Ізраїль визнав Геноцид вірмен часів Османської імперії: а що з Голодомором

Ініціатором документа став міністр закордонних справ Гідеон Саар, який наполягав на відновленні справедливості, наголошуючи, що Ізраїль більше не може ігнорувати цю трагічну сторінку історії.

"На мій погляд, це наш моральний обов'язок як євреїв і, звісно, як держави єврейського народу", - заявив Саар.

Голова МЗС анонсував розгляд цього питання ще 25 червня. Відтепер Ізраїль не просто визнає факт масових убивств, а офіційно засуджує будь-які спроби заперечити чи спотворити історичну правду.

Чому Ізраїль мовчав раніше

Десятиліттями Єрусалим уникав цього кроку, боячись зіпсувати відносини з Туреччиною - ключовим гравцем та економічним партнером у регіоні. Також Ізраїль вкрай цінує стратегічне та військове партнерство з Азербайджаном, тоді як Баку категорично проти визнання цих подій геноцидом.

Проте на тлі останніх подій - масштабної війни в Лівані, а також прямого збройного протистояння між США, Ізраїлем та Іраном у першій половині 2026 року - баланс сил змінився. Оскільки Туреччина зайняла максимально ворожу позицію щодо Ізраїлю, захищаючи Палестину та Ліван, Єрусалим зняв своє багаторічне дипломатичне "вето".

Варто нагадати, що ще у 2018 році Кнесет (парламент Ізраїлю) намагався порушити це питання, але тодішній уряд заблокував ініціативу з міркувань realpolitik.

Основне про Геноцид вірмен в Османській імперії

Трагедія почалася у квітні 1915 року, коли влада Османської імперії заарештувала й згодом знищила сотні представників вірменської інтелігенції в Константинополі. За даними істориків, депортації та вбивства без суду швидко набули системного характеру.

Чоловіків переважно розстрілювали, а жінок, дітей та літніх людей відправляли у виснажливі "марші смерті" через пустелю Сирії. Люди масово гинули від голоду, спраги, хвороб та знущань. Унаслідок цих подій вірменське населення майже повністю зникло з територій сучасної Туреччини, а кількість жертв оцінюють у близько 1,5 мільйона осіб.

Саме ці події, разом із жахами Голокосту, згодом спонукали юриста Рафаеля Лемкіна розробити сам термін "геноцид" та закласти основу для міжнародного права, яке б карало за подібні злочини.

Реакція у світі та у Туреччині

Понад 30 держав світу вже визнали Геноцид вірмен на найвищому рівні. Серед них - США, Канада, Франція, Німеччина та загалом більшість країн Євросоюзу. Туреччина визнає факт масової загибелі вірмен у 1915 році, проте категорично заперечує термін "геноцид", вважаючи події наслідком громадянської війни, а цифри жертв - значно перебільшеними.

Для вірменської діаспори по всьому світу рішення Ізраїлю є колосальною історичною перемогою. Водночас офіційний Єреван реагує стримано, адже уряд Нікола Пашиняна наразі зосереджений на підписанні мирної угоди з Азербайджаном, через що питання історичної пам'яті останніми роками свідомо відсунули на другий план у зовнішній політиці країни.

Голодомор, Голокост та Геноцид вірмен

В усіх цих трагедіях із мільйонами жертв, як завжди, головну скрипку грає велика політика.

Ізраїль не визнає український Голодомор через хитку безпекову рівновагу у стосунках із Кремлем. Єреван не визнає Голодомор теж через озирання на Москву та загальну геополітичну вразливість перед РФ.

Схожий прагматизм демонструє й Україна. Позиція Києва щодо єврейського народу є абсолютно однозначною: ще у 2008 році Верховна Рада офіційно визнала Голокост геноцидом євреїв. Окрім того, криміналізація та засудження нацизму й Голокосту чітко прописані в українському Кримінальному кодексі (стаття 442 - Геноцид), а також у законах про засудження тоталітарних режимів. Заперечення Голокосту в Україні є протиправним діянням.

Проте цей принцип не поширюється на трагедію вірменського народу. Щоби не псувати стратегічні відносини з Анкарою та Баку, Київ досі уникає офіційного визнання Геноциду вірмен саме як акту геноциду.