До появи механічних чи електронних годинників українські селяни вміли точно визначати час за природними ознаками, побутовими звуками та ритмами життя. Ці знання передавалися з покоління в покоління та допомагали жити в гармонії з природою.
Як українці у давнину орієнтувались у часі без стрілок і цифр у давнину, розповідає РБК-Україна.
Найпоширенішим способом визначення часу було положення сонця на небі:
Півні співали тричі за ніч - це був природний "будильник":
Дзвін церковних дзвонів повідомляв про утреню, обідню службу чи вечірню молитву.
Звуки природи також слугували орієнтирами - наприклад, цвіркуни активні перед дощем або вночі, а птахи замовкали до вечора.
Селяни добре знали, скільки часу займає певна робота: вичистити стайню, зробити десяток снопів, збігати на криницю.
Побутові справи - молитви, варіння їжі, випікання хліба, випас худоби - також ішли в певному порядку, що давало відчуття "графіку".
Тінь від хати чи дерева - це найдавніший аналог сонячного годинника.
Увечері визначали час за згоранням полін у печі: знали, що одне поліно горить близько 40 хвилин.
Уночі орієнтувались за місяцем - його фаза, висота над горизонтом.
Сузір’я на нічному небі (наприклад, положення Великої Ведмедиці) також підказували годину.
Вас також може зацікавити:
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: каталог Національної бібліотеки України, Всеосвіта