"Кіл-зона" на фронті до кінця року може сягнути 30 км: інтерв'ю з командиром 7 корпусу

Російський наступ сповільнився і коштує їм дедалі більших втрат. Але попри це противник все одно продовжує тиснути одразу на кількох напрямках фронту. Один із них – Покровсько-Мирноградська агломерація – де тримає оборону 7 десантно-штурмовий корпус ДШВ ЗСУ.

За час керування цією смугою корпус уже знищив близько 20 тисяч особового складу ворога, розповідає його командир, Герой України, бригадний генерал Євген Ласійчук. Зростання російських втрат – одна, але не єдина зі складових того, чому темпи просування окупаційних військ останнім часом сповільнилися.

Про те, як вдається стримувати ворога на фронті, як змінилось поле бою і як воно виглядатиме у майбутньому – на ці та інші питання в інтерв'ю РБК-Україна відповів командир 7 ДШВ ЗСУ.

Як змінилось поле бою

– Як зараз поле бою відрізняється від того, що було у 2022 році?

– Це питання дуже об'ємне, але спробую пояснити. Це дуже різні періоди, етапи війни. Якщо охарактеризувати 2022 рік, операції проводились на десантному характері і на десантній відвазі. Підрозділи Десантно-штурмових військ на той час і тепер застосовуються на найважчих ділянках фронту. Десь стримували противника, не давали йому змоги просуватися.

Були ж випадки, коли десантно-штурмовий взвод міг стримувати батальйонну колонну противника, яка рухалася на бронетехніці, намагаючись наступати, штурмувати, розгортатись у бойові порядки.

Далі ця природна еволюція і розвиток відбувалась через подальше застосування новітніх засобів і тактики дій підрозділів, використання снарядів 155-го калібру, HIMARS, літаків. І на сьогодні, порівнюючи 2022 і 2026 рік, ця війна стає ще більш технологічною та цифровізованою.

Якщо ми раніше спілкувалися та обмінювалися даними через радіостанції, або спостерігали за полем бою безпосередньо на полі бою, біля своїх підрозділів, дивлячись по горизонту за противником…

То сьогодні ми можемо більш ефективно керувати і застосовувати підрозділ, вже на певній дистанції, віддаленості, контролюючи поле бою за допомогою стрімів, БпС. Ми бачимо картинку бою, де противник намагається висуватися, розгортатися і наносити йому ураження.

– А якщо говорити про ситуацію в 2025 році і сьогодні, що найбільше змінилося на нашу користь?

– За рік у нас, по-перше, відбулась корпусна реформа. Раніше у нас були тимчасові угруповання військ, а зараз ми перейшли на корпусне управління. Це означає, що в одному штабі знаходяться не представники підрозділів з різних родів військ – наприклад, Сухопутні війська, Морська піхота та Десантно-штурмові війська – а свої безпосередні підрозділи.

Сьогодні корпус – це стала одиниця, яка керує своїми підпорядкованими бригадами постійно. Мабуть, це і є основна відмінність. Це, своєю чергою, призвело до більш якісного і ефективного управління військами.

– Якщо говорити про корпусну модель, що ще потрібно у цій реформі вирішити, які питання розвʼязати, які кроки проробити, щоби вона повноцінно запрацювала?

– Можливо, вона не до кінця запрацювала, тому що все ще йдуть певні етапи її розвитку. Наприклад, на сьогодні не всі підрозділи 7 корпусу швидкого реагування ДШВ знаходяться в смузі корпусу.

Підрозділи виконують задачі на різних ділянках фронту. Вважаю, що Десантно-штурмові війська – це найбільш потужні війська Збройних сил України, які або ведуть оборону на важких ділянках, або наступають на ділянках прориву противника.

Тому зараз немає змоги зібрати всі ці підрозділи в одній смузі, до свого корпусу. Це, мабуть, наступний крок – коли підрозділи, бригади будуть зібрані у смузі свого корпусу.

Ситуація на фронті

– Чи могли би ви описати ситуацію на тих напрямках, де стоять підрозділи вашого корпусу?

– Так. Продовжуємо виконувати бойові завдання в смузі корпусу, це Покровсько-Мирноградський напрямок. Противник намагається просуватися, штурмувати, вести активні дії і не полишає цих спроб. Але не можу сказати, що йому це вдається. І щодня ми знищуємо противника, не допускаючи його просування в глибину нашої території.

