Китаю не потрібно, щоб у нього на кордоні у 3200 кілометрів знаходився прозахідний режим. Тому йому краще за все повільноплинна війна, коли Росія не програє і не виграє", – сказав РБК-Україна дипломат, екс-посол України в Японії Сергій Корсунський.
У разі якщо Росія програє війну, відкривається одразу кілька можливих сценаріїв. Найбільш загрозливий для Китаю – повалення путінського режиму та прихід до влади сил, які налаштовані на відновлення стосунків з Заходом.
Водночас перемога Росії у війні зробить режим Путіна ще більш агресивним та нахабним. І не лише щодо Європи, а й стосовно самого Китаю. Попри декларації та запевнення у стратегічному партнерстві, між Китаєм і Росією є велика кількість суперечностей, зокрема територіальних. Але щонайменше, Росія зможе "качати права" Китаю щодо постачань енергоресурсів.
Саме тому, приміром, поки що не йдеться про прямі постачання китайської зброї в Росію. А вона могла б значно посилити агресора. Тож поки що Росія отримує пряму військову допомогу лише від Північної Кореї та почасти від Ірану.
Та головним у стратегічних розрахунках Китаю залишається контекст відносин зі США. Міністр закордонних справ КНР Ван Ї нещодавно заявив головній дипломатці ЄС Каї Каллас, що Китай "не може змиритися з програшем Росії у війні проти України, оскільки це може дозволити Сполученим Штатам зосередити всю свою увагу на Китаї". Хоч ці слова оприлюднила гонконзька газета South China Morning Post з посиланням на неназвані джерела, є всі ознаки, що такий злив був контрольованим, тобто Китай послав чіткий сигнал всьому світу.
Між США та Китаєм – двома найпотужнішими державами сучасного світу, вже давно триває конкуренція за вплив – від Південно-Східної Азії до Африки та Латинської Америки. Особисто у Трампа занепокоєння викликає серйозний дисбаланс у торгівлі з Китаєм. І зрештою, між двома державами триває боротьба за технологічне лідерство у світі, зокрема, щодо штучного інтелекту. Всі ці чинники накладаються один на одного.
"Китаю необхідно мати дешеві енергоносії, тому що він знаходиться в стані гонки зі Штатами стосовно штучного інтелекту. ШІ потребує неймовірної енергії. А для того, щоб її забезпечувати, потрібно мати ці джерела. І Росія є ідеальним постачальником", – зазначив виданню Сергій Корсунський.
В цьому контексті для Китаю також важливим є острів Тайвань, із дуже специфічним міжнародним статусом. Серед іншого, острів відомий тим, що на ньому розміщені найбільш передові підприємства з виробництва чіпів. Формально Китай заявляє про прагнення "повернути" Тайвань, та поки що не робив реальних кроків у цьому напрямку. Втім, така перспектива, на думку Корсунського, цілком реальна. А це означає можливе залучення США до оборони Тайваню з ймовірністю втягування у повноцінну війну з Китаєм.
Наразі з боку США помітно сигнали, які мають зменшити напругу навколо Тайваню. Так, 29 липня США дозволили американській компанії NVIDIA постачати в Китай передові чіпи для H20 для штучного інтелекту.
"Це те, що Китаю не вистачає. Він це може взяти тільки на Тайвані. І те, що США дозволили NVIDIA постачати їх в Китай, це певний компроміс", – сказав Сергій Корсунський.
Паралельно продовжуються переговори США та Китаю щодо торгівлі. У 2024 році Китай експортував до США товарів на суму приблизно 439 млрд дол, при цьому Штати поставили до КНР товарів лише на 144 млрд дол. Тож дефіцит у торгівлі сягнув 295 млрд що становить приблизно 1% ВВП США.
Мета Трампа у ході переговорів – створити умови для поступового зменшення торгового дефіциту та одночасно отримати преференції для американських постачальників у Китаї. Зустріч двох делегацій з цього приводу відбулася 28-29 липня у Стокгольмі. Угоди досягти не вдалося, хоча обидві сторони погодилися продовжувати діалог.
Якщо прогресу не буде, Трамп погрожує відновити драконівські торгові тарифи на всю китайську продукцію. Крім того, в контексті Китаю від США все частіше звучить ідея запровадження вторинних тарифів. Фактично, це додатковий "штраф" за купівлю російських енергоресурсів, який буде доданий до основного обсягу тарифів. Тим паче минулого тижня вже виник відповідний прецедент.
