Кінець НАТО? Як війна в Ірані розколола Захід і чому Трамп звинувачує союзників

Європа і США мають різні погляди щодо війни в Ірані (інфографіка: РБК-Україна)

"Якщо не буде відповіді або якщо вона буде негативною, я думаю, що це буде дуже погано для майбутнього НАТО", – сказав у середині березня президент США Дональд Трамп, коментуючи американське прохання до європейців допомогти розблоквати Ормузьку протоку.

Минуло вже чотири тижні від початку американської операції Epic Fury проти Ірану. США вже фактично визнали свою неспроможність впоратися з її наслідками самостійно. А американські союзники – відкидають спроби втягнути їх у конфлікт.

Іранська криза

28-го лютого американська авіація розпочала удари по Ірану. Європейці не проявили особливого ентузіазму, обмежуючись закликами "убезпечити цивільне населення" та "шукати мирне рішення". Тоді багато хто побачив у реакції європейських країн прояв звичної слабкості та нерішучості.

Це особливо проявлялося на тлі великих американських успіхів перших днів операції: активно знищувалися іранські ППО та ВПС, загинув верховний лідер Алі Хаменеї, а разом з ним ще десяток представників іранської верхівки.

Здавалося, що зараз США тріумфально повалять ще один диктаторський режим. Однак конфлікт почав затягуватись і розширюватись.

Іран розпочав "удари у відповідь", атакувавши практично всіх своїх арабських сусідів, а згодом заявив про блокаду Ормузької протоки. Відлуння американської операції ширилося світом, піднімаючи ціни на пальне. США виявилися неспроможними впоратися самотужки. Тому президент Трамп закликав своїх союзників на допомогу.

У заклику Трампа була своя логіка. Європейські країни серйозно страждають через блокування Іраном Ормузької протоки. На відміну від США, у них немає власних джерел видобутку великих об'ємів нафти і газу. Європейські об'єкти також ставали цілями іранських ударів.

Однак європейські держави відмовляються втягуватись у цю війну хоч в якомусь форматі. Це виглядає як свідоме рішення, яке є консенсусним фактично в усіх європейських столицях. Здається, що ще ніколи європейці не були настільки категоричні. І причини цього достатньо глибокі.

Як США та Європа бачать союзництво

Дональд Трамп ще з перших днів президентства заявляв про новий підхід США до міжнародної політики. США відтепер насамперед переслідують власну, а не колективну вигоду. Цей принцип стосується навіть найближчих і найстаріших союзників.

З Вашингтону неодноразово лунали заяви, що європейці не роблять пропорційний вклад у забезпечення альянсу. Ці заяви були недалекі від істини, більшість європейських держав донедавна дійсно мали вельми скромні витрати на оборону.

Проте чинна адміністрація не обмежилась закликами посилити обороноздатність. Навесні 2025-го Трамп розв'язав проти своїх європейських союзників торговельну війну, приголомшив всіх, запросивши до США Володимира Путіна, а зрештою став прозоро натякати на анексію Гренландії – територію формального союзника по НАТО, Данії.

Трансатлантичний союз розвалювався зусиллями традиційного лідера НАТО – Сполучених Штатів. Причин такої поведінки можна виділити достатньо багато, проте головна – це відмінність американського та європейського бачення мети НАТО.

Президент Дональд Трамп в принципі скептично ставиться до цінності альянсів як таких. Вони погано вкладаються у його бачення міжнародної політики як "бізнесу".

Владислав Фарапонов, голова "Інституту Американістики", вважає, що Трамп ніколи не розглядав НАТО як якийсь потенційно вигідний для США альянс.

"Вони (адміністрація Трампа - ред.) бачать НАТО як застарілий інструмент який дістався їм у спадок і з яким вони нічого не можуть зробити, бо більшість американців не хочуть звідти виходити", – сказав Фарапонов у коментарі РБК-Україна.

Така візія в значній мірі стала символом першого року президентства Трампа, проте зараз вона, здається, дає тріщину.

Експерт нагадує, що прецедент беззаперечної підтримки закордонних операцій США їхніми союзниками мав місце лише раз – після терактів 11 вересня 2001 року. Тоді європейські держави долучилися до американської коаліції в Афганістані, позиціонуючи це як спільну місію по боротьбі зі світовим тероризмом та як союзницьки обов'язок. Однак зараз ситуація інша.