– Дозвольте уточнити: наші військові продовжують оборону в місті Покровськ?

– Ми утримуємо північні околиці населеного пункту Покровськ. Попри те, що тут найбільше угрупування військ ворога, яке знаходиться на цьому напрямку – угруповання військ "Центр". Він виконує задачі підрозділами 41-ої та 51-ої армії.

Також він намагається застосовувати підрозділи БПЛА "Рубікон". Ця ділянка фронту стала як випробувальний майданчик для таких підрозділів. Усі новітні засоби – якщо не щоденно, то дуже часто – використовуються саме на цій ділянці.

Нещодавно тут був помічений БПЛА БМ-35. Це новітній засіб, аналог "шахеда", але меншої форми. Цей дрон намагався уразити нашу техніку на досить великій відстані, майже в тилу, при цьому застосовуючи засоби зв'язку Starlink.

– Інфільтрація залишається основною тактикою наступальних дій з боку росіян?

– На сьогодні це, мабуть, основна тактика застосування їхніх підрозділів. Раніше противник намагався використовувати бронетехніку, автомобільну техніку, великими групами піхоти переміщуватись на цій техніці до лінії боєзіткнення і переходити у наступ чи штурм.

Наприклад, на бойовій машині піхоти могло пересуватися 20-30 військовослужбовців противника, щоб якомога ближче дістатись до наших позицій.

Зараз це вже нереально, бо досить легка ціль для нас. І ворог саме тому перейшов до застосування тактики інфільтрації малих груп – 2-3 осіб. Ворог намагається просочуватись, використовуючи місцевість, погодні умови, заходити в глубину між бойовими порядками, і закріплюватись там. Але не можу сказати, що це щоразу йому вдається і що це ефективна тактика для противника.

Фото: Євген Ласійчук про Покровський напрямок (інфографіка РБК-Україна)

– Ви згадали про те, що нещодавно один з дронів використовував технологію Starlink. Росіянам ще вдається якось використовувати цю технологію? Чи це вже такі дуже поодинокі випадки?

– Я не можу сказати, що це масові випадки. Але ж росіяни хитрі – вони намагаються зламувати акаунти, можливо, купувати їх у когось. Тобто їм все ж якось вдається застосовувати Starlink.

– Як би ви оцінили їхній рівень втрат на фронті?

– Щоденно противник несе втрати. Я можу сказати за смугу корпусу – приблизно 20 тисяч особового складу ворога вже було знищено безпосередньо під час керування цією смугою. Було ліквідовано понад тисячу одиниць техніки, більш ніж 150 класів та видів озброєння, різноманітних систем вже було знищено на цьому напрямку.

Але противник не полишає спроб – він намагається далі просуватися, не дивлячись на свої втрати, і штовхати свої підрозділи вперед.

– Низка OSINT-ресурсів, військових оглядачів фіксують певний спад у просуванні росіян на фронті протягом останніх кількох місяців.

Чи можемо ми говорити про те, що на фронті відбувся переломний момент, стабілізація? Чи росіяни все ще зберігають якийсь наступальний потенціал і готуються до чогось?

– Противник намагається зберегти свій наступальний потенціал навіть на нашому напрямку. Але ми дивимося на показники. Наш показник в тому, що ми знищуємо більше військ ворога, ніж він у себе мобілізує. Кількість його втрат перевищує вже понад 30 тисяч на місяць.

Ми намагаємось берегти свій особовий склад і все більше розвиваємо БПС-ну складову. Зараз у нас розхід дронів у бригаді становить приблизно 500 одиниць, які вони використовують для ураження, виявлення і знищення противника на напрямках своїх дій.

Противник несе колосальні втрати, але він не зменшує активність і не відмовляється від своїх дій. Повертаючись до Покровсько-Мирноградської агломерації: він намагається протискатись вперед, тим самим забезпечуючи можливе подальше введення в бій інших підрозділів, які будуть намагатися рухатися ще далі.

Думаю, йому досить цікавий напрямок Добропілля, щоб звідти, своєю чергою, розвивати подальші дії в напрямку Славянсько-Краматорської агломерації.