6 серпня Трамп своїм указом запровадив додатковий 25% торговий тариф на імпорт товарів з Індії, яка купувала російську нафту. Згідно з указом, якщо буде встановлено, що ще якась країна прямо чи опосередковано імпортує російську нафту, на розгляд президента США попадуть пропозицію щодо запровадження додаткового 25%-го мита проти цієї країни.
Водночас Індія та Китай у цьому контексті явно не рівнозначні для США. Обсяг торгівлі між Штатами та Індією хоча й відносно значний в абсолютних цифрах, але в масштабах усієї американської економіки все ж не настільки критичний. Пекін же є ключовим торговим партнером Вашингтона, тож навіть 25%-ні тарифи відчутно вплинуть на вартість китайських товарів для пересічних американців, та на економіку США загалом. В деяких сферах, на кшталт рідкоземельних металів, залежність США від КНР взагалі критична. А це речі, які Трамп змушений брати до уваги.
Президент США уже ненадовго запроваджував торгові тарифи проти Китаю у травні цього року, але потім призупинив їх на 90 днів. Цей термін спливає сьогодні, 12 серпня. Але буквально за лічені години до делайну Трамп, як повідомляє CNBC, відклав тарифи проти КНР ще на три місяці.
Разом з тим, для Китаю ключовим залишається стан власної економіки. В країні і так є структурні проблеми через наростання кризи на ринку нерухомості, зростання боргів місцевих урядів та падіння внутрішнього споживання. А потенційні збитки через нові тарифи США можуть погіршити ситуацію.
Очевидно, фінальне рішення і щодо Росії, і щодо ширшої угоди зі США Китай ухвалюватиме з огляду на комплекс всіх цих чинників і після відповідних кроків з боку США, якщо вони будуть. 3 вересня для цього буде хороший привід – очікується зустріч Дональда Трампа із лідером Китаю Сі Цзіньпіном з нагоди 80-річчя закінчення Другої світової війни.
Проте домовленість щодо Росії, якщо і стане частиною угоди Трампа-Сі, не обов'язково буде публічною, зважаючи на китайський менталітет.
"Китай не може публічно погодитися на цей тиск. Ці заяви про енергетичний суверенітет, що вони самі будуть вирішувати в кого і що купувати – вони по-іншому і не могли сказати. Їм треба зберігати в цій ситуації лице", - зазначив Youtube-каналу РБК-Україна політолог Ігор Рейтерович.
У владних колах України розглядають два сценарії розвитку подій. Перший – Китай вирішить поки що не йти на загострення зі США і поступово спонукатиме Росію до завершення війни. Другий – Китай обере варіант ескалації зі США, а в такому випадку допомога Росії продовжиться, а то й збільшиться.
Та навіть якщо безпосередньої домовленості з Китаєм досягти не вдасться, у США є можливості, аби обмежити доступ Росії до низки товарів подвійного призначення. Головне – політична воля.
"Ринок напівпровідників контролюють чотири американські компанії (NVIDIA, Intel, AMD та Applied Materials - ред.). Мінімальні кроки вже зроблені: параграфи в контрактах про заборону продажу в Росію, превентивні заходи. Але компанії поки що не відповідають, якщо ці заходи не спрацьовують", – зазначив у коментарі РБК-Україна радник з питань санкційної політики дослідницького інституту Київської школи економіки Павло Шкуренко.
За його словами, потрібна жорстка регуляція, а не рекомендації. В ідеальному варіанті – якщо компонент знайшли в російській зброї, компанія, як-от Intel чи AMD має платити штраф, що змусить її саму контролювати, куди йде випущена продукція.
"Зараз ринок лише намагається уникати прямих поставок, але якщо компоненти потрапляють до Росії, це не вважають проблемою виробників", - додав Шкуренко.
В контексті тиску на Китай США намагаються об'єднати зусилля з Євросоюзом, який є другим за розміром ринком збуту для китайської продукції. 21 липня міністр фінансів США Скот Бессент прямо закликав Європу приєднатися до вторинних торгових тарифів, які США планують ввести щодо торгових партнерів Росії.
Шанси на це зростають, тим паче, що протягом останніх місяців відносини Вашингтона і Брюсселя потепліли. 28 липня США та Євросоюз уклали нову торгову угоду, згідно з якою Штати отримують безмитний доступ для своїх товарів на європейський ринок, тоді як продукція з Євросоюзу буде обкладена митом у 15% на більшість товарів, що експортуються до США.
Угода також передбачає нарощування постачання американських енергоносіїв до країн Євросоюзу, що може забезпечити заміну російських енергоресурсів. Крім того, сторони домовилися про розширення експорту американської зброї та військової техніки європейським союзникам. У Брюсселі не приховують, що низка поступок Трампу щодо економіки має на меті зберегти військову присутність США у Європі та допомогу Україні.
