На вулицях досі можна зустріти військових на милицях, які просять гроші. У Міністерстві у справах ветеранів пояснили, чому так буває і як діяти, якщо ви хочете допомогти.
Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів міністр у справах ветеранів Віталій Кім.
Цивільній людині, яка побачила військового й хоче допомогти, радять звернутися до міністерства. Там допоможуть розібратися, як діяти, і передадуть військового туди, де йому можуть надати потрібну підтримку.
"Є державні програми, громадські організації, Міністерство соціальної політики. Але в будь-якому випадку це можливо лише за згодою самої людини", - наголошує Віталій Кім.
Далі треба знайти того, хто може фізично приїхати та вирішити проблему. Це може бути фахівець із супроводу ветеранів або представник відповідної організації.
В Україні вже закінчується п'ятий рік активної фази війни, але на вулицях досі бачать військових на милицях, які просять гроші. Журналісти звернули увагу, що ці люди кажуть: не знають, куди звертатися по допомогу.
На запитання, чи це поодинокі випадки, чи системна проблема, очільник Мінветеранів відповів так:
"Я хотів би, щоб усі ці питання були вирішені. Здебільшого проблема в тому, що люди не знають про існування програм допомоги та куди звертатися. Це насправді проблема не військових, а наша. Ми маємо доводити до них цю інформацію".
Як приклад там навели США. У цій країні діє близько 45 тисяч громадських організацій, багато з яких невеликі - по дві-три людини. Вони забирали ветеранів додому, одягали, взували й допомагали знайти роботу, коли держава не могла впоратися.
"Я сподіваюся, що ми теж вирішимо це питання. Наша стратегія - починати з тих, кому найважче: хто не знає, не вміє, не розуміє і потребує допомоги", - додав глава відомства.
"Багато ветеранів та військових уже забрали з вулиць, але цей процес постійний. Тому, на жаль, ви ще зустрічаєте їх там", - пояснив Кім.
Нагадаємо, що з початку повномасштабної війни понад 44 тисячі людей в Україні отримали протези за державною програмою.
Вона покриває всі етапи - від виготовлення виробу до реабілітаційних занять і технічних оглядів.
Також ми писали, що засновник центрів протезування "Без обмежень" Нагендер Парашар переїхав до Києва з Індії ще у 1991 році.
Тепер його компанія створює власні колінні вузли для протезів, які захищають людей від падінь.