Генетика чи спосіб життя? Що насправді вирішує, скільки ви проживете: точна відповідь

Що сильніше: спадковість чи середовище

За його словами, відповідь на це запитання може звучати по-різному:

"Можна сказати 50 на 50, і ви не помилитесь. Можна піти глибше в різні розрахунки. Тільки цього року виходить нова стаття, яка переосмислює це питання і говорить, що ми недооцінювали генетику", - каже Коляда.

Нещодавно британські вчені провело дослідження на близнюках. У випадках, коли ідентичні близнюки розлучаються на ранньому етапі життя, вони потрапляють у різні середовища.

"У вас є одна генетична людина у двох копіях, яка живе в різних умовах. І це допомагає подивитися, що ж сильніше: генетика, яка в них однакова, чи умови проживання, виховання тощо", - пояснює науковець.

Раніше вважалося, що генетика відповідає за 15-30% тривалості життя.

"Та нові дослідження скоріше підводять цю цифру до 53%. Тобто генетичні чинники можуть бути на рівні з чинниками нашого способу життя або й навіть трошки перевищувати за своїм вкладом", - каже вчений.

Чи можна "зламати" погану генетику

"По-перше, щось "ламати" - це не найкраща історія. Краще бути обізнаним і жити в гармонії з цим, знаходити оптимальні умови для існування під ту генетику, яка в нас є", - зазначає Коляда.

У більшості випадків ідеться про так звані мультифакторіальні захворювання - інфаркти, інсульти, діабет, ожиріння, екзему, атопічний дерматит.

За словами Коляди, в усіх цих захворюваннях є певний вклад генетики. Інколи він 5%, інколи він 80%.

"У нас немає гена діабету, шизофренії чи аутизму. Це зазвичай комплекс різних генетичних чинників, яких можуть бути сотні, тисячі, десятки тисяч, якщо ми говоримо про складні ситуації", - пояснює науковець.

Ці комбінації формуються заново при кожному зачатті: скільки там буде відсотків, які будуть підвищувати або знижувати ризик захворювання - це питання кожної перетасовки генів, яка відбудеться на етапі запліднення.

Що робити, якщо спадковість неідеальна

"Справді може бути так, що людина потрапить до групи найбільшого ризику. Там, умовно кажучи, 30% генетичного компонента інсульту будуть", - каже Коляда.

Втім, навіть у такому випадку спосіб життя має значення, адже загальні рекомендації щодо профілактики цього захворювання допомагають".

"Ці рекомендації діють на більшість людей: як для тих, у кого генетика найбільш доброзичлива, так і для тих, кому з генетикою в цьому аспекті не пощастило", - підсумовує Коляда.