"Коли вперше став на протез, біль минув": як в Україні відновлюються після ампутації

В Україні тисячі людей після ампутації кінцівок заново вчаться жити. Сучасні протези дозволяють повертатися до звичного ритму, працювати, займатись спортом і навіть нести військову службу. Але шлях до відновлення починається задовго до перших кроків на протезі. 

Кореспондентка РБК-Україна побувала у мережі центрів протезування "Без обмежень" в Києві і розповідає, як люди проходять шлях від першого зліпка до повноцінного життя з протезом.

"Ампутація не привід зупинятись": як британець "Сноу" повернувся до служби

Щоранку британець Ріс із позивним "Сноу" одягає протез ноги й вирушає на командно-спостережний пункт. Він – командир підрозділу іноземних добровольців "Snow Storm" (Снігова буря) у 3-й окремій штурмовій бригаді, який попри ампутацію продовжує службу.

"Я вже громадянин України, тому захищати її – тепер це мій обов’язок", – так пояснює 27-річний "Сноу" свою мотивацію залишатися на фронті.

Раніше Ріс служив у регулярній армії Великої Британії, був на операції в Африці в Малі. У 2023-му як доброволець приїхав воювати за Україну. Спочатку служив у Територіальній обороні, потім – у підрозділі ГУР "Омега", а згодом приєднався до 3-ї ОШБ.

У Часовому Яру Ріс із групою бійців знищив 10 ворогів, а потім 7 км проніс пораненого побратима до безпечного місця, за що отримав відзнаку президента України "За оборону України". Ця нагорода допомогла йому отримати громадянство.

"У вересні торік ми мали вже йти на ротацію, відходили з позиції, коли нас атакував FPV. Пам’ятаю, як дивлюсь – а у мене пів ноги нема. Всі решта з нашої групи вціліли", – розповідає "Сноу".

Рісу ампутували кінцівку на рівні гомілки, а через 3-4 місяці лікування розпочався етап протезування.

"Мені пропонували поїхати в Англію, США, Німеччину та Швейцарію, але я вибрав Україну. Тут фахівці мають більший досвід. Перші місяці я фантомно відчував ногу, вона наче пекла, але коли вперше став на протез – усе пройшло. Перші впевнені кроки без милиць я зробив вже після 3-го заняття", – згадує "Сноу".

Тренувальний протез для Ріса зробили за два дні. Всі витрати на виготовлення, встановлення і подальшу реабілітацію покрила державна програма.

"У Ріса не було супутніх травм, тому це полегшало реабілітацію. Він уже двічі приходив на корекцію куксоприймальної гільзи – частини протезу, яка щільно прилягає до ампутованої кінцівки (кукси) й утримує протез. Це нормальний процес, оскільки "спадає" лімфа і нога худне", – пояснює слюсар протезно-ортопедичних виробів Олександр Чухманенко.

Протез Ріса розрахований на 3-5 років. Втім, треба періодично проходити "техогляд".

"Зараз я можу ходити, бігати, стрибати. Коли у відпустці, то регулярно займаюсь у спортзалі. Жодних обмежень для служби не маю. Буває від тривалого сидіння на командно-спостережному пункті набрякає кукса. Тоді встаю, щоб походити. На початках, щоб зняти і одягнути протез витрачав 10-15 хв, зараз – не довше хвилини", – ділиться Ріс.

"Сноу" знімає протез лише на ніч і перед душем.

"Коли українці бачать людей із ампутаціями, завжди готові допомогти. В інших країнах Європи такого нема. А от інфраструктура тут бажає кращого. У Британії більш продумані простори для осіб з інвалідністю. Людям, які зараз на початку шляху до протезування, я б сказав, що життя триває. Ампутація не привід зупинятися. Ту частину себе, яку втратив колись, я потім віднайшов", – каже "Сноу".

Знову "стати на ноги": як діє програма протезування

Історія Ріса "Сноу" – лише один приклад того, як в Україні працює система протезування. Тільки з початку повномасштабної війни понад 44 тис. людей отримали протези кінцівок за державною програмою.

Вона покриває всі етапи – від виготовлення та встановлення протеза до реабілітаційних занять, технічних оглядів і пожиттєвої заміни виробів як для військових, так і цивільних.

"Протезування в Україні вже на вищому рівні, ніж за кордоном, бо маємо постійну практику. Наші протезисти їздять на стажування у Європу та США, щоб навчатися новому, але там немає такої кількості пацієнтів. Натомість у нас дуже різні клінічні випадки, які нам доводиться вирішувати. На моїй практиці Ріс не єдиний іноземець, який протезувався в Україні, а потім повернувся на службу", – каже Олександр.

Пацієнти за державною програмою можуть самостійно вибирати центри для протезування. Граничні суми залежать від виду виробу та його функціональних можливостей. Для УБД діють утричі вищі ліміти.