Знаєте, ми ставимо собі таку планку: наприклад, 50 військових ворога ми повинні знищити щоденно. Таке завдання я ставив командиру бригади – він намагається його виконувати. Це досить великі показники.

Фото: Євген Ласійчук про знищення росіян на фронті (інфографіка РБК-Україна)

– Що дозволяє нарощувати втрати у противника і що допомагає і дозволяє їх стримувати зараз?

– Якщо більш ширше дивитися, то це, по-перше, корпусна реформа, яка дозволила нам більш ефективно застосовувати наші підрозділи. При цьому ми переналаштовуємо загальну систему управління, більше цифровізуємо її, більше автоматизуємо системи управління боєм, ухвалення швидкого рішення.

Крім цього, ми змінюємо і штатну структуру самих підрозділів, додаються нові підрозділи. Наприклад, в корпусі вже активно виконує бойові завдання окрема артилерійська бригада, вона, своєю чергою, вже отримала батарею HIMARS. Дуже активно розвиваємо напрямок протиповітряної оборони, створюючи нові підрозділи.

Ми також рухаємось в напрямку цифровізації процесів. Один із прикладів – це застосунок Delta, який допомагає нам і спостерігати за противником, і вибирати спосіб його ураження, і аналізувати наші дії, і планувати наші дії.

На прикладі корпуса можу сказати, що за допомогою Delta щодня плануються наші дії на наступну добу – як батальйонів, так і бригад, і корпусного складу загалом. Завдяки такому аналізу ми можемо передбачити противника, його дії наступного дня.

Ось такий процес вже на сьогодні у нас налагоджений, застосовуючи цифрові системи і продукти.

Про роль та ефект мідл-страйк ударів та БПЛА

– Як наші мідл-страйк удари по оперативній глибині противника впливають на ситуацію на фронті?

– Візьмемо на прикладі мідл-страйк та діп-страйк ударів на сьогодні: Москва горить – це ж добре! Що стосується нашого корпусного складу і корпусу, наш засіб – це мідл-страйк. Він є штатним озброєнням, ми його вже застосовуємо.

Наприклад, 147-а окрема артилерійська бригада нещодавно застосувала такі БПЛА мідл-страйк різного типу та назв. Були уражені і пункти управління противника, і райони накопичення особового складу, і райони зберігання майна, боєприпасів.

Тобто мідл-страйк – це наше сьогодення вже, і це наше майбутнє. Думаю, з кожним днем ми будемо тільки нарощувати таку систему і впроваджувати в кожний підрозділ. Що вона нам дозволяє? Більше виявляти і знищувати противника в тилу, на певних відстанях в його глибині. Намагаємося блокувати всі маршрути його висування, які йдуть на Покровськ та Мирноград, повністю тримаємо їх під контролем.

Крім цього, ми також паралельно нарощуємо і глибину ураження. Фактично, ми досягаємо вже близько 100 кілометрів у глибину від лінії бойового зіткнення – це там, де ми бачимо противника, розуміємо, де знаходяться його командні пункти, райони, накопичення, і туди ми наносимо ураження.

– Я помітила, що наші військові стараються не називати ті засоби, які використовують для мідл-страйк, правильно?

– Так, є у нас такі маленькі таємниці.

Фото: Євген Ласійчук про мідл-страйки (інфографіка РБК-Україна)

– Чи є такий ризик, що росіяни знайдуть якусь протидію цій нашій мідл-страйк кампанії? І якщо такий ризик є, то в які терміни це може відбутися?

– Сто відсотків. Знаєте, не може все бути стало. Ми розвиваємось. Це наступні переломні етапи цієї війни. На сьогодні мідл-страйк – це ефективний засіб.

Думаю, противник буде знаходити способи і нові рішення, щоби протидіяти цим засобам. Можливо, за допомогою радіоелектронної боротьби або розвиваючи свої підрозділи ППО. Він намагається це робити, але не скажу, що в нього це ефективно вдається.

– Що сьогодні найважче в обороні – втримати позицію, зберегти життя людей чи забезпечити безперервну логістику?

– Мабуть, найперше – це закрити небо від противника, щоби він не використовував свої дрони, не використовував свої засоби розвідки з повітря. Потрібно володіти горизонтом – як нам, так і противнику. Якщо ми недопустимо спостереження ворогом з повітря за нашими діями, ми зможемо здійснювати все, що ви перерахували.

