Іран зробив ставку на Kheibar Shekan: чим особливо небезпечна ця ракета

Kheibar Shekan - іранська балістична ракета середньої дальності, яку Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) представив у 2022 році. Вона належить до сімейства твердопаливних ракет Fateh і стала однією з найбільш сучасних розробок іранської ракетної програми.

За заявами Ірану, ракета має дальність близько 1 450 км. Це дозволяє їй потенційно уражати цілі на значній частині Близького Сходу, включаючи території за межами безпосередніх кордонів країни.

На відміну від старіших іранських ракет із рідинними двигунами, Kheibar Shekan використовує твердопаливну силову установку. Така конструкція має кілька переваг: ракети можна довше зберігати у готовому стані, вони потребують менше часу для підготовки до запуску та можуть швидше змінювати позиції після застосування.

Чому мобільність стала головною особливістю ракети

Однією з ключових характеристик Kheibar Shekan є її мобільність. За даними відкритих джерел, ракета може запускатися з мобільних пускових установок, що ускладнює виявлення та знищення комплексів до моменту запуску.

Для сучасних ракетних систем саме швидкість розгортання стала одним із важливих факторів. Навіть високоточна ракета має обмежену ефективність, якщо її пускові установки легко виявити та знищити.

Аналітики звертають увагу, що розвиток мобільних ракетних комплексів є частиною ширшої стратегії Ірану - створити систему, яка дозволяє зберігати можливість завдавати ударів навіть у разі протидії з боку противника.

Маневрова бойова частина і складність перехоплення

Ще однією особливістю Kheibar Shekan є заявлена здатність бойової частини змінювати траєкторію під час завершального етапу польоту. Такі технології можуть ускладнювати роботу систем протиракетної оборони, які розраховані на прогнозований балістичний маршрут.

За повідомленнями іранських джерел, ракета оснащена бойовою частиною масою близько 550 кг. Водночас незалежно підтвердити всі заявлені характеристики складно, оскільки значна частина інформації про іранські ракетні системи походить від офіційних заяв Тегерана.

Військові експерти зазначають, що навіть сучасні системи протиповітряної та протиракетної оборони не гарантують абсолютного захисту від балістичних ракет. Саме тому держави приділяють значну увагу розвитку засобів раннього попередження та багаторівневої оборони.

Чому вартість ракети стала окремим фактором

Окрім технічних характеристик, військових аналітиків цікавить і співвідношення вартості між засобами нападу та оборони. Іранські ракети Kheibar Shekan створюють проблему не лише через дальність чи маневровість, а й через те, що їхня орієнтовна ціна значно нижча за вартість багатьох західних ракет-перехоплювачів.

Точна собівартість Kheibar Shekan не розкривається, однак експерти оцінюють іранські балістичні ракети цього класу як значно дешевші за сучасні американські системи перехоплення. Для порівняння, одна ракета-перехоплювач SM-6 ВМС США може коштувати близько 4–5 млн доларів, а ракета PAC-3 MSE для комплексу Patriot - приблизно 4–6 млн доларів за одиницю.

Натомість вартість іранської ракети, за оцінками аналітиків, може бути на порядок нижчою. Це створює проблему так званого "цінового виснаження" протиповітряної оборони: навіть успішне перехоплення кожної цілі може вимагати витрат значно дорожчих боєприпасів.

Подібна ситуація вже спостерігалася під час масованих атак із використанням дешевших безпілотників. Сторона, що обороняється, часто змушена застосовувати дорогі ракети ППО для знищення відносно недорогих цілей. У разі масштабного застосування ракет разом із дронами це може створювати додаткове навантаження на запаси перехоплювачів та логістику систем оборони.

Саме тому сучасні армії розвивають не лише дорогі ракетні комплекси, а й дешевші засоби протидії - зокрема системи ближнього радіуса дії, засоби радіоелектронної боротьби та лазерні технології.