Форс-мажор не рятує від боргів. Як воєнні збитки приводять бізнес до банкрутства

Воєнне пошкодження майна бізнесу часто сприймається лише як питання збитків: зафіксувати руйнування, провести оцінку, зібрати акти та чекати компенсації. Але для підприємства на цьому проблема не закінчується.

Знищений склад чи обладнання не скасовують кредитів, податків, оренди, зарплат і зобов’язань перед контрагентами. Тому після фіксації збитків бізнесу потрібно відповісти на значно важливіше питання: чи здатне підприємство залишатися платоспроможним?

Чому фіксації збитків недостатньо

Підприємство має документально підтвердити шкоду: акти ДСНС, поліції, військової адміністрації, фото- та відеофіксація, інвентаризаційні акти, бухгалтерські документи, експертна оцінка. Це необхідна доказова база для страхового відшкодування, майбутніх компенсаційних механізмів, кримінальних проваджень або спорів із контрагентами.

Однак такі документи не відновлюють платоспроможність. Держава наразі не забезпечує бізнесу швидкого та універсального механізму повного відшкодування воєнних збитків. Тому керівник має відповісти на практичне питання: чи може підприємство далі виконувати грошові зобов’язання, чи вже наявні ознаки неплатоспроможності.

Після втрати складу, обладнання, товару чи виробничих потужностей залишаються чинними кредити, договори поставки, оренда, податкові зобов’язання, зарплата і вимоги контрагентів.

Де межа між форс-мажором і неплатоспроможністю

Форс-мажор у таких ситуаціях важливий, але його часто переоцінюють. За ст. 617 ЦК України обставини непереборної сили можуть звільнити боржника від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо саме вони унеможливили виконання. Йдеться передусім про штраф, пеню, збитки або інші санкції за прострочення.

Проте форс-мажор, як правило, не припиняє основний борг. Якщо підприємство отримало кредит, товар, послугу або користувалося майном, саме грошове зобов’язання зазвичай зберігається. Сертифікат Торгово-промислової палати може бути доказом, але суд усе необхідно оцінити причинно-наслідковий зв’язок між конкретною подією і неможливістю виконати конкретний договір.

Тому форс-мажор і банкрутство не конкурують між собою. Форс-мажор відповідає на питання, чи має боржник нести відповідальність за невиконання окремого зобов’язання. Процедура банкрутства відповідає на ширше питання: що робити з підприємством, яке втратило активи і не може виконати сукупність грошових зобов’язань.

Для підприємства наслідки воєнного пошкодження – це не лише втрата майна. Зупинка виробництва означає втрату грошового потоку, прострочення платежів, ризик штрафів, судових спорів із контрагентами та накопичення боргу перед працівниками. Через це питання швидко переходить із площини оцінки збитків у площину управління платоспроможністю.

Показовою є справа ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком". У межах справи №925/843/25 боржник заперечував проти відкриття провадження у справі про банкрутство, посилаючись на наслідки збройної агресії РФ, втрату частини майна та ускладнення господарської діяльності на територіях бойових дій і тимчасової окупації.

Однак Верховний Суд у постанові від 26 березня 2026 року зазначив, що сам по собі факт воєнного стану, збитковості діяльності або втрати частини активів не є достатнім. Боржник має довести прямий причинно-наслідковий зв’язок між наслідками збройної агресії та неможливістю виконати саме конкретне грошове зобов’язання.

Цей кейс добре демонструє головну практичну проблему: воєнні руйнування можуть пояснювати фінансову кризу бізнесу, але вони не списують борги автоматично. Для суду важливі документи, докази втрати активів, фінансова звітність і зв’язок між конкретною подією та неможливістю виконання конкретного зобов’язання.

Як оцінити, чи бізнес ще можна врятувати

Саме на цьому етапі підприємству потрібен не лише оцінювач чи бухгалтер, а й незалежний антикризовий аналіз фінансового стану. У багатьох випадках його забезпечує арбітражний керуючий у межах процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Практична цінність такого аналізу фінансового стану підприємства полягає в тому, що керівник отримує відповідь на ключові питання: які активи залишилися, які борги підтверджені, які договори можна виконати, які потребують перегляду, які зобов’язання можуть бути прощені. .

До відкриття справи про банкрутство так і в процедурі банкрутства арбітражний керуючий проводить інвентаризацію майна, аналізує фінансовий стан боржника, перевіряє договори та правочини, формує або перевіряє реєстр вимог кредиторів, оцінює перспективи санації, реструктуризації чи ліквідації. Окремо він має перевірити, чи не було перед кризою або під час неї вибіркового задоволення окремих кредиторів, виведення активів або правочинів, які могли завдати шкоди кредиторам.

Для підприємства головне – отримати не формальну констатацію збитків, а чітке розуміння, що робити далі в ситуації, яка склалася після пошкодження майна підприємства внаслідок війни.

Такий аналіз переводить кризу з емоційної площини у мову документів і цифр: який актив втрачено, якою є його балансова та ринкова вартість, які договори більше неможливо виконати, які вимоги кредиторів підтверджені, які джерела погашення залишилися та чи має економічний сенс продовжувати діяльність.

Для кредиторів така процедура також важлива. Вона переводить їхні вимоги з площини хаотичного стягнення в єдиний судовий процес. Після відкриття провадження діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, а вимоги заявляються, перевіряються і задовольняються у визначеній законом черговості.

Санація чи ліквідація

Банкрутство не завжди означає припинення бізнесу. Якщо підприємство має ринок, персонал, частину активів, дебіторську заборгованість або шанс залучити фінансування, арбітражний керуючий має оцінити можливість відновлення платоспроможності. У такому випадку доречно говорити про санацію, реструктуризацію боргів, продаж непрофільних активів, зміну господарської моделі або залучення інвестора.

Якщо ж відновлення неможливе, ліквідація має відбутися цивілізовано: із формуванням ліквідаційної маси, продажем активів, задоволенням вимог кредиторів у законній черговості та припиненням підприємства без правового хаосу. Це краще, ніж роками накопичувати борги, арешти, виконавчі провадження і ризики для керівника.

Що має зробити керівник

Керівник постраждалого підприємства має діяти добросовісно і документувати свої рішення, оскільки бездіяльність останнього може призвести до понесення відповідної відповідальності Потрібно зафіксувати збитки, провести інвентаризацію, проаналізувати всі договори, кредити, податкові зобов’язання, борги перед працівниками і контрагентами, оцінити страховий захист та прогноз грошового потоку.

Якщо підприємство не може виконувати грошові зобов’язання, не варто імітувати стабільність або вибірково платити окремим кредиторам без правового обґрунтування. Своєчасне звернення до процедури банкрутства може свідчити про добросовісність управління і дати можливість зберегти залишки вартості бізнесу.

У воєнних умовах арбітражний керуючий допомагає бізнесу, суду і кредиторам побачити реальний стан підприємства та обрати між відновленням і контрольованим завершенням діяльності.

Для бізнесу банкрутство – це насамперед правова процедура управління кризою. Вона дозволяє або створити умови для відновлення платоспроможності, або цивілізовано завершити діяльність із мінімізацією втрат для підприємства, кредиторів і керівника, і саме навички арбітражного керуючого як антикризового менеджера якнайкраще слугуватимуть виходу з такої складної ситуації.