На сьогодні підрозділи протиповітряної оборони активно збивають як "крила" противника, так і звичайні "мавіки", і всі класи та види дронів-камікадзе. Над цим ми працюємо щоденно.

– А що сьогодні є більш небезпечним для військового – артилерія чи БПЛА, дрони?

– Противник намагається комплексно уражати наші підрозділи, але це відбувається дзеркально і з нашого боку. Приблизно 70-80 відсотків уражень з боку ворога – завдяки системам БПЛА, безпілотної складової. Решта, 20-30 відсотків – за допомогою артилерії.

За погіршення погодних умов противник вже більше застосовує артилерію, він намагається вести загороджувальний вогонь або вогонь по точках накопичення наших підрозділів. Але, знову ж таки, це відбувається дзеркально – і ми так само працюємо по противнику.

– Наскільки глибокою зараз є "кіл-зона"? Чи можна сказати, що зараз такої, "класичної" лінії зіткнення вже не існує, що вона вже стерта?

– Сто відсотків. І лінію зіткнення, і тил батальйонних районів оборони на сьогодні важко порівняти з 2022-2023 роками. Випалена земля, сіра зона, "кіл-зона" – це 20-25 кілометрів. Думаю, до кінця року вона буде збільшена, мабуть, до 30 кілометрів.

А з огляду на те, що вона є дзеркальною і у противника – це вже, рахуйте, 50-60 кілометрів – де випалена земля, де контролюється все, і рух, і пересування ворога, і наших підрозділів. Тобто в цій зоні військові повинні бути під захистом або радіоелектронної боротьби, або під укриттями.

Фото: Євген Ласійчук про "кіл-зону" (інфографіка РБК-Україна)

Ротації, СЗЧ та мобілізація

– Яка у вашому корпусі ситуація з ротаціями?

– На сьогодні це дуже важке питання. Ротації відбуваються, але здебільшого ми це можемо робити зважаючи на оперативну обстановку. Якщо противник не веде активні дії, ми намагаємося замінювати особовий склад. Це одна з умов.

Ще однією умовою є погода: у погану погоду нам теж вдається більш ефективно замінювати особовий склад, не ризикуючи його життям та здоров'ям.

– Чи вдається повертати людей з СЗЧ? І якщо так, то як?

– З СЗЧ особовий склад повертається. Звісно, хотілося б значно більший відсоток повернення. Ми також беремо участь у пілотному проекті реформи армії.

Нещодавно відбувся відеоконференц-зв'язок з міністром оборони, під час якого він нам пояснював наступні кроки цієї реформи. Один з кроків — це саме про повернення військовослужбовців після СЗЧ. Я думаю, за допомогою цієї системи, за допомогою цієї реформи особовий склад буде повертатися більше, ніж раніше.

Зараз у цьому пілотному проекті беруть участь 77-а, 81-а окрема аеромобільна бригада, 78-а десантно-штурмова бригада. На прикладі цих бригадах будемо спостерігати, і я думаю, що відсоток повернень із СЗЧ буде збільшуватися.

– Скільки людей до вас приходить за мобілізацією, а скільки за рекрутингом?

– За мобілізацією приходить значно більше, це приблизно 85-90 відсотків. Решта 10-15 відсотків – це особовий склад, який рекрутований і підписав контракти самостійно.

Ми намагаємось впливати і на це. Ми розвиваємо мережу так званих Марун хабів.

У кожної військової частини в різних місцях будуть відкриватися такі цивільні простори для того, щоб майбутній рекрутер або людина, яка хоче пов'язати свою долю з тією чи іншою військовою частиною, зі Збройними Силами України, міг попередньо ознайомитися зі своєю бригадою, зрозуміти, що таке військо, що таке Десантно-штурмові війська.

Йому там буде надана вся інформація. І далі людина вже буде ухвалювати своє рішення. Я вважаю, що це буде тільки збільшувати частку контрактників в наших військах.

– Чи могло би, на вашу думку, суттєве підвищення грошового забезпечення, зарплати військовослужбовцям збільшити приток добровольців?

– Це один зі способів мотивації особового складу. І, знову ж таки, завдяки вже згаданій реформі міністра оборони і президента України, думаю, прихід добровольців до Збройних Сил стане більшим.