Проте щодо Китаю позиція Євросоюзу досі половинчаста. Приміром, санкції проти китайських компаній є, але в малих обсягах.
"Усі рішення щодо санкцій приймаються одноголосно державами-членами ЄС у Раді (Євросоюзу, - ред.). Низка китайських компаній вже підлягає посиленому експортному контролю", – йдеться у відповіді Єврокомісії на запит РБК-Україна.
До цього списку можна додати компанії, які, як виявилося, підтримують військово-промисловий комплекс Росії або займаються обходом санкцій ЄС, йдеться у відповіді Єврокомісії. Це означає, що ЄС заборонено експортувати товари подвійного використання, технології та передові технологічні вироби цим компаніям, якщо не застосовуються дуже конкретні винятки. Загалом мова йде про 25 компаній з Китаю та Гонконгу.
"Слід зазначити, що це не означає, що ми покладаємо відповідальність за їхні дії на юрисдикцію (третю країну), в якій вони працюють", – вказали в Єврокомісії.
Крім того, в останньому санкційному пакеті під обмеження потрапили два китайські банки - Heihe Rural Commercial Bank і Heilongjiang Suifenhe Rural Commercial Bank, йдеться в заяві Ради ЄС. За інформацією Євросоюзу, вони займалися криптовалютними операціями, які підривали ефективність санкцій. За даними Politico, готуються ще санкції проти китайських компаній. Разом із тим, деталі європейських виробників і досі надходять в Росію через Китай та низку інших країн.
До того ж у Євросоюзу поки що немає позиції щодо можливого приєднання до вторинних тарифів, якими США погрожують покупцям російських енергоресурсів. "Ми не будемо спекулювати щодо якихось заходів, які ще не ухвалені", – йдеться у відповіді Єврокомісії на запит РБК-Україна.
Як і у випадку зі США, Євросоюз ретельно зважує наслідки тиску на Китай, не лише для Європи загалом, а й для окремих країн-членів. Наразі одним з найбільш проблемних залишається питання торгових мит на електромобілі з Китаю, постачання яких підриває позиції європейських автовиробників. У червні минулого року ЄС запровадив антидотаційні мита на китайські електромобілі розміром до 38%.
Зі свого боку, Китай також має важелі тиску на Євросоюз, контролюючи 90% всіх постачань рідкоземельних елементів. У квітні цього року Пекін запровадив обмеження на експорт цієї сировини, що б'є по автомобілебудівній, аерокосмічній галузях, та виробниках мікрочіпів.
Спроби домовитися поки що були невдалими. На саміті ЄС-Китай 24 липня єдиний документ, який вдалося підписати, – заява про боротьбу зі зміною клімату. А сам саміт китайці скоротили до одного дня замість запланованих двох. Не в останню чергу, через російський контекст.
В ході саміту голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і президент Європейської ради Антоніу Кошта закликали китайського лідера Сі Цзіньпіна чинити тиск на Росію та не надавати жодної матеріальної підтримки російському військово-промисловому комплексу.
Сі Цзіньпін відповів фон дер Ляєн та Кошті, що виклики, з якими стикається Європа, походять не від Китаю та закликав ЄС "належним чином вирішувати розбіжності та тертя".
"Є надія, що європейська сторона збереже ринок відкритим для торгівлі та інвестицій і утримається від використання обмежувальних економічних та торговельних інструментів", – підкреслив Сі Цзіньпін.
За підсумками переговорів європейський чиновник на умовах анонімності пояснив агенції AFP, що ЄС не вимагає від Китаю розірвання зв'язків з Росією, але закликає посилити контроль, щоб обмежити матеріальну підтримку Москви.
***
В сухому залишку, США та Євросоюз таки мають важелі тиску на Китай. Проте досі серйозно їх не вмикали. Як у Вашингтоні, так і в Брюсселі сприймають тему завершення російсько-української війни лише як один з елементів ширшого врегулювання своїх відносин з КНР.
Все це автоматично означає відсутність будь-яких рішучих дій щодо Китаю, акцент робитиметься на дипломатію. Проте наразі вся поведінка американських та європейських посадовців свідчить, що остаточні рішення вони ухвалюватимуть за результатами переговорів на Алясці. Але досі незрозуміло, чи це не є просто черговим приводом відкласти неприємні рішення щодо Пекіну.
При написанні матеріалу використовувались публікації South China Morning Post, Politico, Eall Street Journal, Reuters, коментарі Сергія Корсунського, Павла Шкуренка, Ігоря Рейтеровича та відповідь Єврокомісії на запит РБК-Україна.