"Ми допомагали з Україною, а вони не допомагають з Іраном", – цитує The Washington Post слова Трампа, сказані під час нещодавньої зустрічі з прем’єр-міністром Ірландії Майклом Мартіном.

Президент США назвав таку позицію "дуже несправедливою", хоча, по суті, дії європейців лише віддзеркалюють принципи, за якими зараз діють Штати.

Логіка "власна вигода вище за союзи" наздогнала Трампа і він, вочевидь, не надто цим задоволений. Американський президент опинився у вкрай неприємній для себе ролі – ролі лідера, який сам потребує допомоги союзників.

Тим часом Європа послідовно і демонстративно відмежовується від цієї війни, і на рівні окремих столиць, і на рівні європейського керівництва у Брюсселі.

Politico передає слова головної дипломатки ЄС Каї Каллас, що пролунали на засіданні 16 березня. "Європа не є частиною цієї війни. Ми не розпочинали цю війну. І політичні цілі (війни - ред.) незрозумілі", – сказала вона.

Генсек НАТО Марк Рютте і президент США Дональд Трамп на першому плані під час суміту Альянсу в Гаазі минулого року (фото: Getty Images)

Італія, Франція, Греція та Іспанія виступили з аналогічними меседжами. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що Велика Британія "не буде втягнута в ширшу війну".

Навіть такі країни, як Польща, традиційно найстійкіший трансатлантичний військовий партнер Вашингтона, виключили можливість приєднання до американської операції.

Міністр оборони ФРН Борис Пісторіус навіть своєрідно зіронізував із закликів Трампа. "Чого Дональд Трамп очікує від однієї чи двох жмень європейських фрегатів в Ормузькій протоці, чого не може досягти могутній американський флот?" – риторично спитав він.

А на засіданні міністрів закордонних справ "Великої сімки" держсекретар США Марко Рубіо навіть публічно посперечввся з європейськими колегами щодо конфлікту довкола Ірану.

Трамп просить, але без поваги

Єдність ЄС у відмові виконувати вимоги Трампа щодо Ормузької протоки знаменує собою друге колективне "ні" президенту США після спільного європейського виступу на захист Гренландії у січні цього року.

Протягом більшої частини минулого року європейці звикли реагувати на кризи, нав'язані Трампом, вимушеними умиротвореними посмішками та неодноразовими, кропіткими зусиллями з пошуку та захисту хиткого консенсусу. Та все більше видається, що терпіння сягнуло межі.

Європейські уряди заявляють, що не хочуть вступати у війну, про початок якої їх не попередили і де вони не бачать кінцевої точки. До цього також схиляє і громадська думка. Агентство Reuters наводить цифри соціології, згідно з якою проти війни в Ірані виступають 58% опитаних громадян Німеччини, 49% британців і 68% громадян Іспанії.

Ще однією, дещо менш очевидною причиною, є ставлення США до Європи. Протягом довгих місяців Дональд Трамп погрожував своїм європейським союзникам, заявляючи, що Америка їх не потребує.

Доходило і до відвертої зневаги – коли Дональд Трамп заявив, що американська армія самотужки билася у Афганістані. Ці слова тоді викликали широку негативну реакцію, адже знецінювали європейських солдат, що воювали і загинули під час війни з тероризмом.

Різка риторика Трампа не знаходить підтримки навіть серед політиків, які первинно схвалили операцію проти Ірану.

"Я найзапекліший критик Кіра Стармера, але словесна війна, що ведеться Білим домом, виглядає по-дитячому", – заявила нещодавно Кемі Баденок, чинна лідерка опозиційних британських консерваторів.

Її партія початково виступила на підтримку операції проти Ірану, однак нападки Трампа на британського прем'єра, через нібито мляву британську допомогу американцям, викликали роздратування навіть у консерваторів.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц теж на початках схвалював американську операцію, проте зараз він активно відстоює невтручання Європи у цю війну. "НАТО – це оборонний альянс, а не інтервенціоністський. І саме тому НАТО тут взагалі не має місця", – передає Politico слова канцлера ФРН на нещодавній зустрічі лідерів ЄС.

