Як відновити кредитування економіки

Кредитування в Україні нарешті почало оживати. Це кожного дня можна почути від представників Нацбанку. Особливо актуальним це питання є для Федерації роботодавців України, адже відновлення кредитування є забезпеченням повноцінного функціонування виробництва.

Зрозуміло, що теперішня ситуація - це ще не повноцінний кредитний бум, не системний інвестиційний прорив і не гарантія швидкого відновлення економіки. Йдеться радше про перехід від фінансової оборони до обережної кредитної активізації.

Саме так можна оцінити оновлену Стратегію з розвитку кредитування - 2026, затверджену радою з фінансової стабільності 5 травня 2026 року.

Документ фіксує важливий момент: банківська система вже не лише зберігає стабільність, а поступово повертається до своєї ключової функції - фінансування економічного розвитку.

Стратегія виходить із правильної передумови: без кредиту неможливі ані відновлення виробництва, ані модернізація енергетики, ані розвиток оборонно-промислового комплексу, ані повернення підприємницької активності в постраждалі регіони.

Автори документа прямо визначають мету - забезпечити фінансовими ресурсами відновлення та зростання економіки, активізувати позитивні тренди на кредитному ринку та підтримати кредитний попит, спрямований на підвищення обороноздатності країни.

Кредит повертається, але з дуже низької бази

Головна позитивна новина полягає в тому, що кредитний портфель банків зростає з середини 2023 року - як у сегменті бізнесу, так і в сегменті населення.

На початок лютого 2026 року чисті гривневі кредити бізнесу зросли у річному вимірі майже на 36%, валютні - майже на 28%. Це темпи, близькі до довоєнного 2021 року. Водночас рушієм стали вже не лише державні програми: ринкові кредити поза програмою "5-7-9%" зросли приблизно на 40%, тоді як приріст кредитів у межах цієї програми за 2025 рік становив лише 12%. Частка субсидійованих кредитів у портфелі знизилася до 30%.

Це принципово важливий сигнал. Український кредитний ринок поступово виходить із режиму "штучного дихання" державних субсидій і переходить до більш ринкової моделі. Зниження ставок також демонструє певну нормалізацію: середньозважена ставка за новими гривневими кредитами бізнесу в грудні 2025 року становила 15,2%, а банки з іноземним капіталом пропонували бізнесу кредити під 13,5% річних.

Але ейфорія тут недоречна. Рівень проникнення чистих кредитів бізнесу до ВВП України за підсумками 2025 року зріс лише до 8,7% проти 7,7% у 2024 році. Так, це перше зростання з початку повномасштабного вторгнення. Але сам показник залишається надто низьким для країни, яка потребує масштабної реконструкції, індустріального відновлення та технологічного переозброєння.

Кредитування перемоги: оборона, енергетика, переробка

Найсильніша сторона Стратегії - чітке визначення пріоритетів. У документі прямо названо чотири ключові напрями кредитування в умовах воєнного стану: підприємства оборонно-промислового комплексу, енергетична інфраструктура, переробна промисловість і підтримка бізнесу на територіях стійкості.

Це фактично означає перехід від абстрактного гасла "підтримки бізнесу" до логіки стратегічного кредитування. Кредит має йти туди, де він створює не лише прибуток для банку, а й оборонну, енергетичну, виробничу та регіональну стійкість держави.

Уже є перші результати. За 2025 рік портфель чистих гривневих кредитів машинобудуванню зріс утричі, значною мірою завдяки позикам державним підприємствам, пов’язаним із фінансуванням потреб оборони. У грудні 2025 року шість банків державної і приватної власності підписали найбільшу в історії фінансового ринку України консорціумну кредитну угоду на 21,5 млрд гривень для фінансування одного з підприємств ОПК.

Окремо слід виділити енергетику. За період із червня 2024 року до початку лютого 2026 року банки в межах меморандуму про відновлення енергетичної інфраструктури забезпечили фінансування бізнес-проектів на розбудову генерації потужністю майже 1,4 ГВт, а також проектів зі зберігання енергії та генерації тепла - близько 560 МВт. Це вже не символічне кредитування. Це перші ознаки того, що банківська система може брати участь у фінансуванні реальної стійкості країни.

Що змінюється в ролі держави

Стратегія показує важливу зміну підходу: держава не повинна нескінченно заміщувати ринок субсидіями, але має знижувати ризики там, де приватний кредитор самостійно не готовий працювати. Йдеться про гарантії, страхування воєнних ризиків, довгі кредитні лінії, проектне фінансування, консорціумне кредитування та інституції розвитку.

Особливо важливими є три блоки. Перший - міжнародні гарантії та інвестиції. Стратегія передбачає вдосконалення механізмів спрямування гарантій у межах Ukraine Facility, стимулювання довгих кредитних ліній і гарантій від міжнародних фінансових організацій для середнього та великого бізнесу, а також долучення ширшого кола банків до гарантійних інструментів.