– Яка є головна проблема у тих нових людей, які приходять зараз до війська? Це мотивація, підготовка, вік, психологічний стан та готовність чи час на навчання?

– Фактично все з цього переліку впливає на особовий склад. Ми акцентуємо увагу на підготовці особового складу. Найкраща підготовка в Збройних Силах Україна вважається саме в складі Десантно-штурмових військ. Ми активно масштабуємо навчальні центри, застосовуємо новітні технології під час навчання, максимально цифровізуючи всі процеси.

Також ми піклуємось про особовий склад, який призваний, проводимо з ними заходи щодо підвищення мотивації. У нас досить активно розвивається хорунжа служба в кожній бригаді. Це той особовий склад, який піднімає бойовий дух, дає змогу повірити в свої сили і більш ефективно виконувати бойові завдання, поставлені командирами.

– Ви згадали про перший етап трансформації війська, який був фактично розпочатий цими тижнями. Також у Міністерстві анонсували, що наступний етап чи якийсь з наступних етапів буде торкатися безпосередньо процесу мобілізації. Як я розумію, що ідеї змін – ще на стадії розробки.

Що, на вашу думку, слід змінити у процесі мобілізації?

– Максимально цифровізувати цей процес – це покращить і облік кожного військовослужбовця, і фактично ми будемо краще розуміти стан цієї мобілізації.

Що можна зробити? На мою думку, варто повністю впровадити у війська електронний квиток, нехай він буде і у солдата, і у сержанта, і у офіцера. Щоб він містив необхідну інформацію, як, наприклад, чи проходила та чи інша людина базову військову підготовку, який має фах, який стан здоров'я, коли востаннє проходив ВЛК. Це збільшить якість та швидкість ухвалення рішень стосовно мобілізації тієї чи іншої людини.

– Росіяни зараз пробують протискатись на фронті. При цьому вони мають величезні втрати і відносно повільні темпи. З такими ж темпами вони можуть йти до виконання своїх цих завдань ще роки, може, десятки років. При цьому вони, ймовірно, відмовляються від проведення якихось переговорів.

На що вони розраховують? Тобто оперативних проривів немає, втрати величезні, просування мінімальне, просування повільне і переговорів не ведуть. На що може бути їхній розрахунок?

– Вони, мабуть, по-перше, розраховують на свої ресурси, на особовий склад, який буде мобілізований. Це, напевно, їхній основний потенціал, який ми повинні знищувати. Чи вдається їм ефективно застосовувати цей ресурс? Мабуть, ні. Чи хотів би противник збільшити кількість мобілізованих? Мабуть, так.

Що ще він робить, і ми це фактично відчуваємо і бачимо – він намагається вражати наші тилові міста, знищуюючи наші цивільні об'єкти інфраструктури, наносить удари по цивільним. Він намагається руйнувати наші будинки, наші військові позиції. Але він не зможе зламати наш дух. Він не досягне своєї цілі.

– Яку помилку або слабкість росіян ми системно використовуємо на свою користь?

– Неефективне застосування своїх підрозділів. У ворога досить багато особового складу мобілізовано. Вважаю, що він міг би більш якісно виконувати бойові завдання, не нехтуючи особовим складом просто як ресурсом. Адже зараз він просто штовхає його вперед, аби будь-якою ціною досягнути своєї мети. Однак ми уражаємо більше, ніж він мобілізує.

Тому і сповільнилися його темпи просування. Але наскільки він це розуміє? Я не можу сказати.

– Яким ви бачите поле бою через рік, якщо війна буде залишатись такою ж інтенсивною?

– Поле бою стане ще більш цифровізованим. Буде ще більш активним застосування автоматичних процесів бойового управління. Буде збільшена "кіл-зона": якщо сьогодні вона сягає 20-25 кілометрів, то, мабуть, вона стане понад 30 кілометрів, і це буде як з нашої, так і зі сторони противника.

І війна дронів: дрони вже воюють не тільки на землі, і в повітрі. І ми, і противник на цьому не будемо зупинятися, це буде розвиватись. Але ми це розуміємо, тому знаходимо нові рішення та способи ураження ворога. Ми теж не стоїмо на місці, ми рухаємось далі, вперед.