"Я сподіваюся, що ми будемо ставитися один до одного з необхідною повагою в рамках Альянсу", - додав Мерц, очевидно, маючи на увазі агресивні заяви Трампа.

Туманне майбутнє НАТО

Американо-європейський розкол змушує замислитись над майбутнім трансатлантичного альянсу. Зокрема європейцям – про свою здатність існувати без США.

Ідея так званої "стратегічної автономії" Європи не нова, своїм корінням вона сягає ще років Холодної війни. Проте саме зараз вона набула нового звучання. Ідею незалежності Європи в питаннях безпеки, економіки і енергетики вже тривалий час просуває президент Франції Емманюель Макрон. Вона також знаходить відгук у ідеях Фрідріха Мерца й ініціативах Євросоюзу.

На думку Вікторії Вдовиченко, співдиректорки програми "Майбутнє України" Центру геополітики Кембриджського університету, зараз європейські держави будуть віддалятися від США, але не зможуть абсолютно від них від’єднатись.

Європа лишається залежною від деяких американських технологій, наприклад супутникових систем. Лишаються також "вузькі місця" у оборонній промисловості, які європейці наразі не здатні перекрити. Експертка також вказує і на певну політичну неготовність.

Військові США під час навчань НАТО у Німеччині (фото: Getty Imaes)

"Проблема в тому, що нікому не подобається вираз "стратегічна автономія", бо він, в певній мірі, означає фактичний розпад НАТО", – сказала РБК-Україна Вдовиченко. За її словами, в Європі є розуміння необхідності більшої відповідальності за власну оборону, але усі зацікавлені у збереженні НАТО як блоку.

Багато хто сподівається "пересидіти" Трампа, дочекавшись приходу у Білий дім когось більш конструктивного. Це б відкрило шанс на те, щоб дати союзу США і Європи друге дихання.

Якщо цей задум вдасться, через якийсь час НАТО може стати значно міцнішим альянсом. Але шлях до цього світлого майбутнього лежить через тривалий період криз та невизначеності.

А поки іранський конфлікт набуває все більшого значення, актуалізуючі старі суперечності і вносячи додатковий розбрат у міжнародні відносини. Вже вкотре за останній рік з Вашингтона лунають погрози і образи в бік європейських столиць. Проте здається, що все менше європейських лідерів здатні їх спокійно терпіти.

Європа, безумовно, потребує США для забезпечення свого захисту. Проте війна в Ірані показала, що США також потребують своїх союзників. Взаємовигідність є одним з тих простих принципів, які і формують сильні союзи.

Проте, схоже, що у Білому домі не бажають визнавати цю просту істину. Слова Трампа про "дуже погане майбутнє НАТО" цілком можуть лишитися просто словами. А можуть вилитися у необдумані радикальні рішення, із дуже довготривалими наслідками. Американський президент вже не раз демонстрував свою здатність такі рішення приймати.

Але постійно спалюючи мости у відносинах із союзниками, Дональд Трамп в якйись момент може виявити, що залишився сам-на-сам із ворогами.

Питання-відповіді (FAQ):

– Чому США просять допомоги саме зараз?

Попри знищення іранської ППО, американський флот не може самотужки гарантувати безпеку судноплавства в Ормузькій протоці. Трамп намагається розділити тягар війни, яка затягується і б'є по світовій економіці.

– Чому Трамп звинувачує європейських союзників у "несправедливості"?

Президент США вважає, що оскільки Вашингтон тривалий час підтримував безпеку Європи (зокрема у питанні України), тепер ЄС має віддячити прямою участю в операції Epic Fury. Трамп прямо пов'язує майбутнє Альянсу з готовністю союзників допомагати США у прориві іранської блокади.

– Як Європа пояснює свою відмову?

Лідери ЄС наголошують, що НАТО – це оборонний союз, а не інструмент для закордонних інтервенцій. Крім того, європейські столиці роздратовані попередніми погрозами Трампа щодо Гренландії та торговельними війнами.

– На що сподіваються в Європі?

Поряд з прагненням зміцнити власну автономність від США, європейці сподіваються "пересидіти" Трампа і дочекатися, поки в Білий дім прийде більш конструктивно налаштований президент.