Другий - убезпечення від воєнних ризиків. Без цього масове кредитування в прифронтових регіонах, енергетиці, інфраструктурі та промисловості залишатиметься обмеженим. Банки можуть мати ліквідність, але не матимуть достатнього ризик-апетиту без зрозумілої системи розподілу воєнного ризику між державою, міжнародними партнерами, страховими механізмами та самим позичальником.

Третій - Національна установа розвитку. У Стратегії передбачено запуск гарантій НУР для стартапів і капіталізацію цієї програми на 500 млн гривень, а також подальше приведення діяльності НУР у відповідність до оновленого законодавства та набуття нею статусу реципієнта міжнародних програм ЄС.

Це правильний напрям, але масштаби поки що не відповідають масштабам потреб. Для економіки, яка воює і водночас має відновлювати промисловість, інфраструктуру, енергетику та людський капітал, потрібна значно потужніша архітектура розвитку.

Проблема не лише в банках, а й у якості позичальників

Кредитування не можна відновити лише рішеннями НБУ або банків. Потрібен платоспроможний, прозорий і життєздатний бізнес. Саме тому Стратегія робить акцент на зборі та систематизації кредитних потреб бізнесу, структуруванні проектів для банківського фінансування, розвитку консорціумного кредитування та підвищенні інституційної спроможності органів місцевого самоврядування залучати кредитні ресурси.

Це дуже важливо. В Україні часто проблема полягає не лише в тому, що банки "не хочуть кредитувати". Часто бізнес не має достатньої прозорості, якісної фінансової звітності, зрозумілої застави, прогнозованого грошового потоку або підготовленого інвестиційного проєкту. Тому відновлення кредитування має бути пов’язане з ширшою політикою: детінізацією, поліпшенням корпоративного управління, розвитком проєктної підготовки, страхуванням ризиків і захистом прав кредиторів.

NPL: стара проблема нового кредитного циклу

Окрема лінія Стратегії - робота з непрацюючими кредитами. Документ передбачає вдосконалення обміну інформацією щодо продажу NPL, розвиток цифрових торговельних майданчиків, удосконалення оцінки забезпечення, перехід на європейські та міжнародні стандарти оцінки, а також розвиток факторингу. Це принципово.

Без очищення балансів і нормального ринку проблемних активів банки не зможуть повноцінно нарощувати нове кредитування. Старі борги, слабке стягнення, маніпуляції із заставами, затяжні судові процедури та недосконале банкрутство - усе це збільшує вартість кредиту для добросовісного бізнесу.

Позитивним є те, що закон "Про факторинг" уже схвалено парламентом у 2025 році - він має спростити доступ до обігових коштів і чіткіше визначити права факторів, клієнтів та боржників. Але факторинг, лізинг, сек’юритизація, гарантії та ринок NPL мають стати не додатками до банківського кредитування, а повноцінною фінансовою інфраструктурою розвитку.

Головний ризик: кредитування може залишитися точковим

Стратегія є корисним документом, але її слабкість - у можливій недостатності масштабу. Україна потребує не просто відновлення кредитування, а нової кредитної моделі воєнної та післявоєнної економіки. Потрібно, щоб кредит став не випадковою банківською операцією, а інструментом економічної політики. Для цього варто посилити п’ять напрямів.

• По-перше, потрібна повноцінна система страхування воєнно-політичних ризиків для інвестиційних і кредитних проектів.
• По-друге, Національна установа розвитку має стати не формальним гарантійним механізмом, а сильним інститутом довгого фінансування, здатним працювати з промисловими, інфраструктурними, енергетичними та інноваційними проектами.
• По-третє, програма "5-7-9%" має остаточно перейти від масового субсидування оборотного капіталу до підтримки інвестицій, експорту, виробництва, енергоефективності, переробки та прифронтових територій.
• По-четверте, державні банки мають отримати чіткі мандати розвитку, але водночас - жорстке корпоративне управління, щоб кредитування пріоритетних секторів не перетворилося на політичний розподіл ресурсів.
• По-п’яте, НБУ має зберігати фінансову стабільність, але одночасно уважно оцінювати, чи не стає надто жорстка монетарна політика бар’єром для інвестиційного кредиту.

В даний час відновлення кредитування в Україні - це добрий знак. Воно свідчить, що банківська система витримала шок війни, зберегла капітал, ліквідність і поступово повертається до фінансування економіки. Але цього недостатньо.

Україні потрібне не просто більше кредитів, а розумне, довге, цільове, відповідальне кредитування, спрямоване на перемогу, енергетичну незалежність, промислову модернізацію, розвиток територій стійкості та підготовку до повоєнного відновлення.

Стратегія з розвитку кредитування - 2026 є важливим кроком у цьому напрямі. Але справжній тест буде не в кількості ухвалених заходів, а в тому, чи зможе кредит знову стати кровоносною системою української економіки.

Бо без кредиту не буде масштабної відбудови. Без довгого фінансування не буде нової промисловості. Без страхування ризиків не буде інвестицій. А без інвестиційної банківської системи Україна ризикує залишитися економікою виживання, а не економікою розвитку.