У 2026-му на забезпечення українців допоміжними засобами реабілітації та протезами виділили близько 8 млрд гривень.

Від зліпка до готового виробу: як виготовляють протези в Україні

Перший тренувальний протез можуть виготовити за кілька днів. Постійний – за місяць-півтора, а для стегнового протеза процес може тривати до чотирьох місяців. Для цивільних пацієнтів виготовляють два протези: купальний та постійний, а УБД додатково ще отримують висотехнологічний.

"Спершу ми оцінюємо ситуацію пацієнта. Адміністратори дивляться, що треба по документах, чи є відповідні довідки й направлення. Паралельно з цим технік-протезист вже може робити зліпок для виготовлення першого протезу", – пояснює Олександр.

Протези виготовляють одразу у цеху при центрі. Використовують як українські комплектуючі, так і закордонні, зокрема з Німеччини, Ісландії та США.

"Для кожного пацієнта робимо індивідуальний зліпок, який відповідає анатомічним особливостям. На пробний тренувальний протез натягуємо термолін і розплавляємо у печі. Після чого вакуумом натягуємо на гіпсову форму. Оскільки термолін прозорий, то дозволяє побачити, які місця протезу можуть надалі створювати дискомфорт пацієнту. За потреби виріб знову нагріваємо, щоб відкоригувати", – пояснює Олександр.

Тільки після цього виготовляють постійний варіант.

"Протягом всього життя форма кукси змінюється, бо змінюється м’яз, з часом спадає лімфа. Тому періодично треба "підганяти" куксоприймальну гільзу.", – додає протезист.

Бувають випадки, коли людину можуть направити на реампутацію, якщо поточний стан не дозволяє провести протезування.

"Ми нікому не відмовляємо, але якщо бачимо, що людина не готова до протезування, то рекомендуємо спершу пройти ще певні етапи", – зазначає Олександр.

Перші кроки найважчі, але вони дають надію

Навіть хороший протез не гарантує, що людина одразу зможе на ньому нормально ходити. Потрібен час, щоб навчитися ним користуватися. Для цього пацієнти працюють над фізичним відновленням.

"На перших етапах пацієнту потрібно навчитись правильно ходити. Людина може неправильно ступати, ставити носок або дуже нахилятися. Якщо упустити це на початках, потім вже перевчити дуже складно. При найпростіших випадках – протезу гомілки – за 2-3 заняття людина вже може добре ходити", – розповідає фізичний терапевт Антон Герасимов.

Спершу пацієнтів навчають стояти, підтримуючись за бруси. Потім – правильно робити крок, переносити навантаження, тримати точку опори. Далі – ходити з милицями, тоді – без них.

Фото: Реабілітація після протезування (надав центр протезування "Без обмежень")

У реабілітаційній залі все максимально підлаштовано до викликів життя: тут пацієнти вчаться ходити сходами, нерівними поверхнями, утримувати баланс, тренуються на біговій доріжці та велосипеді. Через кілька занять пацієнта виводять на вулицю, щоб адаптувати до реального середовища.

"При втраті гомілки можна відновити своє життя майже на 100%. Якщо немає коліна, то це вже набагато важче. Вичленування (ампутація на рівні суглоба без спилювання кістки, – РЕД.) та парні ампутації, особливо на рівні стегна – найважчі випадки. Зовсім інша історія з руками – функції не відновлюються повністю навіть з біонічними протезами", – додає Антон.

Реабілітація пацієнтів із протезами рук триває довше, але все залежить від виду ампутації – найважчі плечові та парні.

При встановленні тягово-механічного протезу людину навчають працювати плечима, щоб вона могла керувати спеціальним гаком замість пальців. В біонічного протезу принцип інший – виріб зчитує електричні сигнали від скорочення м'язів кукси, коли людина думає про рух.

"Моє завдання як реабілітолога – навчати людину довіряти протезу. Після втрати кінцівок люди пригнічені, але коли роблять перші успіхи з протезом – в очах загоряється вогник і вони розуміють, що можуть повноцінно жити далі. Буває, що цей вогник декому треба роздмухати. Нема таких, щоб не навчились – ходять всі", – каже фізичний терапевт.

Для багатьох пацієнтів важлива не лише технічна допомога, а й досвід людей, які самі пройшли шлях від ампутації до протезування.

"У нас працює Женя з ампутацією руки – він менеджер по роботі з пацієнтам. А наш протезист Міша – ветеран ООС, який у 2020-му у нас протезувався, тепер сам протезує, у нього багато пацієнтів саме військові. У хлопців до нього виникає більше довіри. Міша на власному досвіді може їм розказати, що норм, а що – ні. У нашій роботі надихає, коли виготовляєш людині перший протез і це запалює у ній іскру – вона знову хоче жити. І це мотивує робити далі і ще краще, – каже Олександр.